Ухвала суду № 25493984, 25.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р.Справа № 2а-117/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-117/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

04.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 12.09.2011 року № 0003322311 та від 12.09.2011 року №0003312311.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2012 року позов задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Чугуївська ОДПІ у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Як встановлено судовим розглядом, 28.08.2011 року фахівцями ДПА у Харківській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Зооветеринарний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питання взаємовідносин з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за період з 01.09.2009 по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складений акт від 25.08.2011 року №665/2311/31293151, яким встановлені порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АПО Харківцукорзбут»; пп. 7.2.3, п. 7.2, ст.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 458 грн.; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 573 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Чугуївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003312311, яким ТОВ "Зооветеринарний центр" визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 859,5 грн., у т.ч. за основним платежем - 573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 286,5 грн., та податкове повідомлення - рішення від 12.09.2011 року № 0003322311, яким ТОВ "Зооветеринарний центр" визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 687 грн., у т.ч. за основним платежем - 458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 229 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження відповідача про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного полдаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» укладений договір № КП-01/07/15-3 від 15.01.2007 року, за умовами якого продавець - ТОВ «АПО Харківцукорзбут» передає у власність покупцю - ТОВ "Зооветеринарний центр" товар (цукор - пісок), за що покупець зобов'язується сплатити в строки і на умовах передбачених договором.

Видача, оплата та поставка товару (цукор-пісок) за зазначеним договором підтверджується рахунком від 31.08.2009 року №1150 на суму 2.750 грн., платіжним дорученням від 08.09.2009 року № 1420 на суму 2.750 грн., накладною від 10.09.2009 року № 1208 на суму 2.750 грн., податковою накладною від 08.09.2009 року № 1204. Податкова накладна від 08.09.2009 року № 1205 зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних на суму 2750 грн.

Крім того встановлено, що ТОВ "Зооветеринарний центр" має виробниче приміщення по виробництву преміксів та ветеринарних препаратів, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.10.2003 року. Також до матеріалів справи надано копії договір оренди нежитлового приміщення від 26.04.2010 року № 4595, договір позички приміщення від 01.04.2011 року № б/н, договір позички від 07.05.2009 року та 07.07.2007 року, договір поставки від 10.04.2009 року, від 04.06.2009 року № 0190, які додатково підтверджують факт здійснення господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр".

Також, в ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що отриманий товар (цукор-пісок) від ТОВ «АПО Харківцукорзбут» був використаний позивачем як сировина для виготовлення ветеринарних препаратів та преміксів - використаний у власній господарській діяльності.

Стосовно посилань податкового органу на нікчемність зазначених вище угод колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Ні акт перевірки, ні рішення податкового органу не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією не надано.

Наявні у справі документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ «АПО Харківцукорзбут» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Інших мотивів, окрім нікчемності спірного правочину за висновками Чугуївської ОДПІ, відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення - рішення не поклав.

Одночасно, колегія суддів вказує, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр" для виробництва ветеринарних препаратів та преміксів визнані ОДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

Отже, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що по господарським операціям позивач свої зобов'язання за договором виконав, розрахунки за надані послуги здійснені витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими копією відповідного договору, накладних та інших підтверджуючих документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-117/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.