Постанова № 25493981, 25.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р. Справа № 2а-2120/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі представників:

позивача - Носова К.В., Хлопцева А.А.

відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Слобожанські ресурси" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-2120/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Слобожанські ресурси"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Слобожанські ресурси" (далі за текстом - позивач, ПП "Слобожанські ресурси") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту - ДПІ у Фрунзенському районі), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 р. № 0000192302, № 0000182302, № 0000172302.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2012 року позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення - рішення № 0000192302 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126534,00 грн. за основним платежем та 31633,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Скасував податкове повідомлення - рішення № 0000182302 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101227,00 грн. за основним платежем та 25306,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на неповне з"ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що з 07.12.2011 р. по 13.12.2011 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства "Слобожанські ресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2009 р. по 30.09.2011 р. За результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Слобожанські ресурси" було складено акт № 3899/23-212/36372798 від 20.12.2011 р., в якому викладені наступні порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями у редакції Закону України від 22.05.1997 № 286/97-ВР), встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 133923 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 128147 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 3620 грн., за І квартал 2010 року в сумі 1385 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 771 грн.

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI встановлено заниження всього у сумі 107139 грн., в тому числі: серпень 2009 у сумі 102517 грн., жовтень 2009 у сумі 2897 грн., березень 2010 у сумі 1108 грн., квітень 2010 у сумі 617 грн.

- в ході перевірки своєчасності надання звітності встановлено не надання податкових розрахунків комунального податку за 3 кв., 2010 року, чим порушено абз. б) п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", (з 01.01.2011 р. термін подання декларації передбачено п.п. 49.18.2 ст. 49 глави 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ).

- на порушення вимог п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241, п.п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242, п. 249.1, п. 249.4 ст. 249, п. 250.5 ст. 250 Податкового кодексу України ПП "Слобожанські ресурси" не обчислено та не перераховано екологічний податок з операцій реалізації палива юридичним особам в результаті чого занижено суму екологічного податку на загальну суму 24321, 24грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на загальну суму 9241, 20 грн., за II квартал 2011 року на загальну суму 4031, 19 грн., за III квартал 2011 року 11048, 85 грн. (а.с. 7-57 т.1).

На підставі цього акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення:

- від 01.02.2012 р. № 0000192302 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 167403, 75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 133923, 0 гри., за штрафними санкціями - 33480, 75 грн.) ( а.с. 62 т. 1);

- від 01.02.2012 р. № 0000182302 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 133923, 75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 107139,0 грн., за штрафними санкціями - 26784, 75 грн.) (а.с. 60 т. 1);

- від 01.02.12 № 0000172302 про збільшення суми грошового зобов'язання по екологічному податку у сумі 27085, 45 грн. (у т.ч. за основним платежем - 24321, 24 грн., за штрафними санкціями - 2764, 21 грн.) (а.с. 58 т.1).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, суд першої інстанції виходив з того, що договори позивача на проведення маркетингових досліджень із ТОВ "Опт-Промзапчасть плюс" та із ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" не мають економічної доцільності та вигоди, а також відсутній факт використання вищезазначених послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Позивачем були укладена низка договорів з щодо проведення маркетингових та консультаційних досліджень із ТОВ "Опт-Промзапчасть плюс" від 10.08.2009 р. № 10/08-03, від 01.09.2009 р. № 01/09-04 та від 01.09.2009 р. № 01/09-05, а також із ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" від 01.03.2010 р. № 01/03ПП.

За умовами зазначених договорів, виконавець надає результат роботи на електронному носії в єдиному оригінальному екземплярі.

Згідно актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), складених на виконання зазначених угод, виконавцем були надані консультаційні та маркетингові послуги.

На вимогу суду як першої, так і апеляційної інстанції не було надано доказів виконаних маркетингових та інформаційних послуг у вигляді їх кінцевого результату, а також доказів їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача повідомив, що результати маркетингових та консультаційних послуг на електронних носіях не зберігалися, їх відтворити не можливо.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують відображення операцій з придбання маркетингових та консультаційних послуг у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про не підтвердження позивачем економічної доцільність цих робіт та недоведеність економічної вигоди підприємства у зв'язку з їх отриманням, а також та факту їх використання у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 -ВР, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, щодо віднесення сум податкового кредиту за податковими накладними по договорам колегія суддів зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, законодавець визначив умови набуття права платника ПДВ на податковий кредит, зокрема, це - наявність факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також, необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг є наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та настання першої з подій, з якими Закон пов'язує право платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат виробництва сум коштів, сплачених ПП "Слобожанські ресурси" за вказаними договорами з ТОВ "Опт-Промзапчасть плюс" та із ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина".

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ПП "Слобожанські ресурси" (покупець) із ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" (продавець) був підписаний договір від 30.03.2010 р. № 30/3 (а.с. 22 т. 2).

Згідно із п. 1.1. цього договору продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити переданий товар -автозапчастини в кількості та по цінам згідно рахунків-фактур, з урахуванням ПДВ 20%.

Сумою цього договору є сума всіх накладних, що підписані обома сторонами (п. 2.1. договору). Пунктом 4.3. передбачено умови постачання - самовивіз.

Сторонами договору біло підписано накладну № 30-7 від 30.03.2010 р. на суму 1646, 34 грн. (а.с. 23. т.2).

ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" було виписано позивачу податкову накладну № 1109 від 30.03.2010 р. на суму 1646, 34 грн. в тому числі ПДВ -274, 39 грн. (а.с. 24 т. 2). Оплата за договором була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, про що свідчить копія виписки по особовому рахунку (а.с. 25 т. 2).

При цьому суд зазначає, що на вимогу суду позивачем не було надано документального підтвердження направлення та отримання рахунків - фактур (п. 1.1. договору), документального підтвердження отримання товару його транспортування та оприбуткування.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136 було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною". Пунктом 4 зазначено, що "у додатку 1: 4.1. Слова "Бланк суворої звітності" виключити".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Журналу реєстрації довіреностей суду на його вимогу не було надано.

При цьому до суду не надано доказів того, що у позивача на праві власності чи користування (найму, оренди, лізингу тощо) перебувають будь-які транспортні засоби, відповідних доказів суду не надано. Також не надано суду договорів на транспортування з іншими особами.

Абзацом 5 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі по тексту -Правила) вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (абз.6 розд. 1 Правил).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (абз. 7 розд. 1 Правил).

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (абз. 8 розд. 1 Правил).

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування (абз. 17 розд. 1 Правил).

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (абз. 18 розд. 1 Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз. 27 розд. 1 Правил).

Пунктом 11.5. Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності доказів транспортування товару.

Також, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.1999, № 291 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки, зокрема, 281 "Товари на складі".

Далі суд зазначає, що на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, який вказав про правильність висновку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо неправомірності включення сум за договором № 30/3 від 30.03.2010 р. до валових витрат та включення на підставі податкової накладної сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо законності прийнятого податковим органом податкового повідомлення рішення № 0000172302 про збільшення суми грошового зобов'язання по екологічному податку у сумі 27085, 45 грн.

Як встановлено актом перевірки за період з 01.01.2011 р. по 01.09.2011 р. ПП "Слобожанські ресурси" задекларовано екологічний податок у сумі 0,00 грн.

Перевіркою повноти визначення суми екологічного податку за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 року встановлено його заниження в сумі 24321, 24 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ПП "Слобожанські ресурси" протягом І кварталу 2011 року, II кварталу 2011 року, III кварталу 2011 року здійснювало реалізацію палива (бензин А-76, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, бензин А-98, дизельне пальне) юридичним особам та ФОП.

Відповідно до п. 241.1. ст. 241 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом та здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо,придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті)" (п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Системний аналіз вказаних положень Податкового кодексу України свідчить про те, що особа може бути визнана податковим агентом при здійсненні оптової торгівлі паливом виключно за умови встановлення факту реалізації пального покупцю, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним придбаного палива.

Як вбачається з акту перевірки, обставини використання контрагентами позивача придбаного палива під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися. Податковим органом зроблено висновок про невиконання ПП «Слобожанські ресурси» функцій податкового агента виключно на підставі того, що позивач здійснював оптову торгівлю паливом.

На думку колегії суддів, такий підхід до тлумачення норм ст.ст. 240-242 Податкового кодексу України є невірним, оскільки закон чітко пов'язує обов'язок по сплаті податку з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Таким чином, висновок податкового органу зроблений за результатами помилкового аналізу норм Податкового кодексу України та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 01.02.2012 року № 0000172302 про збільшення суми грошового зобов'язання по екологічному податку у сумі 27085, 45 грн. прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Слобожанські ресурси" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-2120/12/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Приватного підприємства "Слобожанські ресурси" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000172302 від 01.02.2012 р.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "Слобожанські ресурси" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000172302 від 01.02.2012 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 р. по справі № 2а-2120/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2012 р.