Ухвала суду № 25493950, 23.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/542/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Шалаєвої І.Т.

представника позивача Костюк Т.В.

представника позивача Костюк В.В.

представника відповідача Луговської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/542/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" (надалі по тексту ТОВ «НВФ «СТМ», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту -Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000012301/44.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0000012301/44 від 05.01.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ст. 9, ст. 159, п. 1 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" (код ЄДРПОУ 30481107 ) перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та має статус платника податку на додану вартість.

Працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" (код ЄДРПОУ 30481107) щодо правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість за вересень 2011 року у зв'язку з надходженням неповного пояснення та документального підтвердження на запит №44517/10/15-322 від 15 листопада 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 13 грудня 2011 року №8444/23-209/30481107 (том І, а.с. 15-21), згідно висновків якого встановлено порушення підпунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за вересень 2011 року у сумі 111333,33 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000012301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 139166,67 грн., в тому числі 111333,33 грн. за основним платежем, 27833,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том І, а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності з п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в перевіряємому періоді є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Так, між ТОВ "Науково-виробнича фірма "СТМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договір №14/01 від 17.01.2011р. (том І, а.с. 58-65), згідно пункту 1.1. умов якого Підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними та залученими силами та способами, передбаченими кошторисами згідно заявок Замовника на його об'єктах.

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надані акти виконаних робіт форми КБ2в за вересень 2011 року (том І, а.с. 66-84); довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за вересень 2011 року (том І, а.с. 85-86); податкові накладні від 20 вересня 2011 року №130, від 30 вересня 2011 року №207 (том І, а.с. 87-88).

Отже, податковий кредит сформований позивачем за датою отримання послуг, що підтверджено податковими накладними, які оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ (том І, а.с. 52-53, том ІІ, а.с. 25-26, 58).

Таким чином, позивач відповідно до п. п. 198.2, п.п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеним договором, до складу податкового кредиту.

Також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано: копії заявок на виконання монтажних робіт; копії актів прийому-передачі робочих креслень; копії протоколів попереднього огляду та обстеження металоконструкцій та вузлів трубопроводів; копії робочих креслень; копії листування ТОВ "Науково-виробнича фірма "СТМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" з приводу виконання умов договору.

Отже, позивачем належними первинними та іншими документами підтверджено реальність укладеного договору №14/01 від 17.01.2011р.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, у ТОВ «Монолітбудкомплект»відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду діяльності як будівництва будівель. Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Монолітбудкомплект" має ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ №316148, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строком дії з 18 травня 2007 року по 18 травня 2012 року (том І, а.с. 54-57). Факт отримання ліцензії свідчить про наявність у контрагента позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" необхідного обсягу трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання для здійснення вказаного виду діяльності, оскільки отриманню ліцензії передує подання ряду документів, зокрема, відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Монолітбудкомплект»не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000012301/44.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/542/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2012 р.