Ухвала суду № 25493926, 23.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 р.Справа № 2а-401/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Шалаєвої І.Т.

представника позивача Гусарової В.В.

представника відповідача Воловельської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-401/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Металокомплект"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Металокомплект» (надалі за текстом - ТОВ «НВП Металокомплект», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Основ'янська МДПІ, відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001652330 від 14.12.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова № 0001652330 від 14.12.2011р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в листопаді 2011 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Бізнес-консалтинг-плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.11.2011р. № 6234/233/32135806. Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 138885,60 грн. в серпні 2011 року, неправомірне відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001652330 від 14.12.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138866,0 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34721,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ «НВП Металокомплект» мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546).

Так, між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс", як виконавцем, укладено договір № 37 від 09.08.2011р. про надання послуг, згідно умов якого позивач (замовник) доручає ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс" (виконавець) виготовлення деталей з матеріалу замовника. Роботи проводяться на обладнанні замовника за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-А.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: податкові накладні, акти здачі приймання виконаних робіт.

Також позивачем були надані додатки до договору №37 від 09.08.2011 р., а саме: специфікації на виготовлення комплектуючих, технічне завдання на виконання послуг з механічного опрацювання деталей. Оплату за товари позивачем проведено в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних документів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що укладення договору № 37 від 09.08.2011р. на виконання робіт викликано господарською необхідністю виконання позивачем забов'язань перед замовниками. Виготовлені комплектуючі частково використані при виготовлені продукції підприємства, а саме: форпрес ФПМ-20-П в теперішній час обліковується на складі як готова продукція та має бути відвантажений ТОВ «Оілгруп» згідно договору на поставку обладнання від 26.05.2011р. № 6 МП-11. Невикористані комплектуючі знаходяться на складі, в бухгалтерському обліку враховуються як напівфабрикати. В подальшому мають бути використані при виготовлені експелера ЕПМ-10-П для ТОВ „Оілгруп" згідно договору від 26.05.11р. № 6МП-11.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, надані позивачем, оформлені згідно із вимогами чинного законодавства на всю суму виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Також вказані податкові накладні підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (код ЄДРПОУ 70935420354), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відповідно до п. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеним договором, до складу податкового кредиту.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001652330 від 14.12.2011р.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі №2а-401/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2012 р.