Ухвала суду № 25493938, 25.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р.Справа № 2а-248/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківськлї області ДПС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-248/12/2070

за позовом Акціонерного товариства "Альпсервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківськлї області ДПС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06.01.2012 року Акціонерне товариство "АЛЬПСЕРВІС" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000792303 від 02 серпня 2011 року, № 0000772303 від 02 серпня 2011 року, № 0000782303 від 02 серпня 2011 року, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2012 року позов задовольнив частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено зобов'язання з податку на прибуток, а твердження ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 1620/23-03-05/23463151 від 19.07.2011 р., яким зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині віднесення AT "Альпсервіс" до складу валових витрат сум витрат стосовно отриманих послуг та товарів від підприємства-постачальника, у якого відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР, тобто витрати, не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства на загальну суму 241515 грн., що привело до заниження податку на прибуток в сумі 60379 грн.; п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI, ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів у термін до 01.07.2010 року в сумі 566875 тис. грн.; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997; податковий кредит AT "Альпсервіс" в грудні 2010 року частково сформовано від виконання нікчемних правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від підприємства ПП "Техконсалт" фінансово - господарські взаємовідносини якого з AT "Альпсервіс" є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що привело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2010 року в сумі 48303 грн.; п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11200 грн.; ст. 24 Закону України ВР від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", в результаті чого допущено порушення вимог законодавства про оплату праці під час перевірки питання щодо дотримання термінів сплати заробітної плати працівникам у періоді, що перевірявся; ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0000792303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60379 грн., з яких: за основним платежем - 48303 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12076 грн.; № 0000772303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75474 грн., з яких: за основним платежем -60379 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -15095 грн.; № 0000782303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 708594 грн., з яких: за основним платежем -566875 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141719, грн.; № 0001671720, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 14000 грн., з яких: за основним платежем -11200,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2800 грн.; яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 26 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено зобов'язання з податку на прибуток, а твердження ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на відомостях, отриманих в результаті проведеної ДПІ у Московському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Техконсалт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 р. по 31.01.2011 р. (акт №825/23/36625565 від 28.03.2011 р.). А саме, встановлено неможливість здійснення ПП "Техконсалт" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також ст.ст. 185, 188, 189 Податкового кодексу України.

З огляду на що відповідачем зроблено висновок, що правочини, вчинені в перевіряємому періоді АТ "АЛЬПСЕРВІС" з підприємством - постачальником ПП "Техконсалт", не спричинили реального настання юридичних наслідків та в порушення ст. 203, 207, 208, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків визнано нікчемними.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем, АТ "АЛЬПСЕРВІС" - замовник та ПП "Техконсалт" - виконавець 25.11.2010 р. укладено договір № 25/11, згідно умов якого АТ "АЛЬПСЕРВІС" придбано послуги з антикорозійного захисту арки, балки жорстокості в прольотах 1 -4 з використанням компресора дизельного 5мЗХВ (без вартості енергоносіїв) при виконанні робіт на мосту Дніпро Подільського мостового переходу в м. Києві та будівельні матеріали.

У виконання умов договору АТ "АЛЬПСЕРВІС" отримані податкова накладна № 60 від 30 грудня 2010 року; акт виконаних послуг б/н від 30 грудня 2010 року.

Розрахунок за отримані роботи здійснений шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ПП "Техконсалт", що підтверджується банківською випискою від 01 лютого 2011 р.

Також, між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" укладені усні договори поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року.

У підтвердження реальності укладених правочинів надані, наявні в матеріалах справи: податкові накладні № 50 від 01 грудня 2010 року, № 41 від 09 грудня 2010 року, № 48 від 09 грудня 2010 року, № 54 від 14 грудня 2010 року, № 49 від 29 грудня 2010 року; видаткові накладні № 50 від 01 грудня 2010 року, № 41 від 09 грудня 2010 року, № 48 від 09 грудня 2010 року, № 54 від 14 грудня 2010 року, № 49 від 29 грудня 2010 року; рахунки-фактури від 01 грудня 2010 року; від 08 грудня 2010 року; від 09 грудня 2010 року; від 13 грудня 2010 року; від 29 грудня 2010 року.

Оплата АТ "АЛЬПСЕРВІС" за поставлений контрагентом ПП "Техконсалт" товар здійснена у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 15 березня 2011 року.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП "Техконсалт" за усними договорами поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року, були перевезені як позивачем, так і його контрагентом та поставлені ними на об'єкти будівництва АТ "АЛЬПСЕРВІС", які знаходяться за адресами: вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси та Київське півкільце на км 12-42. Зазначені обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними: № 50 від 01 грудня 2010 року; № 91 від 09 грудня 2010 року; серії 02 ААШ № 352916 від 14 грудня 2010 року; серії 02 ААШ № 352925 від 29 грудня 2010 року.

Посилання відповідача на те, що правочини між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" здійснені без мети настання реальних наслідків, колегія суддів не приймає та зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що укладені між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" договори на поставку товарів недійсними в судовому порядку не визнавались.

Отже, податковий орган не мав правових підстав для висновків про недодержання вказаними суб'єктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог ст. 203 ЦК України.

Крім того необхідно вказати, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Також, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що на момент проведення перевірки у АТ "АЛЬПСЕРВІС" наявні податкові накладні на кожну поставку товару, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаними договорами товару. Та з огляду на вищезазначені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI, ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 566875 тис. грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.9. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Аналіз норми пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує на те, що підставою для нарахування авансового внеску з податку на прибуток є рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів. При цьому, кінцевим строком внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є дата виплати дивідендів.

Відповідно до вимог пп. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 12, 15 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", питання розподілу прибутку акціонерного товариства і виплати дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів.

У Звіті про фінансові результати за 2009 рік (форма 2), позивачем визначено чистий прибуток на суму 5222222 грн.

Встановлено, що 21 квітня 2010 року відбулися загальні збори акціонерів АТ "АЛЬПСЕРВІС" (протокол № 11), на якому прийнято рішення: "Виплатити дивіденди за 2009 рік у сумі 14000 грн. акціонерам підприємства, а саме: ОСОБА_1".

У підтвердження інформації стосовно виплати АТ "АЛЬПСЕРВІС" дивідендів єдиному акціонеру - ОСОБА_1, позивач надав: копію відомості господарських витрат станом на 13 липня 2010 року, копію картки рахунку: 671: контрагенти: ОСОБА_1 за 2010 р., копію платіжного доручення № 920 від 13 липня 2010 року.

Таким чином, виплата дивідендів, передбачена даним рішенням проведена позивачем.

Позивачем 23 червня 2010 року сплачено суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 3500 грн., що підтверджується банківською випискою від 23 червня 2011 року.

Висновок відповідача щодо наявності обов'язку АТ "АЛЬПСЕРВІС" до 01.07.2010 р. нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 2281,5 тис. грн. є помилковим з огляду на наступне.

Пунктами 10, 11 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України від 27.04.2010 р. № 2154-VI "Про державний бюджет України на 2010 рік" були внесені зміни до Законів України "Про господарські товариства" та «Про акціонерні товариства» щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків, що набрали законної сили 30.04.2010 р.

За змістом частини другої статті 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не можуть вноситися зміни до чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Оскільки, Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не є спеціальним законом в системі оподаткування, тому положення ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не можуть змінювати порядок оподаткування, встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про застосування ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" для цілей оподаткування, у тому числі для підстави нарахування та сплати авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів.

Рішенням Конституційного суду України від 30.11.2010 р. справа № 22-рп/2010 "У справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"", визнанні неконституційними положення статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, зокрема, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків.

У відповідності до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності позивача (з 20.06.2011 р. по 12.07.2011 р.) та розгляду справи по суті, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків визнані неконституційними.

За таких обставин посилання відповідача про обов'язковість виплати дивідендів з чистого прибутку, отриманого у 2009 р. в термін до 01.07.2010 р. та сплату авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів, є неправомірним.

Стосовно висновків податкового органу про порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" колегія суддів зазначає наступне.

На підставі рахунку-фактури № EUUA003 P/1 1100422-01 від 07 червня 2010 року, 11 червня 2010 року АТ "АЛЬПСЕРВІС" перераховано ORIENT INTERNATIONAL TRADE LIMITED (Тайвань) грошові кошти в розмірі 8454,3 грн. в якості попередньої оплати за імпортний товар (пневматичний інструмент).

Через ненадходження до України зазначеної продукції, 14 грудня 2010 року ORIENT INTERNATIONAL TRADE LIMITED (Тайвань) здійснено повернення АТ "АЛЬПСЕРВІС" грошових коштів в розмірі 8454,3 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

З урахуванням викладеного, граничний термін надходження АТ "АЛЬПСЕРВІС" імпортної продукції минув 08 грудня 2010 року, що призвело до порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, пеня у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки за порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, становить 152,18 грн.

АТ "АЛЬПСЕРВІС" сплачено до бюджету пеню у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3175 від 04 квітня 2011 року на суму 1227 грн. та платіжним дорученням № 968 від 19 липня 2011 року на суму 26 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення -рішення № 0000282200 від 02 серпня 2011 року щодо нарахування пені в розмірі 26 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що такі вимоги є однорідними та похідними від вимог щодо їх скасування. Тому, в цій частині позовні вимоги не потребують задоволення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги АТ "АЛЬПСЕРВІС" частково обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківськлї області ДПС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-248/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С. З