Ухвала суду № 25493906, 24.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-2212/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-2212/12/2070

за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" (далі по тексту - позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000060841 від 07.02.2012 року; скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000070841 від 07.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.12 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000060841 та № 0000070841 від 07.02.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в ній.

Представник позивача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги,пояснення представника відповідача, представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові (далі СДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Спец» з питання дотримання податкового законодавства по ПДВ за період 01.09.11-31.10.11 та податку на прибуток за період 01.04.11-30.09.11 по правовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс».

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки УРА ТОВ підприємство «СПЕЦ» складено акт від 25.01.2012 № 62/41-018/05837085, яким встановлені порушення вимог п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 182 942,96 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 122 355,36 грн., за жовтень 2011 року - 60 587,60 грн., п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 182 943,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 122 355,00 грн., за жовтень 2011 року - 60 588,00 грн., п.п. 134.1.1 ст. 134, пп. 138.1.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, завищено витрати за III квартал 2011 на суму 386 471,00 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011 в розмірі 88 888,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником СДПІ було винесено податкові повідомлення - рішення за №0000060841 від 07.02.2012 та №0000070841 року на загальну суму 363302,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до приписів абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.07.2011 між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс» (в якості продавця) укладено договір поставки №1/7-1, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець придбати електронні та радіо комплектуючі на загальну суму 182942,96 грн. (в подальшому "товар") в кількості і по цінах, викладених в специфікації, яка є його невід'ємною частиною. Згідно умов даного договору відвантаження товару здійснюється шляхом самовивозу.

На виконання умов даного договору, ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс» поставлено на адресу позивача товар - електронні та радіо комплектуючі на загальну суму 182942,96 грн., про що виписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (а.с. 59-89).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем сума податку на додану вартість у загальному розмірі 182942,96 грн. включена до складу податкового кредиту за вересень 2011 р. на суму ПДВ 122355.36 грн., та у жовтні 2011 р. на суму ПДВ 60587,60 грн., та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс» для документального оформлення виконання умов договорів з придбання електронно та радіо комплектуючих , колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що олата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі про що свідчать виписані платіжні доручення (а.с. 64-92)

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Колегія суддів також зазначає, що згідно пункту 3.1 даного договору поставки відвантаження товару здійснюється за рахунок УРА ТОВ підприємство "СПЕЦ" шляхом самовивозу. З матеріалів справи вбачається, що самовивоз товару здійснювався на власному автотранспорті працівника УРА ТОВ підприємство "СПЕЦ" (а.с. 49), начальника відділу технічного забезпечення УРА ТОВ підприємство "СПЕЦ" Рева Костянтина Миколайовича на підставі довіреностей від 01.09.2011 року, 26.09.2011 року, 03.10.2011 року, 05.10.2011 року, 27.10.2011 року (а.с. 51-55).

Також до суду апеляційної інстанції позивачем надано посадову інструкцію Рева К.М. відповідно до п. 2.7 якої в перелік обов'язків входить супроводження у дорозі вантажу, що отримується та відправляється підприємством, у разі необхідності.

Матеріалами справи підтверджується, що придбаний у ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс» товар був реалізований третім особам. Факт реалізації виробленої продукції підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актами списання товару, приймання-передачі товару, договорами, податковими та видатковими накладними.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс» акту про неможливість проведення зустрічної звірки №250/23-03-05/37093546 від 13.12.2011 року.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-2212/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2012 р.