Ухвала суду № 25492213, 24.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р.

справа № 2а-570/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Руденко М.А. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс»,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 11.03.2009р.

у справі № 2а-570/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс»,

вул. Харчова, 6, м. Запоріжжя, 69014;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Шевченківському районі міста Запоріжжя,

вул. Брюллова. 4, м. Запоріжжя, 69068;

за участю Прокуратури Запорізької області,

вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057;

про скасування акта, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс», за участю Прокуратури Запорізької області, подано позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112305/0.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Нестеренко Л.О.) своєю постановою від 11.03.2009р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що однією з обов’язкових підстав для відшкодування ПДВ з бюджету є сплата цих сум до Державного бюджету. За встановлених обставин відсутність сплати податку до державного бюджету контрагентами позивача по ланцюгу до виробника є доведеною та сумніву не викликає. При цьому, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки та учасники обізнані стосовно один одного, а, відтак, здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам, із залученням вигодоформуючих підприємств, не мало ділової мети.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник вказує на те, що з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її складання особою, що має на це право. Відсутність податкової звітності з ПДВ у підприємств інших ланок по ланцюгу до виробника не може впливати на право позивача на податковий кредит, оскільки таке право виникло не в результаті операцій ТОВ з підприємствами другої чи іншої ланки.

Крім того, з огляду на індивідуальність відповідальності, Закон (168/97-ВР) жодним чином не пов’язує право платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту із сплатою (зарахуванням) податку до державного бюджету України.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя, Відповідач, скаргу оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав. В засіданні його представники вказують на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника не встановлено джерела походження товару, яке придбавалось Позивачем. Встановлена також відсутність технічного та трудового забезпечення, документального підтвердження виконання укладених правочинів, документів на зберігання та транспортування ТМЦ.

Обставини справи у їх сукупності вказують на те, що угоди не містили в собі ділової мети, документообіг мав місце не для оформлення результатів реальних господарських операцій, а задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку.

Крім того, однією з обов’язкових підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, є сплата цих сум до Державного бюджету України. За встановлених обставин відсутність сплати податку до державного бюджету контрагентами позивача по ланцюгу до виробника є доведеною та сумніву не викликає.

При цьому, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки та учасники обізнані стосовно один одного, а, відтак, здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам, із залученням вигодоформуючих підприємств, не мало ділової мети.

Прокурор підтримав доводи Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: В період з 15.05.2006р. по 26.05.2006р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс», код за ЄДРПОУ 31094633, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень-вересень 2005 року.

За результатами перевірки складений Акт від 01.06.2006р. № 49/23-5-31094633.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1.207.596,00 грн.

Матеріалами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання металопродукції до виробника документально підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету не вдалося можливим.

Так, по взаємовідносинам з ТОВ «Меркурі Трейд»розбіжність даних у звітності склала 12,3 млн. грн. Документи бухгалтерської звітності тим втрачені.

Постачальники по ланцюгу від ТОВ «Меркурі Трейд»були:

ПП «Постачмашкомплект»- за юридичною адресою не знаходиться, має ознаки фіктивності;

ТОВ «Шелдон»- за юридичною адресою не знаходиться, звітність подавав про відсутність фінансово-господарської діяльності;

ПП «Нертус Ц»- за юридичною адресою не знаходиться, має ознаки фіктивності.

По взаємовідносинам з ТОВ «Техметсервіс»документи бухгалтерської звітності тим втрачені.

Постачальники по ланцюгу від ТОВ «Техметсервіс»:

ПП «Промислова компанія «Північ-Альянс»- не звітує, за юридичною адресою не знаходиться;

ПП «Региол»- звітність подавав про відсутність фінансово-господарської діяльності;

ТОВ «Еліон Юні»- скасовано державну реєстрацію через порушення закону, звітність подавав про відсутність фінансово-господарської діяльності;

ТОВ «Інрайт»- по ПДВ не звітував, свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Постачальники по ланцюгу від ТОВ ВТП «Лінк»:

ТОВ «Віга Стіл»- продукцію, в свою чергу, придбавав у ТОВ «Меркурі Трейд»та у ТОВ «Техметсервіс»(див. вище);

ТОВ «Укртрейдер»- продукцію придбавав у ТОВ «Меркурі Трейд»(див. вище);

ТОВ «Хендерсталь»- продукцію придбавав у ТОВ «Меркурі Трейд»(див. вище);

ТОВ «Технонікпром»- продукцію придбавав у ТОВ «Хендерсталь», який, в свою чергу, продукцію придбавав у ТОВ «Меркурі Трейд»та у ТОВ «Техметсервіс».

На підставі Акту перевірки, керівником ДПІ 14.06.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112305/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), Товариству з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс»зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень, серпень, вересень 2005 року на загальну суму 1.207.596,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76.494,35 грн.

Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін та прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених фахівцями держподаткінспекції, що знайшло відображення як в акті документальної перевірки, так і в описовій частині судового рішення, спору між сторонами немає.

Підставою для зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування, про що зазначено вище, став висновок фахівців держподаткінспекції про відсутність підтвердження надходження податку до бюджету. Відповідно, відсутня така обов’язкова умова включення сум до податкового кредиту як сплата цих сум безпосередньо до Державного бюджету України контрагентами позивача по ланцюгу постачання продукції до виробника.

За позицією ТОВ «Метпромсервіс», суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які не мали недоліків та порядок складання яких відповідав приписам чинного законодавства. Відсутність податкової звітності з ПДВ у підприємств інших ланок постачання продукції по ланцюгу до виробника, як і несплата податку до бюджету, з огляду на індивідуальність відповідальності, не може впливати на право позивача на податковий кредит.

Так, податкова накладна, за визначенням Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

І датою виникнення права платника податку на податковий кредит, підпункт 7.5.1 Закону (168/97-ВР) вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника <…>

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання <…>

Водночас, з огляду на приписи Закону (168/97-ВР) податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів; платником податку, який поставляє товари; у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Слід зазначити, що за визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарська операція, це, перш за все, дія або подія <…>

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А бухгалтерський, як наслідок і податковий облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

Отже, з огляду на обставини справи, колегія суддів вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги відносно достатності для формування податкового кредиту виключно звітного документа як такого.

За оцінкою колегії, визначальною все ж має бути подія, підтверджена документально.

При цьому, такі принципи фінансової звітності як послідовність та безперервність слід розуміти дещо ширше - як документальне забезпечення (підтвердження) від виробника продукції до кінцевого споживача.

І, на кінець, податковим зобов'язанням, згідно з пунктом 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Тобто, чинним законодавством встановлений певний взаємозв’язок між надходженням до бюджету податку на додану вартість та кореспондуючим відшкодуванням такого податку платнику.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками самі по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю.

Разом з тим, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі є принципами адміністративного судочинства.

Отож, суд зобов’язаний при вирішенні справи з’ясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, до виробника, та чи могло бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

З огляду на обставини справи у їх сукупності, мав місце документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку. Відповідно, фахівцями контролюючого органу застосовано умовний (презумптивний) метод розрахунку податкової бази, що мотивовано вагомими причинами.

Продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки та учасники обізнані стосовно один одного, а, відтак, здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам, із залученням вигодоформуючих підприємств, не мало ділової мети.

При цьому, несумлінність платників податків не може визначатись незаперечно, побудована на спростовних юридичних презумпціях – за платником податків зберігається право довести документально протилежне, чого тим не було зроблено а ні в ході документальної перевірки, а ні в ході судового розгляду справи.

Навіть виходячи з обов’язку суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судження Позивача залишились недоведеними належними засобами доказування.

За обставин, наведених вище, слід погодитись з висновками суду першої інстанції про уявність податкових накладних внаслідок не підтвердження фактів реального здійснення господарських операцій платника ПДВ, що виписав таку накладну.

Крім того, відсутність надмірного надходження податку до державного бюджету є доведеним та сумніву не викликає.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс»залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2009р. у справі № 2а-570/09/0870 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу складено у повному обсязі 13.12.2011р.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна