Ухвала суду № 25490791, 23.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 р. Справа № 8547/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Матковської З.М., Хобор Р.Б.

при секретарі судових засідань: Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

встановив:

21 липня 2011 року позивач - ТзОВ «Оланта» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Сихівському районі м. Львова у якому просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 13.07.2011р. № 0001792321 та № 0001782321.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в акті перевірки безпідставно зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року у зв'язку з відсутністю у покупця приміщень, необхідних трудових та матеріальних ресурсів, та інших основних засобів. Позивач зазначає, що у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Мондус», а також факт передачі товару. При укладені та виконанні договору позивач дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимоги податкового законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 13.07.2011р. № 0001792321 та № 0001782321.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТзОВ «Мондус» мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що дане товариство не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення робіт, що були предметом згідно договорів, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків. А відтак, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 30.06.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Оланта» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Мондус» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, результати якої оформлені актом № 2697/23-209/30650355 від 30.06.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65 088 грн. в тому числі по періодах за січень 2011 року - в сумі 62 333 грн., за лютий 2011 року в сумі 2 755 грн. та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий в сумі 133 578 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що позивачем занижено податок на додану вартість по періодах січень 2011 року в сумі 62333,00 грн., лютий 2011 року 136334,00 грн. за рахунок не включення до об'єкта оподаткування та, відповідно до податкового зобов'язання, суми ПДВ в ціні реалізованого товару невстановленим особам. Одним з контрагентів позивача було ТзОВ «Мондус». Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжність по вказаному товариству з ТзОВ «Оланта». Крім того, декларація з податку на прибуток за 2010 рік та за І квартал 2011 року подана ТзОВ «Мондус» з нульовими показниками, а декларація з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року взагалі не подавалась. Наведене свідчить про відсутність основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, а отже і про нереальність та нікчемність операцій з ТзОВ «Оланта». Крім того, враховуючи що ТзОВ «Модус» перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ «Оланта» у січні-лютому 2011 року кошти в загальній сумі 1192000,00 грн., то за правилом першої події така оплата збільшує податкові зобов'язання позивача з ПДВ, в тому числі за січень 2011 року на 62333,00 грн., лютий 2011 року на 136334,00 грн. Оскільки позивачем в поданих деклараціях з ПДВ така попередня оплата не проведена, має місце порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України.

На підставі вказаного вище акта перевірки та викладених у ньому висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001792921 від 13.07.2011 року, яким ТзОВ «Оланта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97 632 грн. в тому числі 65 088 грн. за основним платежем та 32544 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 000178232 від 13.07.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 133 578 грн. за основним платежем та 66 789 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що поставка позивачем продукції (товарів) ТзОВ «Мондус» підтверджується усіма необхідними первинними документами, зокрема: договорами, видатковими та податковими накладними, виписками з особового рахунку, карточками складського обліку. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не допускав порушень п. 187.1 ст. 187 ПК України, оскільки відповідно до цієї статті датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, б) дата відвантаження товарів. Оскільки ТзОВ «Оланта» поставку товару здійснювало протягом січня-лютого 2011 року і включило до податкового зобов'язання ПДВ по першій події - саме в тому періоді, коли здійснювалась поставка.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 11.01.2011 року позивачем (Постачальник) укладено з ТзОВ «Мондус» (Покупець) договір постачання № 104898, предметом якого є поставка ТзОВ «Оланта» продукції (товарів) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно-транспортних накладних або видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що продукція поставляється транспортом Покупця або Постачальника (за згодою сторін).

За період січень-лютий 2011 року згідно договору № 104898 було здійснено гуртової поставки побутової хімії та філе курей бройлерних, що підтверджується копіями видаткових накладних та відповідних їм податкових накладних.

Отримані товари були оплачені ТзОВ «Мондус», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача. Станом на 28.02.2011 року дебіторська заборгованість становить 1006493,65 грн.

Крім наведеного, реальність поставки стверджується долученими до матеріалів справи карточками складського обліку за період з 01.01.2011 року по 20.12.2011 року, з яких вбачається, що товари було відпущено безпосередньо на складі позивача для ТзОВ «Мондус».

Від імені ТзОВ «Мондус» первинні бухгалтерські документи підписані Черкасовою А.М. на підставі довіреності № 1 від 08.10.2010 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно п. 2.4 вказаного вище договору якість продукції повинна засвідчуватись сертифікатами якості виробника або іншими документами, для даного товару. Позивачем на підтвердження виконання цього пункту договору, суду апеляційної інстанції надано ветеринарні свідоцтва.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «Мондус» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем за період січня-лютого 2011 року вже було проведено виїзні позапланові документальні перевірки правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ «Оланта», за наслідками яких порушень податкового законодавства, в тому числі і по операціях з ТзОВ «Мондус», виявлено не було, про що свідчать відповідні довідки перевірок № 640/23-209/30650355 від 06.04.2011 року та № 822/23-209/30650355 від 27.04.2011 року.

На думку суду апеляційної інстанції податковий орган безпідставно як на підставу донарахування позивачу грошового зобов'язання посилається на те, що контрагент позивача ТзОВ «Мондус» не подає звітність та не сплатив ПДВ, оскільки відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПК України, відповідальність у разі вчинення порушень визначених законами з питань оподаткування та іншими законами, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, несуть платники податків. Таким чином, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, тим більше, що податок на додану вартість по операціях з ТзОВ «Модус» позивачем було в повному обсязі сплачено до бюджету.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 11, 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року по справі № 2а-8219/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: З.М. Матковська

Р.Б. Хобор

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 27.07.2012 року.