Ухвала суду № 25485513, 19.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/106/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Янєва М.О., Харсіка Н.І., Крагеля В.В., відповідача - Давиденко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1670/106/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі по тексту - ТОВ «Агротехніка», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС (далі по тексту - Лубенська ОДПІ, відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ № 0000352301 від 28.12.2011 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 55281,43 грн., в тому числі основний платіж - 44225,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11056,29 грн.; № 0000362301 від 28.12.2011 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 13023,51 грн., в тому числі основний платіж -11934,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1088,65 грн.; № 0000602331 від 28.12.2011 року про застосування штрафних санкцій на суму 542538,85 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 р. по справі № 2а-1670/106/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000352301 від 28.12.2011 року, № 0000362301 від 28.12.2011 року, № 0000602331 від 28.12.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" витрати з надання правової допомоги в розмірі 268,25 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 р. по справі № 2а-1670/106/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.5.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.6, 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту - Положення № 637). Вважає, що не виведення касиром на кінець дня залишку грошових коштів у касовій книзі у 251 випадку свідчить про несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства, в зв`язку з чим застосування до ТОВ «Агротехніка» штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.2.6 Положення № 637 є правомірним. Стверджує, що позивачем, в порушення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», було двічі включено суму ПДВ по податковій накладній № 92, виписаній ТОВ «Аг-Баг Україна». З посиланням на дані АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України, наполягає на тому, що контрагентом позивача - АТ ХК «Київміськбуд» не включено до складу власних податкових зобов`язань ПДВ за результатами надання послуг позивачеві, а тому включення ТОВ «Агротехніка до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ в розмірі 411 грн. та 537 грн. до складу податкового кредиту є безпідставним. Вказує, що оскільки у податковій накладній № 0000021 від 20.01.2011 р., виписаній позивачеві постачальником ТОВ «Контакт-ОІЛ», не зазначений вид цивільно-правового договору, включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 20000 грн. по вказаній податковій накладній є неправомірним. Посилаючись на відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача -ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ПСВ», визнання останнього банкрутом, не включення вказаними суб`єктами господарської діяльності сум ПДВ по результатам господарських відносин з позивачем до складу власних податкових зобов`язань, стверджує про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними вказаними контрагентами. З посиланням на дані головної книги та журналів-ордерів позивача, робить висновок про подвійне включення останнім до складу валових витрат (у 2 та 3 кварталі 2010 року) суми в розмірі 238500,00 грн., сплачених на адресу ТОВ «Де Лаваль». Також, зазначає про невідповідність суми, сплаченої за поставлене обладнання фірмі «Бернард ван Ленгерих», зазначеної у вантажній митній декларації (153380,82 грн.) сумі, фактично віднесеній до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року (158288,07 грн.), в зв`язку з чим вважає валові витрати позивача завищеними на суму невідповідності. Підсумовуючи викладене, вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій, донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та податок на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та не вбачає підстав для скасування останніх.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у скарзі, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 р. скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість обладнання, придбаного у фірми «Бернард ван Ленгерих», в розмірі 15162,00 євро, в еквіваленті, дійсному на час купівлі іноземної валюти, а не на час фактичного ввезення товару, що є правомірним у розумінні положень пп.7.3.2 п.7.3, пп.7.3.4 п.7.3 ст.7, пп.1.2.3 п.1.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує на те, що нормами Положення № 637 не встановлено обов`язку касира виводити залишок грошових коштів на кінець дня, а окремі помилки в заповненні касової книги ніяк не вплинули на оприбуткування готівки. Крім того, вважає, що відповідачем при застосування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки, які є адміністративно-господарськими санкціями, було порушено річний строк, встановлений ст.250 Господарського кодексу України. Пояснив, що сума ПДВ за податковою накладною № 92 від 30.10.2008 р., виписаною ТОВ «Аг-Баг Україна» була включено до податкового кредиту позивача частинами у різні податкові періоди (з вересня 2007 року по жовтень 2010 року), що не заборонено нормами Закону України «Про податок на додану вартість». Вказує на те, що товарні чеки та готельні рахунки, видані позивачеві АТ ХК «Київміськбуд», містять всі обов`язкові реквізити: загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника, а відтак, є належною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у розумінні п.1 абз.4 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає безпідставним твердження відповідача щодо недійсності податкової накладної № 000021 від 20.01.2011 р., виданої ТОВ «Контакт-ОІЛ», оскільки, всупереч твердженням відповідача, дана накладна містить усі обов`язкові реквізити, визначені ст.201 Податкового кодексу України, в тому числі і посилання на вид цивільно-правового договору: маркетингові послуги. Вказує, що посилання відповідача про незнаходження контрагента позивача - ТОВ «П.С.В.» за юридичною адресою, порушення відносно нього справи про банкрутство, не позбавляють правового значення видану вказаним підприємством податкову накладну № 240130 від 24.01.2011 року, яка оформлення належним чином, а тому включення позивачем до податкового кредиту суми в розмірі 20000 грн. за даною податкової накладною є правомірним. Наголошує на тому, що порушення у вигляді завищення позивачем валових витрат в перевіряємому періоді зафіксовано відповідачем в акті перевірки з порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, оскільки перевіряючим не зазначено, яка саме господарська операція призвела до цього порушення, та які первинні документи при цьому складалися. Стверджує, що сума в розмірі 232500,00 грн. була включена до складу валових витрат позивача лише у 3 кварталі 2010 року, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями журналів-ордерів, головної книги та первинних бухгалтерських документів, а не двічі, як помилково зазначає відповідач.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.11.2011 р. по 23.11.2011 р. Лубенською об`єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 3212/23/32750280 від 30.11.2011 р. (т.1, а.с.16-69).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення, зокрема:

- ст. 5, п. 5.2 п.п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 -ВР від 28.12.1994, а саме: товариством завищено валові витрати від сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2011 рік у сумі 176 900,56 грн. (за ІІІ квартал 2010 року), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44225,14 грн.;

- п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 р. та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VІ , а саме: завищено податковий кредит з ПДВ на 11934,86 грн.;

- п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 на суму 192,07 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надіслав до Лубенської ОДПІ заперечення за вих. № 143 від 06.12.2011 р. (т.1, а.с.118-124).

У зв`язку із надходженням вказаних заперечень, на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 та ст. 79 Податкового кодексу України Лубенською ОДПІ видано наказ № 780 від 07.12.2011 р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Агротехніка" (т.1, а.с.71).

В період з 08.12.2011 р. по 14.12.2011 р. Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 р. (т.1, а.с.74-117).

Актом № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 р. зафіксовано порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 334/94 -ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 44225,14 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 -ВР від 03.04.1997 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VІ , а саме: завищено податковий кредит з ПДВ на 11934,86 грн.;

- п. 2.6., 4.2., 4.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, в результаті чого несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в касу підприємства в розмірі 108 507,77 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки від 21.12.2011 р. Лубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення -рішення:

-№ 0000352301 від 28.12.2011 року про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 55281,43 грн., в тому числі основний платіж -44225,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 056,29 грн.;

-№ 0000362301 від 28.12.2011 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 13023,51 грн., в тому числі основний платіж -11934,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1088,65 грн.;

-№ 0000602331 від 28.12.2011 року застосування штрафних санкцій на суму 542 538,85 грн. (т.1, а.с.125-131).

Позивач, не погодившись із зазначеними повідомленнями -рішеннями, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2008 року, лютий та червень 2010 року, а також валових витрат за 3 квартал 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів, враховуючи період проведення перевірки (з 08.12.2011 р. по 14.12.2011 р.), відмічає, що порядок та підстави проведення перевірки регламентовано Податковим кодексом України, норми якого також повинні застосовуватись при наданні оцінки правомірності формування податкового кредиту за січень та червень 2011 року.

Щодо правомірності донарахування ТОВ «Агротехніка» податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000352301 від 28.12.2011 р. на суму 44225,14 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з актів перевірок № 3212/23/32750280 від 30.11.2011 та № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 р., податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на суму 176 900,56 грн. (т. № 1, а.с. 31). При цьому завищення встановлено на підставі даних бухгалтерського обліку (головної книги, господарських накладних, рахунків тощо) (т. № 1, а.с. 81).

Колегія суддів відмічає, що відповідачем ані в акті № 3212/23/32750280 від 30.11.2011 р., ані в акті № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 р. не висвітлено, які саме господарські операції призвели до зазначеного порушення, та якими саме первинними документами вони підтверджуються.

В ході розгляду справи судом першої інстанції з`ясовано, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2010 року внаслідок подвійного, на думку відповідача, включення ТОВ «Агротехніка» до складу валових витрат суми, сплаченої як передоплата за поставлені товари ТОВ «ДеЛаваль».

Такий висновок відповідачем зроблено виходячи з того, що відповідно до даних головної книги по 371 рахунку та журналів - ордерів по 371 рахунку, суми по платіжним дорученням № 458 від 16.04.2010р. (85 000 грн.) та № 5 від 30.06.2010р., сплачені позивачем ДП "ДеЛаваль", віднесено до валових витрат ІІ кварталу 2010 року, а оприбуткування товару, поставленого ДП "ДеЛаваль", здійснено позивачем у липні (тобто, у ІІІ кварталі) 2010 року згідно видаткової накладної № 32422 від 07.07.2010. на суму без ПДВ 305 447,33 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок Лубенської ОДПІ необґрунтованим, враховуючи наступне.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що за договором купівлі-продажу № 17-02-2010-АТК від 16.04.2010 р., ДП «ДеЛаваль» (Продавець) зобов`язується поставити ТОВ «Агротехніка» (Покупець) Товар в асортименті та кількості згідно Додатку № 1 до договору, на загальну суму 305447,33 грн. без ПДВ. Оплата за договором виконується банківським переведенням на рахунок Продавця на умовах 30%-ї передоплати, що становить 109961,04 грн.; платіж в розмірі 50% вартості товару, що становить 183268,40 грн., перераховується протягом 5 банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження; платіж в розмірі 20% вартості товару, що становить 73307,36 грн., перераховується протягом 20 банківських днів з дати відвантаження Товару. Товари поставляється на умовах DDP (Інкотермс 2000) Полтавська область, Котелевський район, см. Котельва, протягом 7,5 календарних тижнів з дня отримання повної суми передплати, згідно п.3.1.1. договору, на розрахунковий рахунок Продавця, але за умови одержання платежу згідно п.3.1.2 договору. При цьому у випадку затримки Покупцем платежа згідно п.3.1.2 даного Договору, термін поставки Товарів збільшується на час затримки платежа.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Агротехніка» було сплачено на рахунок ДП «ДеЛаваль» згідно платіжних доручень № 458 від 16.04.2010 р. на суму 85000 грн., № 5 від 30.06.2010 р. на суму 147500,00 грн., № 123 від 01.07.2010 р. на суму 35729,44 грн., № 30 від 26.07.2010 р. на суму 25000,00 грн., № 127 від 22.10.2010 р. на суму 73307,36 грн., що і було відображено у головній книзі та журналів-ордерах за 2 квартал 2010 року.

При цьому, поставка товарів позивачеві відбулася у 3 кварталі 2010 року, про що свідчить надана до матеріалів справи копія видаткової накладної № 32422 від 07.07.2010 року, а також акту виконаних робіт № 32633 від 19.08.2010 р., яким зафіксовано проведення ДП «ДеЛаваль» монтажу придбаного у нього позивачем танка-охолоджувача DX/СЕ-9700.

Слід відмітити, що висновок перевіряючих про подвійне включення до складу валових витрат частини суми, сплаченої за поставлений товар ДП «ДеЛаваль», базується виключно на даних головної книги та журналів-ордерів, однак, склад валових витрат позивача за 2 та 3 квартал 2010 року в розрізі операцій та контрагентів відповідачем не вивчався.

Представником позивача до матеріалів справи надано пояснення з розбивкою суми валових витрат за 2 квартал 2010 року в розмірі 312 120,16 грн. в розрізі контрагентів та видаткових накладних, в якому відсутні суми передоплати, сплачені позивачем ДП "ДеЛаваль".

На підтвердження зазначених обставин головний бухгалтер ТОВ "Агротехніка" надала журнали - ордери (т. № 4, а.с.6 -19, 22 -25), бухгалтерські довідки по рахунку 371 (т. № 4, а.с. 20 -21), платіжні доручення на підтвердження передоплати (т. № 4, а.с. 26 -35)., а також первинні документи, на підставі яких було сформовано валові витрати за ІІ квартал 2010 року (т. № 4, а.с. 35 -229).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що перерахування коштів позивачем у 2 кварталі 2010 року відбулося відповідно до умов договору із ДП «ДеЛаваль», не свідчить про фактичне включення сплачених сум до складу валових витрат саме у 2 кварталі 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем цілком правомірно було віднесено суму, сплачену на користь ДП «ДеЛаваль», у повному обсязі до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року, оскільки законодавцем не заборонено включення платником податку сплачених сум до складу валових витрат по другій з подій, передбаченій пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - по даті фактичного надходження та оприбуткування товару.

Щодо твердження податкового органу про завищення валових витрат за ІІІ квартал 2010 року за рахунок віднесення до складу останніх вартості обладнання в розмірі 158 288,07 грн. згідно зовнішньоекономічного контракту з фірмою "Бернард Ван Ленгерих", а не згідно з вантажно - митною декларацією - 153 380,82 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Агротехніка" на виконання умов договору з фірмою "Бернард Ван Ленгерих" (Німеччина) №VA/000010 було придбано іноземну валюту: 05.08.2010 р., меморіальний ордер № 11 - 5000 Євро по курсу 10,41 грн. за 1 Євро, на суму 52050 грн.; 09.09.2010 р., меморіальний ордер № 12 -3000 Євро по курсу 10,075 грн. за 1 Євро, на суму 30 225 грн.; 09.09.2010 р., меморіальний ордер № 22 -7162 Євро по курсу 10,62 грн. за 1 Євро, на суму 76013 грн.

Всього було придбано 15162 Євро на суму 158288 грн. (т.4, а.с.221-226).

Відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначається в сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти визначеної згідно із положенням пунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню у зв`язку із зміною обміну курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до валових витрат ІІІ кварталу 2010 року суму, витрачену на придбання валюти для оплати товару фірмі "Бернард Ван Ленгерих" в розмірі 158288 грн.

Слід відмітити, що правомірність включення позивачем еквівалента сплаченої вартості придбаного у фірми "Бернард Ван Ленгерих" товару в розмірі 15162 Євро в гривневому еквіваленті станом на час купівлі даної іноземної валюти, на підставі пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на суму 176 900,56 грн. таким, що зроблений Лубенською ОДПІ всупереч вимог Порядку № 984 та спростовується матеріалами справи, а відтак, визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 44225,14 грн. є неправомірним.

Щодо правомірності донарахування ТОВ «Агротехніка» податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 28.12.2011 р. на суму 11934,86 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари Іпослуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, хкі не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває ; виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що позивачем протягом вересня 2007 року - жовтня 2008 року було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарській операції з купівлі товару у ТОВ «Аг-Баг Україна» згідно податкової накладної № 92.

При цьому відповідачем з посиланням на порушення позивачем пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено висновок про завищення останнім податкового кредиту за жовтень 2008 року на суму 3730,00 грн. в результаті віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, що не підтверджений податковою накладною. Підставою для такого висновку слугувало твердження податкового органу про те, що ТОВ «Агротехніка» було двічі включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній № 92 як по даті списання коштів, так і по даті отримання податкової накладної - 30.10.2008 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АГ- Баг -Україна" видано позивачу податкову накладну № 92 від 31.08.2007 року на суму ПДВ 101200 грн. Зазначену суму не було включено в серпні 2007 року, а було розбито з метою уникнення декларування відґємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування понад 100000 грн. З цією метою зазначену суму було розбито на декілька сум і внесено до наступних податкових періодів: у вересні 2007 року -2583,33 грн.; у жовтні 2007 року -5087 грн.; в листопаді 2007 року -950 грн.; в грудні 2007 року -3094 грн.; в січні 2008 року - 1700 грн.; в квітні 2008 року -12 400 грн.; в травні 2008 року -61 000 грн.; в червні 2008 року -2585,67 грн.; в липні 2008 року -3070 грн.; в серпні 2008 року -5000 грн., в жовтні 2008 року -3730 грн.

Вищенаведені фактичні обставини підтверджуються реєстрами отриманих податкових накладних за період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року, в кожному з яких зазначено податкову накладну № 92, виписану ТОВ «Аг-Баг Україна» (т.2, а.с.65-76), та реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2008 року, в якому - така податкова накладна відсутня (т.2, а.с.65).

Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій фахівцями відповідача під час проведення перевірки не було надано оцінки зазначеним обставинам, та безпідставно визначено, що суму ПДВ по податковій накладній № 92 було віднесено до складу податкового кредиту як в податковому періоді, в якому така накладна була виписана (серпень 2008 року), який був охоплений попередньою перевіркою, так і в податковому періоді, коли спірна податкова накладна була отримана позивачем (жовтень 2008 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2008 року суму в розмірі 3730 грн. по першій з подій, визначених пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, колегією суддів встановлено, що висновок про завищення ТОВ «Агротехніка»податкового кредиту по взаємовідносинам із АТ ХК «Київміськбуд» відповідачем зроблено виходячи з розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов`язаннями вказаного контрагента згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України. Так, за висновком ДПІ, позивачем завищено податковий кредит за результатами відносин з вказаним контрагентом : за лютий 2010 р. - на 411,00 грн., за червень 2010 року - на 209,60 грн., за лютий 2011 року - 537,60 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок Лубенської ОДПІ необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агротехніка" віднесено до складу податкового кредиту у лютому, червні та липні 2010 року суму ПДВ 620,60 грн., а також в лютому 2011 року 537,60 грн. сплачені за готельні послуги АТ ХК "КиївміськБуд", на підставі виписаних останнім готельних рахунків та касових чеків (т.2, а.с.83-84).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є не лише податкові накладні, а й касові чеки та готельні рахунки є у випадку їх належного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що касові чеки та готельні рахунки, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, містять усі обов`язкові реквізити, визначені пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України: загальна сума платежу, сума податку на додану вартість та податковий номер продавця, а відтак, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі вказаних чеків та рахунків є правомірним.

Слід відмітити, що єдиною підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по результатам відносин з АТ ХК «Київміськбуд» є розбіжності між податковими зобов`язаннями останнього та податковим кредитом позивача, відображені у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України.

Колегія суддів зазначає, що предметом відносин між ТОВ «Агротехніка» та АТ ХК «Київміськбуд» було надання готельних послуг, розрахунок за які проводився за готівку.

У відповідності до п.3 абз.1 п.8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, чинного на час виникнення спірних правовідносин в лютому, червні та липні 2010 року, а також п.8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції), у разі, зокрема, виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами.

Таким чином, з урахуванням характеру діяльності контрагента позивача - АТ ХК «Київміськбуд» у спірних правовідносинах (надання готельних послуг), колегія суддів зазначає, що оформлювані останнім податкові накладні виписуються не по кожному контрагенту окремо, а за щоденними підсумками операцій.

Відтак, податкові зобов`язання АТ ХК «Київміськубд» не можуть бути відображені у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України в розрізі контрагента ТОВ «Агротехніка», чим пояснюється наявність розбіжностей між податковим кредитом останнього і податковим зобов`язаннями позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за лютий та червень 2010 року та за лютий 2011 року внаслідок оплати готельних послуг на суму 620,60 грн. та 537, 60 грн. відповідно.

Колегією суддів встановлено, що висновок про завищення ТОВ «Агротехніка»податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Контракт -Оіл» відповідачем зроблено з посиланням на відсутність у податковій накладній, виписаній вказаним контрагентом позивача посилання на виду цивільно-правового договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2010 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Контракт-ОІЛ» (Виконавець) було укладено договір № 1 щодо надання маркетингових послуг, згідно умов якого останнім позивачеві було надано консультацію про стан та розвиток тваринництва в східних і південних областях України з метою продажу сільськогосподарської техніки для годівлі ВРХ.

Виконавцем було виписано позивачеві податкову накладну № 0000021 від 20.01.2011 р. на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., яка, як вбачається з наданої до матеріалів справи її копії, містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, в тому числі й вид цивільно-правового договору - «надання маркетингових послуг», який повністю відповідає назві, визначеній у договорі, а також посилання на дату та номер самого договору (т.2, а.с.78).

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 3333,33 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по неналежним чином оформленій податковій накладній, таким, що спростовується матеріалами справи та не є підставою для донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було також зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту, виходячи з незнаходження за юридичною адресою контрагентів позивача ТОВ "Фірма "П.С.В.", ФОП ОСОБА_1; визнання ТОВ фірми «П.С.В.» банкрутом; не включення ФОП ОСОБА_1 сум ПДВ по господарським відносинам з позивачем до складу власних податкових зобов`язань.

Однак, як свідчать матеріали справи, отримання маркетингових послуг від ТОВ "Фірма "П.С.В."., та транспортно-експедиційних послуг від ФОП ОСОБА_1 підтверджено належними первинними документами, а саме: договором № 2 від 12.09.2010 р., актом № 1 від 24.01.2011 р., податковою накладною № 240130 від 24.01.2011 та платіжним дорученням № 247 від 24.01.2011 р. (т. № 2, а.с. 85 -88); рахунками -фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно - транспортними накладними (т. № 2, а.с. 100 -111).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що незнаходження контрагентів позивача ТОВ фірми «П.С.В.» та ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою не позбавляє правового значення видані ними податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Слід відмітити, що відповідач, стверджуючи про незнаходження за юридичною адресою ТОВ фірми «П.С.В.» за юридичною адресою, посилається на дані відповідного акту, складеного Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська 25.02.2011 року, тобто, пізніше укладення (вересень 2010 року) та виконання вказаним контрагентом договору із позивачем (січень 2011 року).

Також, колегія суддів зауважує, що ТОВ «П.С.В.» було визнано банкрутом постановою Господарського суду Дніпропетровської області 30.08.2011 року, тобто, значно пізніше періоду, в якому відбувались господарські операції за участю позивача разом з вказаним контрагентом.

В зв`язку з викладеним, колегія суддів не вважає посилання відповідача на незнаходження за юридичною адресою та визнання банкрутом ТОВ фірми «П.С.В.» такими, що свідчать про недійсність виданих ним податкових накладних.

Колегія суддів вказує, що твердження відповідача про невідповідність адреси, зазначеної ФОП ОСОБА_1 у податкових накладних, фактичному місцезнаходженню, викладено відповідачем в акті перевірки з посиланням виключно на те, що вказаний платник податків має стан 23 - «місцезнаходження не встановлено».

Однак, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які акти або інші документи, що свідчать про незнаходження ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою, відповідна перевірка Лубенською ОДПІ організована не була.

Стверджуючи про не включення ФОП ОСОБА_1 до складу власних податкових зобов`язань сум ПДВ за результатами господарських відносин з позивачем, відповідач посилається виключно на те, що остання податкова декларація з ПДВ вказаним контрагентом позивача подана за грудень 2010 року.

Однак, відповідачем не перевірено наявності обставин, які виключають обов`язок вказаного контрагента позивача подавати податкову звітність з ПДВ (реєстрація як платника єдиного податку) або невизнання поданих ним декларацій як податкової звітності, в зв`язку з чим в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України відображено розбіжність між податковим зобов`язанням ФОП ОСОБА_1 та податковим кредитом позивача.

Отже, колегія суддів вважає твердження відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами відносин з ТОВ фірмою «П.С.В.» та ФОП ОСОБА_1 таким, що зроблено без дотримання вимог п.п.5.2, 6 Порядку № 984, та приходить до висновку про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року суми в розмірі 3333,33 грн. - за результатами відносин з ТОВ фірмою «П.С.В.», та лютого 2011 року - суми в розмірі 380,00 грн. за результатами відносин з ФОП ОСОБА_1

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає висновок про порушення ТОВ «Агротехніка» пп.пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України хибним та таким, що спростовується матеріалами справи., а податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ про донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 11934,86 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності застосування до ТОВ «Агротехніка» штрафних санкцій за порушення вимог з обігу готівки, згідно податкового повідомлення-рішення № 000030000602331 від 28.12.2011 на суму 542538,85 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для застосування штрафних санкцій у вказаному розмірі слугував висновок акту перевірки про порушення ТОВ «Агротехніка» п.2.6, 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту - Положення № 637).

Такий висновок, у свою чергу, обґрунтовано відповідачем з посиланням на несвоєчасне оприбуткування позивачем у 251 випадку готівки на загальну суму 108 507,77 грн., яке, на думку відповідача, полягало в тому, що касиром не забезпечено виведення залишків готівки в касі на кінець дня, передача до бухгалтерії як звіт касира других примірників аркушів касової книги, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами відбувалась на наступний день, в зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем не забезпечено передачу готівки щоденно в кінці робочого дня за підсумками операцій за день.

Згідно абз.1, 2, 3 п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (надалі -Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У відповідності до п. 4.2. Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касову книгу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Як встановлено пунктом 4.3. Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не проводитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги, з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляд штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки -у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки стало те, що касиром в кінці дня в касовій книзі не виводився залишок готівки в касі на початок наступного дня, а також те, що підприємством не забезпечено передачу щоденно в кінці робочого дня до бухгалтерії як звіт касира других примірників аркушів касової книги.

Як зазначалося вище, оприбуткуванням готівки в касах підприємств є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Виходячи з положень абз.1, 2 п.2.6 Положення № 637, несвоєчасним оприбуткуванням готівки є оприбуткування готівки у день її находження, а на наступний день, чи в будь-який інший день після її отримання.

Колегія суддів відмічає, що в період з 01.07.2008 р. по 04.12.2009 р. касиром позивача здійснювалось оприбуткування отриманої готівки до каси підприємства тільки у день її отримання, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів та копіює касової книги.

Як вбачається з копії касової книги ТОВ "Агротехніка" за період 01.01.2005 р. - 31.03.2011 р., а також прибуткових касових ордерів за перевіряємий період, підприємством в касовій книзі відображалися суми надходження і видачі готівки на підставі прибуткових і видаткових касових ордерів, а також виводився залишок готівки на початок наступного дня.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції і не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, під час проведення перевірки фахівцями Лубенської ОДПІ не перевірялись і не співставлялись дані касової книги з показниками приходно-касових ордерів.

Колегія суддів зазначає, що помилкове відображення касиром операцій за декілька днів на одному аркуші касової книги, а також незабезпечення щоденної передачі до бухгалтерії підприємства других примірників аркушів касової книги не свідчить про не оприбуткування або несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки на загальну суму 108507,77 грн. в касі підприємства є таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами та первинними документами, а відтак, застосування до ТОВ "Агротехніка" штрафних санкцій в розмірі 542538,85 грн. є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 р. порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ про визначення ТОВ «Агротехніка» податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також про застосування штрафних санкцій за порушення вимог з регулювання обігу готівки є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1670/106/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Присяжнюк О.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2012 р.