Рішення № 25479446, 20.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/7651-2012 20.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД"

про стягнення 12049,45 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Циганенко О.С. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 20.07.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД" 12049,45 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011р., з яких: 9312,39 -основний борг, 385,05 грн. -пеня, 74,53 грн. -3% річних, 337,33 грн. -інфляційні втрати, 2240,15 грн. -штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/7651-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012р. розгляд справи № 5011-57/7156-2012 відкладено на 20.07.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не надав.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 14018, відповідно до п.1.1. якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та ціна товар, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі -передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно з п. 4.4. Договору датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

З матеріалів справи вбачається, та як зазначає позивач, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р., позивач перед у власність відповідачу товар на загальну суму 9312,39 грн., що підтверджується видатковими накладними: №56313762 від 09.01.2012р., №56529703 від 18.01.2012р., №56669222 від 25.01.2012р., №57800318 від 17.03.2012р., №57800317 від 17.03.2012р.

Відповідно до п. 5.1. Договору відповідач здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Позивач має право за погодженням з відповідачем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами Додатку №1 у новій редакції.

Згідно з Додатковою угодою від 01.04.2011р. до Договору сторони погодили, що відповідач здійснює розрахунки за продукцію, зазначену у п. 1 цієї угоди, протягом 7 календарних днів з моменту приймання продукції поставленої згідно договору, що оформлюється сторонами шляхом підписання накладних на поставку (продаж) товару.

Відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товару згідно Договору купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р., у розмірі 9312,39 грн.

Відповідно до Акту звірки розрахунків підписаним між позивачем та відповідачем, заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р. за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. складає 9312,39 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за Договором купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р. у розмірі 9312,39 грн. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 9312,39 грн. заборгованості, а також 385,05 грн. -пені, 74,53 грн. -3% річних, 337,33 грн. -інфляційних втрат, 2240,15 грн. -штрафу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню обсязі з наступних підстав.

З умов Договору № 14018 від 01.04.2011 р., вбачається, що правовідносини між сторонами, які виникли між позивачем та відповідачем, мають цивільно-правову природу договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт наявності заборгованості в розмірі 9312,39 грн. відповідача перед позивачем за переданий товар за Договором купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, у зв'язку з чим, заборгованість у розмірі 9312,39 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 385,05 грн. -пені, 74,53 грн. -3% річних, 337,33 грн. -інфляційних втрат, 2240,15 грн. -штрафу.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. Договору купівлі-продажу № 14018 від 01.04.2011 р. за порушення строків розрахунків Відповідач сплачує на користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 375,33 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 74,07 грн.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви розмір інфляційних втрат 337,33 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 337,33 грн.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.4. Договору у випадку прострочки відповідачем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що відповідач необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь позивача крім установленої Договором пені (п. 7.1.), штраф за від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

За розрахунком позивача, розмір штрафу за порушення строків оплатити вартості отриманого товару відповідачем складає 2240,15 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД" (юридична адреса: 02068, м. Київ, вул.. Драгоманова, б. 25, кв. 11; код ЄДРПОУ 21705696; п/р 26005060406365 в ПАТ КБ Печерська філія "ПриватБанк" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" (юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Краснова, 27; код ЄДРПОУ 30776789; п/р 260020012212 в КРД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 322904) 9312 (девять тисяч триста дванадцять) грн. 39 коп. -заборгованості, 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 33 коп. -пені, 74 (сімдесят чотири) грн. 07 коп. -3% річних, 37 (тридцять сім) грн. 33 коп. -інфляційних втрат, 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 15 коп. -штрафу, а також 1608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 14 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.2012р.

Суддя О.В. Гулевець