Рішення № 25479451, 23.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/8385-2012 23.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»простягнення 886 761,10 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Просалова О.Є.від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(надалі - ТОВ «УніКредит Лізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(надалі - ТОВ «Росичі») про стягнення 886 761,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 531-LD від 16.04.2008 р. позивач передав у користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач своє грошове зобов'язання по сплаті лізингових платежів на користь позивача належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 759 705,23 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 850,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат у розмірі 70 138,16 грн. та 3% річних у розмірі 45 067,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.07.2012 р.

В судове засідання 23.07.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №20924083 від 04.07.2012 р., яке отримано уповноваженим представником 12.07.2012 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 7, на яку було відправлено ухвалу суду від 26.06.2012 р. та 25.06.2012 р. підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», доступ до якої впроваджено відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 р., та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2008 р. між ТОВ «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) та ТОВ «Росичі»(лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 531-LD (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 82 308,09 євро, у т.ч. ПДВ.

Згідно п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Із змісту п. 3.3 Договору вбачається, що за результатами огляду, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в Додатку №3 до цього Договору. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у робочому (належному) технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі.

Згідно п. 7.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору.

На виконання умов п. 7.1 сторонами підписано Додаток №2, яким узгоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.4. Договору лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати за цим Договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з умовами п. 7.5. Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку №2 до цього Договору на рахунок зазначений в розділі 15 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно п. 8.2 Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за кожний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов'язань лізингоодержувача відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов цього Договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує такій даті платежу.

На виконання умов Договору позивач 13.08.2008 р. згідно акту приймання-передачі лізингодавець, фізично прийнявши від продавця наступне обладнання, яке становить предмет лізингу відповідно до Контракту купівлі-продажу № 531-LD/PC від 16.04.2008 р., а саме: сідельний тягач 642208-232, № шасі: УЗМ64220880006986; напівпричеп бортовий МАЗ-938660-044, № шасі: УЗМ93866080009094; напівпричеп самосвальний 953000, № шасі: УЗМ95300080000666, - набув право власності на вище зазначений предмет лізингу та передав його лізингоодержувачу у користування відповідно до Договору.

Додатковою угодою №1 до Договору змінили ціну предмету лізингу, яка становить 92 358,38 Євро, у т.ч. ПДВ, що становить 657 900,00 грн. та змінили графік платежів, який наведений в Додатки № 2/1, 2/2, 2/3 до Договору

Спір у справі виник у зв'язку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню лізингових платежів згідно Договору у період з 15.03.2009 р. по 15.08.2011 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 759 705,23 грн.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі об'єкту лізингу (акт приймання-передачі предмета лізингу від 13.09.2007 р.).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування об'єктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із графіком лізингових платежів відповідач був зобов'язаний у період з 22.05.2008 р. по 15.08.2011 р. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 1 134 553,78 грн. Відповідачем частково сплачено лізингові платежі у розмірі 374 848,55 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 759 705,23 грн., а з урахуванням положень ч. 1

ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіку лізингових платежів зобов'язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з 15.03.2009 р. по 15.08.2011 р. у розмірі 759 705,23 грн. на підставі Договору. Доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Росичі»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «УніКредит Лізинг»про стягнення з

ТОВ «Росичі» основного боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 759 705,23 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 11 850,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 70 138,16 грн. та 3% річних у розмірі 45 067,11 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Згідно п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої у загальний період з 19.06.2011 р. по 15.02.2012 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному платежу окремо, за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів з 15.02.2011 р. по 15.08.2011 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Згідно із графіком лізингових платежів останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті лізингових платежів є 15 число поточного місяця, а тому правомірним є нарахування пені з 16 числа кожного місяця, якщо інше не передбачено вимогами п. 9.2 Договору. При цьому позивач заявив вимогу про стягнення пені в межах річного строку позовної давності з 19.06.2011р. у період з лютого по червень 2011 року.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 70 138,16 грн. нарахованих по кожному платежу окремо у загальний період з 16.03.2009 р. по 31.05.2012 р. та 3% річних у розмірі 45 067,11 грн., нарахованих у загальний період з 16.03.2009 р. по 19.06.2012 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних з урахуванням обставин, викладених при перерахунку пені.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 45 067,11 грн. та інфляційних у розмірі 70 138,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «УніКредит Лізинг»про стягнення з з ТОВ «Росичі»заборгованості у розмірі 759 705,23 грн., пені у розмірі 11 850,60 грн., інфляційних у розмірі 70 138,16 грн. та 3% річних у розмірі 45 067,11 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(02098, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7; ідентифікаційний код 21649265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) заборгованість у розмірі 759 705 (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 23 коп., пеню у розмірі 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 60 коп., інфляційні в розмірі 70 138 (сімдесят тисяч сто тридцять вісім) грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 45 067 (сорок п'ять тисяч шістдесят сім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 17 735 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 22 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -27.07.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко