Рішення № 25479425, 23.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р. Справа № 8/062-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши матеріали

за позовом комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», ідентифікаційний код: 13712452, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 41-а,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс», ідентифікаційний код: 36077229, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 1д, офіс 4,

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Свєчкіна Т.С., яка діє на підставі довіреності №288 від 12 березня 2012 року;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа»(надалі за текстом: «Позивач») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»(надалі за текстом: «Відповідач») про стягнення заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії №112/171/1110 від 02 грудня 2010 року (далі за текстом: «Договір») на загальну суму 192 136,01 грн. (сто дев'яносто дві тисячі сто тридцять шість гривень 01 коп.) та господарських витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 192 136,01 грн. (сто дев'яносто дві тисячі сто тридцять шість гривень 01 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 185 209,71 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 71 коп.), пені у сумі 6 142,75 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 75 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 783,55 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 травня 2012 року порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 25 червня 2012 року.

25 червня 2012 року в судове засідання з'явився Позивач, надав свої пояснення у справі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 30 травня 2012 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 23 липня 2012 року; вирішено інші процедурні питання.

23 липня 2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав пояснення у справі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, вимоги ухвал господарського суду Київської області від 30 травня 2012 року та від 25 червня 2012 року не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23 липня 2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1, п. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

02 грудня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії №112/171/1110 від 02 грудня 2010 року, згідно п.п. 1.1.1., 2.2.1. якого Позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об'єктів Відповідача: 9-ти поверхового житлового будинку (45 квартир), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 1-д/2 та 9-ти поверхового житлового будинку (45 квартир), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 1-д/3, а Відповідач зобов'язався вчасно проводити розрахунки з Позивачем за використану теплову енергію згідно умов, передбачених Договором.

Відповідно до умов Договору, а саме: п.п. 3.2. передбачено, що розрахунки за постачання теплової енергії здійснюються на підставі рахунка, який виставляє Відповідачу Позивач згідно показників приладу обліку теплової енергії (Гкал), за тарифами розрахованими Позивачем та затвердженими Виконкомом Бориспільської міської ради та «Акта виконаних робіт»; п.п. 3.3. передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється споживачем на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунка; при розрахунках за спожиту енергію Відповідач сплачує за витрати, пов'язані з втратою тепла через ізоляцію трубопроводів від зони балансового розмежування до фундаменту будівлі.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання з 02 грудня 2010 року по 02 грудня 2011 року; при відсутності заперечень та зауважень щодо дії договору, договір являється пролонгований на наступні періоди.

В ході розгляду справи встановлено, що сторони Договору після завершення його дії заперечення або зауваження щодо дії Договору та пролонгації на наступний період не висловлювали і у письмовій формі один одному не направляли, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що даний Договір вважається чинним та діючим через пролонгацію на новий термін за мовчазною згодою сторін Договору.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме п. 5 ч. 3 ст. 20 передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем було порушено вищезгадані положення п.п. 3.2., 3.3. Договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в зв'язку з тим, що Відповідач не оплатив Позивачу послуги з постачання теплової енергії для об'єктів Відповідача, що знаходяться за адресами: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 1-д/2; Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 1-д/3, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем з оплати послуг з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року у сумі 185 209,71 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 71 коп.).

Відповідач не надав суду доказів поновного або часткового погашення основного боргу за Договором перед Позивачем.

В судовому засіданні Позивач за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема рахунками-фактурою №СФ-8288 від 28 жовтня 2011 року, №СФ-8526 від 29 листопада 2011 року, №СФ-8825 від 30 грудня 2011 року, №СФ-0000075 від 31 січня 2012 року, №СФ-0000321 від 29 лютого 2012 року, №СФ-0000560 від 30 березня 2012 року, №СФ-0000794 від 17 квітня 2012 року, актами використання теплової енергії, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 3.3., 3.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень Відповідача з приводу строків, обсягу та якості наданих Позивачем послуг з постачання теплової енергії з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем наданих Позивачем послуг у обсягах, асортименті, якості та вартістю, визначених у вказаних рахунках-фактурі, актах використання теплової енергії, актах здачі прийняття робіт (надання послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує, довів наявність у Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 185 209,71 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 71 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача визнаються судом доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 6 142,75 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 75 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 783,55 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Умовами Договору, а саме п. г п.п. 4.1. передбачено, що у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію та ГВП в строк, враховується інфляція і Відповідач сплачує пеню 0,1% за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським кодексом України, а саме ст. 230 передбачено, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільним кодексом України у ст. 612 передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що дії Відповідача по не оплаті наданих Позивачем послуг з постачання теплової енергії для об'єктів Відповідача за період з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року, у сумі 185 209,71 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 71 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

Позивачем надано розрахунок пені та інфляційних нарахувань, згідно яких розмір пені становить 6 142,75 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 75 коп.) та інфляційних нарахувань -783,55 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору та заявленим вимогам Позивача.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. г п.п. 4.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 610, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 6 142,75 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 75 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 783,55 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Надані Позивачем докази, протягом судового розгляду справи не спростовані та не заперечувались Відповідачем.

Станом на поточну дату, Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем за Договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 3 842,73 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 73 коп.).

Судом встановлено, що Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3 842,73 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 73 коп.), що підтверджено платіжним дорученням №612 від 22 травня 2012 року.

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 3 842,73 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 73 коп.).

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа»до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»про стягнення заборгованості, -задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс», ідентифікаційний код: 36077229, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 1д, офіс 4, на користь комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», ідентифікаційний код: 13712452, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 41-а, заборгованість за договором на постачання та споживання теплової енергії №112/171/1110 від 02 грудня 2010 року у вигляді основного боргу у сумі 185 209,71 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 71 коп.), пені у сумі 6 142,75 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 75 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 783,55 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 55 коп.) та судового збору у сумі 3 842,73 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 73 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення підписано 23 липня 2012 року.

Суддя П.Ф. Скутельник