Рішення № 25478692, 24.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/59/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5009/2232/12

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека - Магнолія", м. Запоріжжя,

про стягнення 10 577,52 грн.,

за участю представників:

від позивача: Стініч М.М. (довіреність № 312 від 22.12.2011 р., заступник начальника відділу юридичного забезпечення ЗМЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго");

від відповідача: Чорна О.С. (довіреність б/н від 11.05.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовом про стягнення з ТОВ "Аптека - Магнолія" 10 577,52 грн., з яких: 1125,44 грн. -інфляційних втрат, 583,16 грн. -3% річних, 7441,74 грн. пені та 1427,18 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог п. 6.43 Правли користування електричною енергією щодо оплати вартості недорахованої електричної енергії протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. За порушення виконання грошових зобов'язань позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати. Також, посилаючись на те, що позивач належить до державного сектору економіки, позивач на підставі ст. 231 Господарського кодексу України нарахував на суму заборгованості пеню у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення та штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 258, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173-175, 188, 193, 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 14.06.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/59/12 та призначено розгляд справи на 05.07.2012 р.

У зв'язку з відпусткою судді розгляд справи, призначений на 05.07.2012 р., було перенесено на 24.07.2012 р. згідно з ухвалою від 27.06.2012 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що згідно з п. 6.42 Правил користування електричною енергією позивач мав право не оплачувати рахунок до отримання результатів оскарження рішення комісії про донарахування вартості електричної енергії. Крім того, вважає, що пеня та штраф нараховані позивачем безпідставно, оскільки стаття 231 Господарського кодексу України не поширюється на спірні правовідносини сторін, а пеня та штраф не можуть нараховуватись за одне порушення. Також просить застосувати строки давності для нарахування пені.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. були присутні представники обох сторін. За їх заявою розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2011 р. у справі №20/5009/5604/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012 р., стягнуто з ТОВ "Аптека-Магнолія" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 20388,34 грн. вартості безпідставно набутої електричної енергії.

Даним рішенням встановлено, що 21.10.2010 р. представниками Запорізьких МЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго" проведена перевірка споживача -ТОВ "Аптека Магнолія" за адресою м.Запоріжжя, пр. Металургів, 21/вул. Б.Хмельницького, 24 (підвальне приміщення). У присутності відповідального за електрогосподарство складено Акт №00005485 про порушення Правил користування електричною енергією, відповідно до якого встановлено порушення вимог п.п.1.3., 1.5, 10.2 ПКЕЕ, а саме: використання електричної енергії без укладення договору -самовільне підключення електроустановки до мереж енергопоста-чальної організації по мережі 220В електричним мідним дротом з перерізом 2,5 кв.мм (відкритою проводкою). Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.12.2010р., на підставі Акту №00005485 проведено розрахунок недоврахованої електроенергії за період з 22.10.2009р. по 21.10.2010р. в кількості 26018 кВт/год, всього на суму 20388,34 грн. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення 06.01.2011р. ТОВ "Аптека Магнолія" отримало копію протоколу засідання комісії та рахунок №5006-АН від 30.12.2010р. на суму 20388,34 грн. Згідно зі ст.1212 ЦК України якщо майно набуте особою безпідставно або без достатньої правової підстави, остання зобов'язана повернути його потерпілому. Факт набуття без правової підстави (договору), а також розмір цього майно встановлений в Акті №00005485 про порушення Правил користування електричною енергією від 21.10.2010р. та рішенні комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 30.12.2010р., яке є чинним, не скасовано. Відповідно до п.6.43 ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Оскільки відповідач не спростував зафіксований в Акті про порушення факт підключення до електромереж без договору та не надав доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми суду, суд стягнув з відповідача суму вартості електричної енергії в розмірі 20388,34 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2011 р. у справі № 20/5009/5604/11 прийнято у спорі між тими ж сторонами та набрало чинності, факти, встановлені цим рішенням, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи та підлягають обов'зковому врахуванню при вирішенні спору у справі № 5009/2232/12.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2011 р. у справі № 20/5009/5604/11 встановлено, що відповідач мав оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію згідно з п.6.43 Правил користування електричною енергією протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Як свідчать матеріали справи, сума боргу була оплачена відповідачем в повному обсязі лише 06.02.2012 р. платіжним дорученням № 32913/1, тобто з простроченням.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зі змісту викладених норм законодавства вбачається, що за порушення грошових зобов'язань застосовуються штрафні санкції в розмірі, погодженому сторонами або передбаченому законом.

В даному випадку договірні відносини між сторонами справи відсутні.

Норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про стягнення пені та штрафу, не регулюють відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Так, згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, наведеною нормою встановлено відповідальність за порушення виконання зобов'язання з поставки товарів, робіт, послуг, тобто негрошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі № 42/562.

В даному випадку, відповідач має перед позивачем грошове зобов'язання. Той факт, що дане грошове зобов'язання виникло з факту безпідставного набуття електричної енергії, не надає підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до наведеної норми відповідальність застосовується до сторони, яка порушила зобов'язання з виконання робіт, товарів, послуг, а відповідач не мав таких зобов'язань. Постачальником електричної енергії в даному випадку був позивач.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних за період з 06.01.2009р. по 06.02.2011 р. (394 дні) в сумі 583,16 грн., а також інфляційні втрати за період з лютого 2011 року по січень 2012 року в сумі 1125,44 грн.

Суд зазначає, що при зазначенні року нарахування річних позивачем допущено технічні помилки. З матеріалів справи та розрахунку позивача можна дійти висновку, що позивачем фактично розраховано річні за період прострочення з 06.01.2011р. (дата отримання розрахункових документів) по 06.02.2012 р. (дата сплати боргу).

При цьому суд зауважує, що початок виникнення прострочення невірно визначений позивачем, оскільки останній строк сплати рахунку припадає на 05.02.2011 р. і з урахуванням вихідних днів переноситься на 07.02.2011 р. Отже, період прострочення становить з 08.02.2011р. по 06.02.2012р. (363 дні).

За розрахунком суду 3% річних за вказаний період становлять більшу суму, ніж пред'явлено до стягнення, тому з урахуванням меж заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в заявленій сумі - 583,16 грн.

Інфляційні втрати розраховані позивачем невірно, оскільки при підрахунку середнього індексу інфляції за період з лютого 2011 року по січень 2012 року позивачем не враховані від'ємні значення індексу інфляції за липень-серпень 2011 року.

Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»зазначає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

В п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» звернуто увагу господарських судів на те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

За розрахунком суду, середній індекс інфляції за період з лютого 2011 року по січень 2012 року становить 103,7 %. Звідси інфляційні втрати від суми 20388,34 грн. складають 754,37 грн. В цій сумі вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

У стягненні 371,01 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Посилання позивача на те, що за період судових спорів про стягнення з відповідача вартості недорахованої електричної енергії не повинні нараховуватись відсотки за користування чужими коштами та інфляційні втрати суд визнав необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту п. 6.42 Правил користування електричною енергією споживачу надається право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань в суді. Тобто сплата нарахованої суми відстрочується до встановлення судом правомірності її нарахування, однак це не змінює встановленого законом строку виникнення грошового зобов'язання. В даному випадку рішення комісії є чинним, не скасовано, а рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2011р. у справі № 20/5009/5604/11 встановлено правомірність нарахування позивачем вартості недорахованої електричної енергії, виставлення рахунку та строку його оплати. Отже, обов'язок сплатити нараховану суму виник після спливу 30 календарних днів від дня отримання рахунка, як це передбачено пунктом 6.43 Правил користування електричною енергією. Правова позиція суду також знаходить своє підтвердження і у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2011р. у справі № 38/14.

Крім того, відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р.№ 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»визначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позивач має право на компенсацію в повному обсязі втрат від знецінення грошових коштів за час прострочення, тому нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з дати виникнення зобов'язання є правомірним, а умови п. 6.42 Правил користування електричною енергією не звільняє відповідача від компенсації вищенаведених втрат позивача. При цьому стягнення такої компенсації не залежить від вини відповідача. Правило ст. 625 ЦК України ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека - Магнолія" (вул. Ладозька, буд. 19, м. Запоріжжя, 69121, код ЄДРПОУ 23879012) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (вул. Волгоградська, буд. 25, м. Запоріжжя, 69035, на розрахунковий рахунок № 260030231709 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО -320627, ЄДРПОУ 00130926) 583,16 грн. (п'ятсот вісімдесят три грн. 16 коп.) -3% річних, 754,37 грн. (сімсот п'ятдесят чотири грн. 37 коп.) - інфляційних втрат та 209,24 грн. (двісті дев'ять грн. 24 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.07.2012 р.