Рішення № 25478696, 23.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/57/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа № 5009/2054/12

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», 69600 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20

про стягнення 193 173,68 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник дов. № 1401 від 28.05.2012

від відповідача: Ложешнік О.Ю., представник дов. № 105/35 від 24.05.2012

Суть спору:

Розглядається позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»про стягнення 193 173,68 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2012 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.06.2012. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 23.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на виконання умов договору №804/15465/06 від 22.04.2011 відповідачу було поставлено пиломатеріали на суму 202 270,68 грн. Відповідач в порушення умов договору частково оплатив товар, у зв'язку з чим на день звернення до суду заборгованість становить 182 270,68 грн. За порушення термінів оплати позивачем нараховано 2 282,16 грн. втрат від інфляційних процесів, 4 789,76 грн. пені та 3831,08 грн. 3% річних.

03.07.2012 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем 29.05.2012 сплачено 29 249,20 грн. заборгованості, 08.06.2012 -20806,08 грн. та 18.06.2012 -15000,00 грн. Таким чином, заборгованість становить 128 118,40 грн.

Також позивач просить повернути розмір судового збору в розмірі 1096,70 грн. у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач позов визнав. Пояснив, що заборгованість утворилася у зв'язку з тяжким матеріальним становищем. Просить відстрочити виконання судового рішення на п'ять місяців до 31.12.2012.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.04.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Укрграфіт»- покупець (відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Линник Владиславом Олександровичем -продавець (позивач у справі) укладено договір №804/15465/06, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали, найменування, асортимент, ціни, кількість та строки постачання товару зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що розрахунки а поставлений товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів з дати поставки.

Датою поставки товару вважається дата штемпелю складу ВАТ «Укрграфіт»на видатковій накладній, п. 2.2. договору.

Позивачем за видатковими накладними №15 від 20.10.2011, №16 від 07.11.2011, №17 від 11.11.2011 поставлено товар на загальну суму 202 270,68 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгованість складала 182 270,68 грн.

Будь-яких зауважень щодо якості, кількості та ціни поставленого товару відповідачем до позивача не пред'являлося.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Під час розгляду справи з'ясовано, що відповідачем здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 54 152,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15095 від 29.05.2012 на суму 29 249,20 грн., платіжним дорученням №15317 від 08.06.2012 на суму 20 806,08 грн., платіжним дорученням №15504 від 18.06.2012 на суму 15 000,00 грн., що також підтверджується копіями наданих позивачем банківських виписок.

Враховуючи те, що кошти в сумі 29 249,20 грн. перераховані платіжним дорученням №15095 від 29.05.2012 до подачі позову до суду (01.06.2012), в цій частині суд вважає позовні вимоги заявленими безпідставно.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовні вимоги в частині стягнення 35 806,08 грн., сплачені платіжними дорученнями №15317 від 08.06.2012 та №15504 від 18.06.2012 підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки сплачені після звернення позивача до суду.

За таких обставин, вимога про стягнення 117 215,40 грн. заборгованості за поставлений товар -пиломатеріали підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 2282,16 грн. втрат від інфляційних процесів за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. окремо за кожною видатковою накладною з урахуванням здійснених часткових оплат за отриманий товар, 3831,08 грн. 3% річних за періоди з 08.10.2011р. по 09.05.2011р., з 16.10.2011р. по 09.05.2012р., з 31.10.2011р. по 28.05.2012р., з 18.11.2011р. по 28.05.2012р., з 22.11.2011р. по 28.05.2012р. та 4789,76 грн. пені за періоди з 08.10.2011р. по 09.05.2011р., з 16.10.2011р. по 09.05.2012р., з 31.10.2011р. по 28.05.2012р., з 18.11.2011р. по 28.05.2012р., з 22.11.2011р. по 28.05.2012р. за порушення строків оплати за видатковими накладними №15 від 20.10.2011, №16 від 07.11.2011, №17 від 11.11.2011, а також за видатковими накладними №12 від 27.09.2011 та №14 від 06.10.2011. (Розрахунок наведено в позові).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% від несплаченої суми.

Судом перевірено правильність нарахування сум, та встановлено, що стягненню підлягають 2282,16 грн. втрат від інфляційних процесів, 3831,08 грн. 3% річних та 4789,76 грн. пені.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.12.2012 судом не задовольняється з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що прикладається максимум зусиль для погашення наявної кредиторської заборгованості.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання відстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочки виконання рішення. Позивачем не обґрунтовано строк до якого просить відстрочити виконання рішення до 31.12.2012, у зв'язку з чим зазначено саме таку дату. Крім того, відповідачем здійснюється поступове погашення кредиторської заборгованості, про що свідчать надані копії банківських виписок.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення відповідачем не надано.

За таких обставин, клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення судом не задовольняється.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»(69600 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 117 215 (сто сімнадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 40 коп. заборгованості, 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 16 коп. втрат від інфляційних процесів, 3831 (три тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 08 коп. 3% річних, 4789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. пені, 2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 37 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 35 806,08 грн. припинити.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 30.07.2012р.