Ухвала суду № 25477759, 25.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа №2а/0570/1777/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Жаботинської С.В., Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання Гуринович А.Б.

за участі:

представника позивача: Ніколаєнко О.О.

представника відповідача: Кострикіної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Харківської обласної митниці про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Харківської обласної митниці про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс "до Харківської обласної митниці, про визнання протиправними дій та скасування рішень було задоволено, а саме:

визнано протиправними дії Харківської обласної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

скасовано Рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості № 807000006/2011/200816/1 від 05.10.2011 р., № 807000006/2011/200829/1 від 11.10.2011 р., № 807000006/2011/200828/1 від 11.10.2011 р.;

скасовано Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: № 807070003/1/00941 від 05.10.2011 р., № 807070003/1/00969 від 11.10.2011 р., № 807070003/1/00968 від 11.10.2011 р.;

присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" витрати зі сплати судового збору на суму 32 (тридцять дві) 19 коп.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 30600592), (Далі -ТОВ "Лемтранс"), згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 301273, виданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Донецької міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 15.10.1999 року (том 1 а.с. 212).

Відповідач, Харківська обласна митниця, - є юридичною особою, а у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень.

Між ТОВ "Лемтранс"та фірмою "Анателла трейдинг лимитед" 23.06.2011 року укладено контракт № 35/М-2011 на поставку металопродукції із специфікацією № 10 від 29.08.2011 року на ввезення товару скорочене найменування,- "сталевий лист"(Далі за текстом,- товар), повне найменування,- сталь гарячекатана у листах згідно (ГОСТ 19281-89) за ціною 797 доларів США за тону.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару в режимі імпорту уповноваженим декларантом позивача ТОВ "Компанія "Донбасзовнішсервіс"до Харківської обласної митниці були подані вантажні митні декларації №:

807070003/2011/226206 від 05.10.2011 р.;

807070003/2011/226330 від 11.10.2011 р.;

807070003/2011/226329 від 11.10.2011 р.

Згідно поданих декларацій було визначено найменування товару "Сталь гарячекатана, легована, марка сталі 09Г2с-14"код товару 72254060 (72254090(6195, 6193), за ціною 797 доларів США за тону, що саме відповідає специфікації № 14 до контракту № 35/М-2011, митна вартість визначена за 1-м методом (за ціною угоди) такого визначення.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем, через свого декларанта, було подано митному органу наступні документи по кожній ВМД: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси; банківські платіжні документи. Додатково до обов'язкових документів були надані експортні декларації країни відправлення, накладні УМВС, сертифікати якості, декларації митної вартості, транспортні та дозвільні документи.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Як встановлено п.п. 3, 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

У графі "Для відміток митного органу "Декларації митної вартості Форми ДМВ-1 Харківською обласною митницею зроблено відмітку щодо необхідності подання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме:

1. договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

3. рахунки про сплату комісійних брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

4. каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми -виробника товару;

5. калькуляція фірми -виробника товару;

6. сертифікати про походження товару;

7. інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;

8. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).

Декларантом позивача на зворотному боці наданих декларацій митної вартості здійснено написи про те, що у зв'язку неможливістю надати додаткові документи відразу, просять видати рішення митної вартості товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості будуть надані в установлений законом час.

Відповідач не врахував зазначені обставини та прийняв рішення про визначення митної вартості товару з використанням шостого резервного методу № № : 807000006/2011/200816/1 від 05.10.2011 р., 807000006/2011/200839/1 від 11.10.2011 р., 807000006/2011/200839/1, 807000006/2011/200838/1 від 11.10.2011 р. видавши при цьому картки відмови в подальшому митному оформленні № №:807070003/1/00941 від 05.10.2011 року, 807070003/1/00969 від 11.10.2011 року, № 807070003/1/00968 від 11.10.2011 року.

Рішеннями про визначення митної вартості товару № 807000006/2011/200816/1 до декларації митної вартості форми ДМВ -1 , № 807070003/2011/226206 від 05.10.2011 року , № 807000006/2011/200839/1 від 11.10.2011 року до декларації митної вартості форми ДМВ -1 № 807070003/2011/226330, № 807000006/2011/200838/1 від 11.10.2011 року до декларації митної вартості форми ДМВ -1 № 807070003/2011/226329 була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення, із застосуванням методу № 6, передбаченого ст. 265 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи свої дії, Харківська обласна митниця зазначала, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів є вищою, ніж заявлено позивачем.

У картці відмови також зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України -подання ВМД з коригуванням вартості.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів на користь продавця.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 ст. 266 Митного кодексу України. Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф", у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів.

У відповідності із ст. 266 Митного кодексу України методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності із ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Явну невідповідність заявленої митної вартості товару дійсній вартості цього товару відповідач не встановив.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Додаткові документи витребувані митним органом не є обов'язковими у розумінні п. 11 Порядку, до того ж, що стосується таких документів як договір з третіми особами, що пов'язаний з договором, контрактом про поставку товарів, митна вартість, яких визначається, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; сертифікати походження товару; з об'єктивних підстав позивач не мав можливості їх надати в силу специфічних господарських відносин, що склалися із компанією продавцем, про що свідчать відповідні листи компанії BER SP. z o. о.".

Харківською обласною митницею за наслідками проведення процедури узгодження безпідставно не прийнято до уваги документи, що надані позивачем до ВМД № 807070003/2011/226206 від 05.10.2011 р.; 807070003/2011/226330 від 11.10.2011 р.; 807070003/2011/226329 від 11.10.2011 р.

Ціна товару не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару.

Таким чином, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

Надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження вартості митного оформлення товару.

Відмовляючи в митному оформленні товару, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ст. 273 МК України,- у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому відповідач не послався на обставини, які виключають використання інших методів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митним органом не було застосовано жодного методу, окрім № 6, для визначення митної вартості товару.

У відповідності до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю, й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.04.2005р. № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 27 липня 2012 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

С.В.Жаботинська

Р.Ф.Ханова