Рішення № 25467256, 21.05.2012, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №2-116/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицького відділення Рівненської філії ПриватБанку, Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів Дубровицького відділення Рівненської філії ПриватБанку, Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та просить:

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь майнову шкоду у розмірі 969,03 грн. та моральну шкоду в сумі 40000 грн.;

- зобов'язати відповідачів не підвищувати кредитну відсоткову ставку, а виконувати належним чином умови укладеного договору №ROR0GI0000006005 від 12.03.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік з кінцевим терміном повернення 13.03.2022 року;

- скасувати відсоткову ставку 25% на рік з 28.08.2008 року по 01.02.2009 року та 30% на рік з 01.02.2009 року по даний час, згідно кредитного договору та безпідставно нараховану процентну ставку заборговані по кредиту;

- стягнути з відповідачів на його користь всі понесені ним судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2008 року між ним та відповідачем Дубровицьким відділенням Рівненської філії ПриватБанку було укладено кредитний договір №ROR0GI0000006005, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 123725 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач з ним уклав договір іпотеки, згідно якого, він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. У липні 2009 року відповідач звернувся до суду з позовом та просив у рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 129473,26 грн. звернути стягнення на квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки. Відповідач мотивував свої вимоги тим, що умови кредитного договору належним чином не виконуються. Однак, свої обов'язки по кредитному договору він виконував добросовісно, сплачував щомісячні платежі навіть у більшій сумі, ніж передбачено договором про іпотечний кредит. 16 липня 2009 року у задоволенні позову було відмовлено, так як суд не вбачав порушення ним умов договору про іпотечний кредит. На сьогоднішній день, відповідач нараховує йому підвищені кредитні ставки, не звертаючи уваги на рішення суду від 16 липня 2009 року. Внаслідок отримання від відповідача платіжних повідомлень із підвищеною кредитною ставкою, у нього стаються нервові стреси, що змушує його звертатися за медичною допомогою. Він втратив спокій, істотно погіршились нормальні життєві зв'язки та перспектива ділової репутації.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів Курило Р.М. заявлений позов не визнав. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір про іпотечний кредит №ROR0GI0000006005 про надання кредиту на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.п.1.1, 2.4 названого Договору розмір відсоткової ставки за користування кредитом складає 15% річних, а розмір щомісячного платежу - 1782,96 грн.

У названому договорі про іпотечний кредит (п.8.9) передбачене право відповідача за певних умов в односторонньому порядку збільшувати відсотки за користування кредитними коштами.

Однак кожне право має певну законодавчо визначену процедуру його реалізації.

Статті 638-654 ЦК України, які регулюють питання укладення, зміни і розірвання договору, чітко не визначають в який спосіб проводиться зміна умов договору в односторонньому порядку і з якого часу вважається набутою зміна умов договору в односторонньому порядку. Натомість такий порядок встановлений абз.4 ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Про цей же порядок зміни відсоткової ставки йдеться і в названому вище договорі.

Пунктом 8.9 договору про іпотечний кредит від 12.03.2008 року передбачено, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором); та/або погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим Договором; та/або здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про збільшення відсоткової ставки не пізніше ніж за 14 календарних днів з дати її збільшення. В такому повідомлені кредитором зазначається новий розмір відсоткової ставки та дата з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.

Факт отримання позивачем листів про підвищення відсоткової ставки відповідачем не є підставою для її підвищення.

Згідно законодавства, а саме ч.4 ст.10561 ЦК України кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Вказана норма Закону закріплена і в самому договорі про іпотечний кредит від 12.03.2008 року (п.п.5 п.8.9 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своєму повідомленні (а.с.7-8) чітко зазначив про те, що не погоджується з вказаними умовами.

Незважаючи на дану обставину, відповідач продовжував нараховувати відсотки по кредиту по завищеній відсотковій ставці.

Таким чином, дії відповідача щодо порядку збільшення відсоткової ставки за користування кредитом порушили умови Кредитного Договору, а також норми п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»і самі по собі є підставою для визнання зміни відсоткової ставки недійсною.

При цьому суд також бере до уваги, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав законної сили з 09.01.2009р., ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Оскільки підвищення банком процентних ставок по кредиту являється юридичним фактом в рамках правовідносин, що тривають у часі (кредитний договір), то згідно роз'яснення Конституційного суду України № 1-рп від 09.02.1999 року стосовно офіційного тлумачення ст.58 Конституції України «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Таким чином, оскільки факт підвищення Банком відсотків в односторонньому порядку продовжується під час дії ст.1056-1 Цивільного кодексу (яка діє з 09.01.2009 року) і яка прямо заборонила такі дії, то вони (дії відповідача) є незаконними.

Згідно ч.1 п.2 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року від №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Факт обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та вимушених змін у його життєвих стосунках лише частково знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд, при визначенні розміру моральної шкоди, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та переконується в тому, що позовні вимоги в цій частині слід задоволити частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 214, 215, 292, 294 ЦПК України, ст.ст.3, 11, 23, 203, 216, 217, 1056-1, 1167 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд -,

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Зобов'язати Дубровицьке відділення Рівненської філії ПриватБанку та Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" не підвищувати кредитну відсоткову ставку, а виконувати належним чином умови договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000006005 від 12.03.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік з кінцевим терміном повернення 13.03.2022 року.

Скасувати відсоткову ставку 25% на рік з 28.08.2008 року по 01.02.2009 року та 30% на рік з 01.02.2009 року по даний час, згідно договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000006005 від 12.03.2008 року та безпідставно нараховану заборгованість по кредиту.

Стягнути солідарно з Дубровицького відділення Рівненської філії ПриватБанку та Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4000 грн. (чотири тисячі гривень) моральної шкоди.

Стягнути солідарно з Дубровицького відділення Рівненської філії ПриватБанку та Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по справі на сплату судового збору у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: З.С.Сидоренко