Ухвала суду № 25462187, 13.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року справа №2а/1270/2051/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

13 липня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Сіваченка І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Приватного підприємства „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2051/2012 за позовом Приватного підприємства „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242320/0 від 01.09.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 34326,25 грн., в тому числі за основним платежем - 27461 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6865,25 грн.

Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні податкового законодавства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому апелянт вказує на неврахування судом фактичного здійснення господарських операцій та подальшого використання придбаного позивачем у ТОВ „ПКФ „Восток-Сервіс-Плюс" товару у оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, а також необізнаності позивача про порушення законодавства при створенні цього підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне підприємство „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" (далі - ПП „АСК") є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.03.2000 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30761510, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100096764.

Ленінською міжранною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП „АСК" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" за період з 01.03.2008 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складений акт від 15.08.2011 р. № 503/23-30761510. Перевіркою встановлено порушення ПП „АСК" пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищений податковий кредит на загальну суму 49832 грн., в тому числі у березні 2008 р. - на 3331 грн., у травні 2008 р. - на 14280 грн., у червні 2008 р. - на 4760 грн., у серпні 2008 р. - на 5960 грн., у вересні 2008 р. - на 7475 грн., у жовтні 2008 р. - на 5150 грн., у листопаді 2008 р. - на 1530 грн., у грудні 2008 р. - на 7346 грн.; правочині між позивачем та контрагентом на загальну суму поставки 298969,1 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49832 грн., визначні нікчемними.

Висновок акту перевірки від 15.08.2011 р. № 503/23-30761510 щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" та ПП „АСК", завищення податкового кредиту з податку на додану вартість мотивований віднесенням до складу податкового кредиту суми, сформованої за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентом ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" у зв'язку з тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 01.06.2010 р. у справі № 1-533/2010 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 15 ст. 366 Кримінального кодексу України. Згідно з вироком, ОСОБА_2 без мети здійснення господарської діяльності створив ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс", не займався господарською діяльністю підприємства, не підписував документи фінансово-господарської діяльності. Відповідач вважає, що ОСОБА_2 податкову та іншу звітність ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити, тому діяльність цього підприємства не відповідає вимогам ст. ст. 3, 42, 44 Господарського кодексу України.

На підставі акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську 01.09.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242320/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 34326,25 грн., у тому числі за основним платежем - 27461 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6865,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з не підтвердження належними первинними документами фактичного здійснення господарських операцій через те, що директор ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" не мав законних повноважень на здійснення господарських операцій від імені підприємства та на підписання документів податкової звітності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що між ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" (продавець) та ПП „АСК" (покупець) 03.03.2008 р. укладений договір купівлі-продажу № 03-03/08-2, за умовами якого продавець продає покупцю товар, а саме, будівельні матеріали, металопластикові та алюмінієві конструкції, комплектуючи вироби відповідно до специфікацій, перехід права власності оформлюється видатковою накладною.

Виконання договору позивач підтверджує наявними в матеріалах справи специфікацією на поставку товару, видатковими накладними, податковими накладними, виданими ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс". Податкові накладні, видані контрагентом, включені ПП „АСК" до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Договір, укладений між ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" та ПП „АСК", видаткові накладні, податкові накладні, якими позивач обґрунтовує фактичне виконання господарських операцій, підписані від імені ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс" директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою підприємства.

Проте, вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 01.06.2010 р. у справі № 1-533/2010 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 15 ст. 366 Кримінального кодексу України. Згідно з вироком, ОСОБА_2 без мети здійснення господарської діяльності створив ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс", не займався господарською діяльністю підприємства, не підписував документи фінансово-господарської діяльності. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 податкову та іншу звітність ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс", як й жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності, не складав та не підписував.

В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, даний вирок є обов'язковим в частині встановлення факту протиправного діяння, яке полягає у фіктивному підприємництві.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, з зазначенням переліку необхідних реквізитів.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З урахуванням встановлених обставин щодо не видання та не підписання ОСОБА_2 від імені ТОВ „Восток-сервіс-плюс" господарських договорів, податкових накладних, видаткових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність документів, наданих позивачем на підтвердження виконання спірних господарських операцій, вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, ПП „АСК" не мало відображати в бухгалтерському та податковому обліку податкові накладні та видаткові накладні, отримані від ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс", у зв'язку з тим, що їх складено всупереч вимогам законодавства та вони не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка уповноважена діяти від імені ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час дії спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, ідо засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 даного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням приведених норм Закону України „Про податок на додану вартість", встановлених обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про законність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно порушення порядку проведення перевірки, оскільки порушення, на які посилається апелянт, не призвели до необґрунтованого збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Що стосується доводів позивача про доведеність здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту транспортування товару, придбаного у ТОВ „ПКФ „Восток-сервіс-плюс", а також доказів оплати за придбаний товар. В матеріалах справи відсутні докази оприбуткування товару у бухгалтерському обліку, а тому неможливо вважати доведеним фактичне здійснення спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2051/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2051/2012 за позовом Приватного підприємства „Алюмінієвиє строітєльниє конструкціі" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Сіваченко І.В.