Постанова № 25457048, 05.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. № 2а-4128/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретаря судового засідання Гіщинська С.Я.

за участі представників

позивача Сміховського М.М.

відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 травня 2012 року №0001532320/3821 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на прибуток приватних підприємств в сумі 178 019,95 грн. та №0001532320/3822 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на додану вартість в сумі 161 873,50 грн.

Посилається на те, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки від 19.04.2012 року №70/22-60/25230066 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток в сумі 178 018,95 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 161 872,50 грн. Не погоджується з висновками податкового органу про недійсність господарських операцій між ТзОВ «Укрспецтехніка»та ПП «Егеста», ПП «Неомаркет», ТзОВ «Заверс», оскільки ним на підтвердження реальності господарських операцій надано договори, податкові, видаткові накладні, податкові декларації по ПДВ, оборотно-сальдові відомості по розрахунках з контрагентами за періоди відображені в акті. Вважає, що на підставі неправомірних та необґрунтованих припущень щодо нікчемності чи недійсності зазначених правочинів в акті перевірки, податковим органом необґрунтовано описується відображення даних операцій при визначені податкових зобов'язань та робиться неправомірний висновок. Тому вважає, що позов слід задоволити.

Відповідачем подано заперечення проти позову від 20.06.2012 року в якому зазначає, що в періоді, який перевірявся, одними із покупців ТзОВ "Укрспецтехніка" у І та ІІ кварталі 2011 року були ПП "Егеста", ПП "Неомаркет" та ТзОВ "Верзас" згідно з видатковими та податковими накладними журналом - ордером по балансовому рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками", реєстру виданих подакових накладних. Під час проведення перевірки встановлено порушення вимог п.1.23, п.1.31 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 178 018,95 грн. (в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 158 446,84 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 19 572,08 грн.) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 85 096,00 грн. та п.п.14.1.13, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 161 872,50 грн. (в тому числі за січень 2011 року на суму 90 545,83 грн., за березень 2011 року на суму 53 230,84 грн. та за квітень 2011 року на суму 18 095,83 грн.) . Вказує на те, що всі операції носять характер операцій податкового ризику, які здійснені з метою мінімізації сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, або проведені з метою надання послуг третім особам в мінімізації (ухиленні) сплати податку на додану вартість. Контрагентами позивача відображено господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбулись, а отже є нікчемними. Крім цього, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Провівши аналіз господарської та економічної діяльності контрагентів позивача встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Враховуючи обставини, викладені актах перевірок та відповідно до документів, використаних при перевірці встановлено, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій з контрагентами, які фактично не могли здійснюватись в межах господарської діяльності підприємства. Отже, вважає, що вартість реалізованих товарів, віднесених до складу валових доходів ТзОВ «Укрспецтехніка»не підтверджена, так як податковими органами неможливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведення операцій. В ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності позивача встановлено відсутність формування валового доходу по взаєморозрахунках із контрагентами, в результаті чого завищено валовий дохід. Тому просить в позові відмовити.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень 15.03.2012 року, виданих Державною податковою службою у Львівській області ГДРПІ відділу інформаційного забезпечення та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПА у Львівській області Залізним А.З., співробірниками ДПІ у Личаківському районі м.Львова Блащак В.В., Гузьо І.З., Ханас І.І. та ГДРПІ відділу контролю за касовими операціями управління податкового контролю ДПС у Львівській області Кабаном О.О., та СДПІ цього ж підрозділу Сало Ю.С. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік, за результатами якої складено акт від 19.04.2012 року за №70/22-60/25230066.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем порушено вимоги п.1.23, п.1.31 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 178 018,95 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 85 096,00 грн. та п.п.14.1.13, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 161 872,50 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 178 018,95 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 158 446,84 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 19 572,08 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 85 096,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 85 096,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 161 872,50 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 90 545,83 грн., за березень 2011 року на суму 53 230,84 грн., за квітень 2011 року на суму 18 095,83 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що одними з покупців ТзОВ "Укрспецтехніка" були ПП "Егеста", ПП "Неомаркет" та ТзОВ "Верзас" ( згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дане товариство 19.01.2010 року зареєстровано під назвою Товариство з обмеженою відповідальністю «Заверс»за адресою м.Київ, вул.Нагірна,25-27, а з 27.12.2011 року згідно довідки з реєстру перереєстровано під назвою Товариство з обмеженою відповідальністю «Верзас», також згідно витягу від 04.05.2012 року даним товарисоврм змінено юридичну адресу, а саме Одеська область, м.Одеса, Приморський район, вул.Буніна,10, оф.21). В даному акті перевірки зазначено, що Алчевською ОДПІ проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки ПП «Егеста»(акт від 14.11.2011 року №1815/236-37156841) та ПП «Неомаркет»(акт від 11.11.2011 року №1804/231-37156794), а також ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ТзОВ «Верзас»(акт від 22.08.2011 року №1894/6307-36857480) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість, в яких задокументовані нікчемні правочини та порушено вимоги частин 1,5 ст.203, п.1.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Егеста», ПП «Неомаркет» та ТзОВ «Верзас»при придбанні та продажу товарів (послуг), що відображені зокрема в деклараціях з податку на додану вартість. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Також зазначає, що у контрагентів відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, носять фіктивний характер і порушують вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8, 201.10, 201.14, 201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436-VI, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.7 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 03 травня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001532320/3821, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 178 019,95 грн., в тому числі 178 018,95 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями та №0001532320/3822, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161 873,50 грн., в тому числі 161 872,59 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

На підтвердження товарності операцій проведених з вищенаведеними суб'єктами господарювання позивачем представлено договори купівлі-продажу на поставку товару. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»(в якості продавця) укладались з: Приватним підприємством «Егеста»(покупець) договір купівлі-продажу №03-01 від 01.03.2011 року на поставку товару згідно визначених даним договором умов, в кількості та асортименті, усно та письмово погоджених сторонами; Приватним підприємством «Неомаркет»договір купівлі-продажу №1/01-Н від 01.01.2011 року на поставку товару згідно визначених даним договором умов, в кількості та асортименті, усно та письмово погоджених сторонами та Товариством з відповідальністю «Заверс»договір купівлі-продажу №142 від 01.01.2011 року на поставку товару згідно визначених даним договором умов, в кількості та асортименті, усно та письмово погоджених сторонами.

Крім цього, позивачем з метою доведення його позиції про товарність усіх операцій згідно договорів укладених між ним та вищенаведеними контрагентами, представлено суду рахунки-фактури (рахунки на оплату), податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку, копії оборотно-сальдових відомостей по розрахунках з контрагентами за періоди відображені в акті.

Позивачем надано суду копії судових рішень, якими визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірок та визнання нікчемними всіх укладених правочинів з ПП «Неомаркет»та ПП «Егеста», таким чином постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року у справі №11079/11/1270 визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року та висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів Приватного підприємства «Неомаркет», яка відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 29 лютого 2012 року; постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у справі №2а-11265/11/1270 визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року та висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів Приватного підприємства «Егеста», яка відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 29 березня 2012 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному в редакції на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 вищенаведеного Закону передбачено, що до складу валового доходу включаються: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 вищенаведеного Закону передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження. створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п.198.2 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.185.1 ст.185 вищезазначеного кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього розділу. в тому числі операції з передачі права власності товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.187.1 ст.187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а і разі відсутності такої - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до п.189.1 ст.189 цього Кодексу у разі постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, а також у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований як платник податку. чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що валові витрати ТзОВ «Укрспецтехніка»з придбання товарів підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій, результати вказаних в акті перевірки господарських операцій належним чином відображені в податковому обліку і включені до складу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Господарюючий суб'єкт на власний розсуд організовує і здійснює свою господарську діяльність, обмежуючись, при цьому, лише прямою забороною законодавця на здійснення тих чи інших видів діяльності, або виконання певних дій, як необхідної передумови для провадження певних видів господарської діяльності.

Крім цього, позивач, отримавши відповідні дані із державних реєстрів, які підтверджують право та дієздатність контрагентів, правомірно заключило з ними господарські договори, які сторонами належним чином в повному обсязі виконані і відображені в податковому і бухгалтерському обліку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Господарські операції позивача з ПП «Егеста», ПП «Неомаркет»та ТзОВ «Верзас»не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що такі спрямовані на заподіяння шкоди інтересам держави та суспільства. Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій. З огляду на викладене, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними.

Відповідачем під час перевірки та до судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори, на підставі яких виникли правовідносини між ПП «Егеста», ПП «Неомаркет»та ТзОВ «Верзас»не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно за перевірений період сформовано валові витрати та податковий кредит, визначено суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача - скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0001532320/3821 та №0001532320/3822 від 03 травня 2012 року.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2012 року