Постанова № 25457046, 26.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 р. № 2а-3177/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого -судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.

розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень :від 04 листопада 2011 року № 0004911701 ,яким нараховано грошове зобов"язання в розмірі 7640 грн.10 коп. за платежем :податок на доходи фізичних осіб-суб"єктів підприємницької діяльності ,від 17 лютого 2012 року № 0001761701 ,яким нараховано грошове зобов"язання за штрафними санкціями в розмірі 19817,25 грн. за платежем :податок на додану вартість,від 17 лютого 2012 року №0001751701 .яким нараховане грошове зобов"язання за основним платежем в розмірі 79269 грн. за платежем :податок на додану вартість.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити

Представник відповідача просить в позові відмовити з мотивів, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

ДПІ у м.Трускавці проведено документальну планову виїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 ,за результатами якої складено Акт від 26 жовтня 2011 року № 41\17-3\НОМЕР_1.

В ході проведення перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3. п.7.2,п.п.7.4.5., п.7.4.,п.п.7.5.1.,п.7.5.,п.п.7.7.1.,п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема : в грудні 2010 року завищено значення податкового кредиту з ПДВ та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету ,на загальну суму 79269 грн.

Також встановлено порушення п.22.10 ст.22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-1У „Про податок з доходів фізичних осіб" ч.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 ,п.5.1,п.п. 5.2.1. п.5.2.,п.п. 5.3.9 п.5.3., ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР внаслідок чого підприємцем занижено суму податку з доходу фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2010 рік в розмірі 7640,10 грн.

За результатами перевірки ДПІ в м.Трускавці винесено податкові повідомлення-рішення :від 04 листопада 2011 року № 0004911701 ,яким нараховано грошове зобов"язання в розмірі 7640 грн.10 коп. за платежем :податок на доходи фізичних осіб-суб"єктів підприємницької діяльності ,від 17 лютого 2012 року № 0001761701 ,яким нараховано грошове зобов"язання за штрафними санкціями в розмірі 19817,25 грн. за платежем :податок на додану вартість,від 17 лютого 2012 року №0001751701 .яким нараховане грошове зобов"язання за основним платежем в розмірі 79269 грн. за платежем :податок на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх до суду ,покликаючись на те, що правочини ,вчинення з ТзОВ „Компанія Олімпік" та ПП „МКМ -Сервіс" не є нікчемними і таким чином платник податків не може нести відповідальність за дїї контрагентів при відсутності вини. З наведених підстав просить в позові відмовити.

В підтвердження правової позиції позивач представив копії наступних документів :

-договір №0112-10 від 01 грудня 2010 року „Про надання послуг та виконання робіт", укладений з ТзОВ „Компанія Олімпік"

-договір поставки №011210 від 01 грудня 2010 року, укладений з ТзОВ „Компанія Олімпік"

-договір оренди опалубки №0210\10 від 01 жовтня 2010 року, укладений з ТзОВ „Компанія Олімпік" та акт приймання -передачі опалубки від 30 грудня 2010 р.-додаток № 2 до Договору ,акт приймання -передачі опалубки від 01 жовтня 2010 р.-додаток № 1 до Договору

договір №0110-10 від 01 жовтня 2010 року „Про надання послуг та виконання робіт", укладений з ТзОВ „Компанія Олімпік"

-договір поставки від 01.12.2010 року ,укладений з ПП „МКМ-СЕРВІС"

-договір №25\08 від 25 серпня 2010 року „Про надання послуг та виконання робіт", укладений з замовником -ПП „Будкомплект-плюс"

-видаткові накладні ПП „МКМ-Сервіс" одержувач ФОП ОСОБА_1:№ №РН-12-1016 від 10 грудня 2010 р., РН-12-0135 від 01 грудня 2010 року , РН-12-2911 від 29 грудня 2010 року , РН-12-2910 від 29 грудня 2010 року, РН-12-3015 від 30 грудня 2010 року, РН-12-3014 від 30 грудня 2010 року,

-видаткові накладні ФОП ОСОБА_1 про видачу будматеріалів одержувачам :№№ РН-0000672 від 01.грудня 2010 року, РН-0000656 від 13.грудня 2010 року, РН-0000679 від 30.грудня 2010 року, РН-0000697 від 30.грудня 2010 року, РН-0000662 від 31 грудня 2010 року, РН-000009 від 25 березня 2011 року

-видаткові накладні ТзОв „Компанія Олімпік" про видачу ФОП ОСОБА_1 товарів та послуг: №№141208 від 14 грудня 2010 року,211212 від 21 грудня 2010 р., 241217 від 24 грудня 2010 р., 301214 від 30 грудня 2010 р.,

-видаткові накладні ФОП ОСОБА_1 про видачу будматеріалів одержувачам :№№ РН-000038 від 16 лютого 2011 року, РН-000032 від 09 лютого 2011 року, РН-000034 від 11 лютого 2011 року, РН-000039 від 15 лютого 2011 року, РН-000066 від 14 березня 2011 року, РН-000009 від 25 березня 2011 року, РН-0000696 від 27 грудня 2010, РН-0000695 від 24 грудня 2010,

-Акти здачі-прийняття виконаних робіт \надання послуг\ ТзОВ „Компанія олімпік" ФОП ОСОБА_1:від 30 грудня 2010 р. \послуги по оренді автокрана\,від 27 грудня 2010 р.\послуги по оренді бетононасоса\, від 24 грудня 2010 р.\послуги по оренді бетононасоса\, від 02 грудня 2010 р.\послуги по оренді бетононасоса 28904,5 грн.\, від 02 грудня 2010 р.\послуги по оренді бетононасоса 42444,80 грн.\, від 02 грудня 2010 р.\послуги по оренді бетононасоса 73555,79 грн.\,

-податкові накладні ,видані ПП „МКМ-СЕРВІС" ФОП ОСОБА_2

-податкові накладні ,видані ТзОВ „Компанія олімпік" ФОП ОСОБА_2

-податкові накладні ,видані ФОП ОСОБА_1одержувачам товарів та послуг,

-платіжні доручення про оплату ,проведену ФОП ОСОБА_1 ТзОВ „Компанія олімпік"

Суд вважає,що надані документи є необхідними ,але недостатніми для визначення реальності господарських операцій та формування податкового кредиту ,враховуючи,що ДПІ У М.Трускавці Львівської області ДПС вважає означені правочини нікчемними і надало наступні документи:

-Акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова №1649\23-209\35383180 від 23.06.2011 р. „Про результати позапланової виїздної перевірки ПП „МКМ-Сервіс" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов"язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 р. по 16.06.2011 року „ з якого вбачається,що місцезнаходження платника податків не встановлено,підприємством не надано для перевірки жодних бухгалтерських документів за 2008-2011 рр.,факт придбання ТМЦ відсутній,встановлено відсутність складських приміщень,транспортних засобів,встановлено неможливість здійснення операцій купівлі-продажу ТМЦ в значних обсягах, а також неможливість надання послуг без достатніх ресурсів . Отже ,правочини,вчинені ПП „МКМ-Сервіс",визнані нікчемними.Постанови суду,прийняті в оскарження означених рішень ,не набули законної сили.

-Акт ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 09.03.2011 року № 209\3-23-60 „Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Компанія Олімпік" з питань задекларованих показників в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року",з якого вбачається,що ТзОВ не мало власних та орендованих торгівельних,складських приміщень та виробничіх потужностей,загальна чисельність працюючих складала 5 осіб,в зв"язку з відсутністю декларацій на прибуток не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів,виробничого обладнання,транспортного та торгівельного обладнання,матеріалів,товарних запасів,трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності,що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.Тому відповідно до ч.1,5 ст.203,п.1.2 ст.215,ст.228 ЦК України угода має ознаки нікчемності. Місцезнаходження товариства не встановлено.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст.З Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: „Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Згідно п.2.15 п.2 цього Положення: „Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників".

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення "забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року, із внесеними змінами та доповненнями: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені на час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 999-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) є первинні та зведені облікові документи, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг.

В більшості видаткових накладних ,Актів здачі-прийняття робіт \надання постуг\ складених контрагентами ,відсутні номери і дати довіреностей сторін ,позивачем не представлено журнал обліку довіреностей ,виданих працівникам позивача для підтвердження їх компетенції при укладенні видаткових накладних або актів здачі-прийняття робіт \ надання послуг\.

Крім цього ,з видаткових накладних ПП „МКМ-Сервіс" ,ТзОВ „Компанія Олімпік" вбачається ,що ними постачались об"ємні та важкі ТМЦ ,зокрема ,з м.Києва, однак товарно-транспортні накладні не представлені ,а відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (із змінами і доповненнями) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до розділу 1 „Правил" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.4 „Правил" оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до пункту 11.5 „Правил" товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно пунктом 11.7 „Правил" перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У випадку перевезення товару залізницею оформляється комплект перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644.

Суд не приймає пояснення представника позивач про те,що вантажі перевозились власним транспортом позивача ,і в цьому випадку,відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт" супроводжуючі документи не потрібні.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи,яка здійснює вантажні перевезення для власних потреб в числі інших ,є дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж...

Жодних документів позивачем не представлено .а представник позивача заявив,що такі надати він не може.

У п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку,тому суд приходить до висновку ,що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат зазначені суми.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за наведеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тому суд приходить до висновку ,що наведені факти свідчать про безтоварність зазначених вище господарських операцій і про те,що у сторін була мета завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, тому ДПІ правильно приходить до висновку ,що відповідно до ст.215 К України зазначена угода є нікчемною.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданн Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд не приймає в підтвердження позовних вимог посилки позивача на те,що використання вказаних будівельних матеріалів доведено розхідними документами,оскільки ідентифікувати ,чи саме реалізовані ТМЦ могли бути отримані від ТзОВ „Компанія Олімпік"та ПП „МКМ-Сервіс" неможливо.

Позивач не довів обгрунтованості позову і суд вважає,що в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень : від 04 листопада 2011 року № 0004911701, від 17 лютого 2012 року № 0001761701 ,від 17 лютого 2012 року № 0001751701 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Дем'яновський Г.С.