Рішення № 25454912, 26.07.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Міцнея В.Ф., Заводян К.І.

секретаря: Тодоряка Г.Д.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача -Бурлак Д.В., представника третьої особи -Сабадаш Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Чернівецькій області, ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання права на постійне користування житлом та усунення перешкод у його користуванні шляхом зобов'язання реєстрації за місцем постійного проживання, а також за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до УМВС України в Чернівецькій області, ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання права на постійне користування житлом та усунення перешкод у його користуванні шляхом зобов'язання реєстрації за місцем постійного проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС України в Чернівецькій області, ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області про визнання права на постійне користування житлом та усунення перешкод у його користуванні шляхом зобов'язання реєстрації за місцем постійного проживання.

Вказував на те, що 26 жовтня 1998 року йому на підставі рішення адміністрації УМВС України в Чернівецькій області була надана житлова площа у гуртожитку УМВС України в Чернівецькій області у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Спірне житлове приміщення є відомчим малосімейним житловим будинком. У квартирі зареєстровані та проживають він та його донька ОСОБА_5, у якої ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_6. Донька працює швачкою швейного центру ТОВ ВКФ «Балакком»та в даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Посилався на те, що ОСОБА_5 разом з його онукою проживають разом з ним у спірному житловому приміщенні, що підтверджується довідкою з місця роботи. На звернення позивача до УМВС України в Чернівецькій області про реєстрацію онуки у спірному житловому приміщенні йому в цьому було відмовлено.

Вважає таку відмову неправомірною, оскільки дитина народилася у м. Чернівці та проживає разом з матір'ю, перебуває під наглядом дільничного лікаря міської дитячої поліклініки.

Зазначав, що УМВС України в Чернівецькій області оспорює право його онуки на проживання у спірному житловому приміщенні, а тому він змушений звернутися з даним позовом до суду.

Просив визнати за його онукою ОСОБА_6 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1. Усунути перешкоди у користуванні вказаним житлом шляхом реєстрації її за місцем постійного проживання.

В подальшому, в порядку ст. 34 ЦПК України, до суду з позовом до УМВС України в Чернівецькій області з аналогічними вимогами звернулась третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона зареєстрована та проживає у вказаному житловому приміщенні, ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилась донька ОСОБА_6, яка проживає разом з нею, а її батькові в реєстрації онуки за вищевказаною адресою УМВС України в Чернівецькій області відмовило.

Просила визнати за її донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, право постійного користування квартирою АДРЕСА_1. Усунути перешкоди в користуванні вказаним житлом шляхом реєстрації за місцем постійного проживання її матері.

Ухвалою суду від 13 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 об»єднані в одне провадження.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2012 року в позові відмовлено.

На дане рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2012 року представник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, що судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, не доведені обставини справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що будинок перебуває в оперативному управлінні УМВС України у Чернівецькій області, тому має особливий статус. За таких обставин, реєстрація особи в такому випадку проводиться зі згоди УМВС та видачі форми № Ф-1 для подальшого звернення до ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС. Отже, для реєстрації ОСОБА_6 необхідно щоб УМВС України в Чернівецькій області видало встановленої форми первинний документ для подачі до ВГІРФО. Однак такого документа УМВС не видає з надуманих мотивів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 порушені не були, а також відсутність у нього права здійснювати та захищати права малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, відсутні документи щодо звернення позивачки ОСОБА_5 на адресу ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області з приводу реєстрації місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_6.

Однак з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 1998 року УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_1 видано ордер № 235 на зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 на період роботи в органах УМВС.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 липня 2007 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є держава, будинок перебуває в оперативному управлінні УМВС України в Чернівецькій області.

За вищевказаною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1, який є основним наймачем, та його донька ОСОБА_5, у якої ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_5 вселилася та зареєстрована у вищевказаній квартирі зі згоди наймача, ніхто її право на проживання та реєстрацію не оспорював, тобто, вона проживає в квартирі як член сім"ї ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо під час вселення між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від .12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України»роз'яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок під час їх вселення, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

З довідки ТзОВ ВКФ «Балакком»від 14 червня 2011 року вбачається, що ОСОБА_5 дійсно працює на ТОВ ВКФ «Балакком»з 16 грудня 2005 року, в даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

З Акту обстеження житлово-побутових умов від 14 березня 2012 року видно, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком та малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З довідки міської дитячої поліклініки від 30 червня 2011 року № 101видно, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, знаходиться на обліку в МДП, УІІ педіатричне відділення, знаходиться на «Д»обліку у ортопеда.

Згідно ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закону) від 11 грудня 2003 року громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Також статтею 3 вказаного Закону надано визначення відповідних термінів, а саме: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Разом з тим, матеріали цивільної справи не містять жодних актів, складених та посвідчених належним чином за вказаний період, які б свідчили, що член сім»ї наймача ОСОБА_1 -його донька ОСОБА_5, її чоловік та їх малолітня дочка ОСОБА_6 протягом тривалого строку не проживають у вказаній квартирі та відсутні їх речі.

Частиною четвертою статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 6 зазначеного вище Закону передбачено обов'язок громадян України реєструвати місце проживання і визначено перелік документів, які особа повинна надати до відповідного органу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про захист порушеного права користування жилим приміщенням, апелянт посилається на те, що УМВС України в Чернівецькій області не дає згоду на реєстрацію малолітньої ОСОБА_6 в квартирі по АДРЕСА_1, тобто фактично оспорює право дитини на постійне користування житлом та відповідно на реєстрацію її місця проживання у вказаному житловому приміщенні, оскільки вимога про визнання права на житло не являється самостійним способом захисту порушеного права, а спір зводиться до реєстрації малолітньої дитини за місцем проживання.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_5 з 2002 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 як член сім»ї наймача, це приміщення є постійним місцем проживання її сім»ї, іншого постійного місця проживання у іншому жилому приміщенні вони не мають, ніхто її право на користування цим приміщенням не оспорює, тому за малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, повинно бути визнано право користування вказаним жилим приміщенням.

Враховуючи те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває в оперативному управлінні УМВС України в Чернівецькій області і реєстрація в даному випадку проводиться зі згоди УМВС, колегія суддів приходить до висновку, що слід зобов»язати УМВС України в Чернівецькій області надати дозвіл на реєстрацію ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання її матері.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог до ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, оскільки відповідно до ст. 6 Закону єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи є заява про реєстрацію місця проживання, однак з такою заявою до органів внутрішніх справ про реєстрацію малолітньої доньки ОСОБА_5 не зверталася, отже, діями ВГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області права позивачів не порушені.

Крім того, відповідно до ст. 30 ЦПК України стороною у справі можуть бути лише фізичні і юридичні особи, а не їх структурні підрозділи, яким є відділ ГІРФО Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до УМВС України в Чернівецькій області про визнання права на користування житловим приміщенням та усунення перешкод слід скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову до УМВС України в Чернівецькій області скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов»язати УМВС України в Чернівецькій області надати дозвіл на реєстрацію ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: