Ухвала суду № 25453123, 26.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р. Справа № 79429/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.

за участі представників: позивача Корнійчук В.І., відповідача Кузьменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у адміністративній справі № 2а/0370/427/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Меркурій-В» до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Приватне підприємство «Меркурій - В» звернулось до суду із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.12.2011 року № 0002432302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94169 грн., від 29.12.2011 року № 0002532302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113003 грн. та від 20.02.2012 року № 0001092301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173271 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним договір на поставку обладнання, укладеного підприємством із ТзОВ «Київтранспостач», оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані, а товар у подальшому реалізовано.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю та скасовано повністю податкові повідомлення - рішення від 08.12.2011 року № 0002432302, від 29.12.2011 року № 0002532302, від 20.02.2012 року № 0001092301.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду, в якій зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Зокрема, судом не враховано, що у договорі, укладеному між ПП «Меркурій - В» та ТзОВ «Київтранспостач», не було вказано місце передачі товару, а також підприємством при перевірці не пред'явлено товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів проведення операції в частині транспортування такого товару, а також зазначено, що у ТзОВ «Київтранспостач» відсутні матеріальні та трудові ресурси для виконання укладеного договору. Враховуючи вищенаведене, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача, апелянта у справі, у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечили. Вважають оскаржувану постанову такою, що винесена із повним з'ясуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 09.11.2011 року по 15.11.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій - В» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Київтранспостач» за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2011 року № 9406/23-3/31398790, яким встановлено порушення товариством ч. 1, 2, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України та ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит серпня 2011 року на загальну суму 75335 грн.

На підставі акту перевірки від 22.11.2011 року № 9406/23-3/31398790 та внаслідок процедури адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0002432302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94169 грн., у тому числі за основним платежем 75335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18834,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 22.11.2011 року № 9406/23-3/31398790 у договорі, укладеному між ПП «Меркурій - В» та ТзОВ «Київтранспостач», не було вказано місце передачі товару, а також підприємством при перевірці не пред'явлено товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів проведення операції в частині транспортування такого товару, а також зазначено, що у ТзОВ «Київтранспостач» відсутні матеріальні та трудові ресурси для виконання укладеного договору.

З 07.12.2011 року по 13.12.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій - В» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Київтранспостач» за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2011 року № 10011/23-3/31398790, яким встановлено порушення товариством ч. 1, 2, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України та ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит серпня 2011 року на загальну суму 75335,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.12.2011 року № 10011/23-3/31398790 та внаслідок процедури адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0002532302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113003 грн., у тому числі за основним платежем 75335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37668 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 20.12.2011 року № 10011/23-3/31398790 у договорі, укладеному між ПП «Меркурій - В» та ТзОВ «Київтранспостач», не було вказано місце передачі товару, а також підприємством при перевірці не пред'явлено товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів проведення операції в частині транспортування такого товару, крім того, зазначено, що у ТзОВ «Київтранспостач» відсутні матеріальні та трудові ресурси для виконання укладеного договору.

Також службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Меркурій - В» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємства за третій квартал 2011 року по фінансово-господарських операціях із ТзОВ «Київтранспостач».

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2012 року № 517/23-2/31398790, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у липні та серпні 2011 року від ТзОВ «Київтранспостач», які підпадають під визначення п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, ст. 135, п. 138.8, ст.. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на 173271,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30.01.2012 року № 517/23-2/31398790 та внаслідок процедури адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0001092301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173271,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 30.01.2012 року № 517/23-2/31398790 у договорі, укладеному між ПП «Меркурій - В» та ТзОВ «Київтранспостач», не було вказано місце передачі товару, а також підприємством при перевірці не пред'явлено товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів проведення операції в частині транспортування такого товару, крім того, зазначено, що у ТзОВ «Київтранспостач» відсутні матеріальні та трудові ресурси для виконання укладеного договору.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що згідно договору від 14.07.2011 року № 21 ПП «Меркурій - В» придбало у ТзОВ «Київтранспостач» товар - котли Vaillant ecoCRAFT exclusivVKK 2806/3-E на суму 904020 грн.

Факт придбання товару підтверджується податковими накладними від 26.07.2011 року № 120, від 16.08.2011 року № 25 та видатковою накладною від 16.08.2011 року № 25.

Для проведення розрахунків з ТзОВ «Київтранспостач» за поставлену товар ПП «Меркурій - В» було перераховано кошти в розмірі 904020 грн. згідно з платіжними дорученнями від 26.07.2011 року № 239 та від 06.09.2011 року № 283.

На підставі отриманих від ТзОВ «Київтранспостач» податкових накладних позивачем суму ПДВ (150670 грн.) відображено у складі податкового кредиту за серпень 2011 року. Крім того, витрати з придбання котлів були включені до складу валових витрат підприємства декларації з податок на прибуток підприємства за третій квартал 2011 року.

Вказаний вище товар був отриманий позивачем у серпні 2011 року від ТзОВ «Київтранспостач».

Згідно із актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі від 01.11.2011 року № 2290/23-3/36218037 контрагент - ТзОВ «Київтранспостач» зареєстровано платником ПДВ згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 21.11.2008 року № 100151938.

З матеріалів справи вбачається, що операції з придбання котлів відображені в бухгалтерському обліку ПП «Меркурій - В», а придбані котли у подальшому були використані у господарській діяльності підприємства, а саме: відповідно до договору від 11.07.2011 року № 19, укладеного між ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» та ПП «Меркурій - В», було здійснено поставку котлів, що підтверджується податковими накладними від 29.07.2011 року № 5, від 31.08.2011 року № 5 та видатковою накладною від 31.08.2011 року № РН-43. Відповідно до договору від 20.10.2011 року № 13/2011, укладеного між ПП «Меркурій - В» та Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації, було здійснено встановлення зазначених котлів, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року. Крім того, договором від 07.11.2011 року № 29, укладеного між ПП «Меркурій - В» та Волинським обласним ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою, було передбачено сервісне обслуговування встановленого котельного обладнання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару від ТзОВ «Київтранспостач» відбулася і товар використано в господарській діяльності позивача. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами Луцької ОДПІ про те, що підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є дані податкової звітності його контрагента, оскільки Луцькою ОДПІ не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство - контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послугу з перевезення вантажів.

Крім цього, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не міг бути обізнаним про умисел контрагента та не відповідає за його звітність, позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою перевірки кількості працюючих осіб контрагента, наявних чи орендованих основних засобів та техніки, устаткування, транспортних засобів тощо, тому колегія суддів не вбачає у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Відсутність у позивача ТТН на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Київтранспостач», не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки згідно з пунктом 1.1 договору від 14.07.2011 року № 21 продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю продукцію, тобто, обов'язок з транспортування котлів автомобільним транспортом було покладено на продавця - ТзОВ «Київтранспостач».

Судом першої інстанції у постанові суду зазначено, що по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Київтранспостач» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Київтранспостач», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Київтранспостач» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ПП «Меркурій - В». З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Київтранспостач» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції, посилання відповідача на пояснення директора та засновника ТзОВ «Київтранспостач» ОСОБА_1, обґрунтовано відхилено, так як відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем дотримані умови формування валових витрат у ІІІ кварталі 2011 року та податкового кредиту з ПДВ у серпні 2011 року по операціях з придбання котлів у ТзОВ «Київтранспостач», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року адміністративній справі № 2а/0370/427/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 31.07.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді І.І. Запотічний

С.М. Кузьмич