Постанова № 25449511, 25.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.12 Справа № 8/18-20/35-15/45-20/1-27/

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Малех І.Б., розглянувши апеляційні скарги Військової частини А-1349 (м. Івано-Франківськ) та Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів)на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 09.09.2011р. у справі № 8/18-20/35-15/45-20/1-27/62

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів)до відповідача Військової частини А-1349 (м. Івано-Франківськ)

про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 13729,55 грн. у тому числі 11891, 38 грн .- основного боргу; 1147,91 грн. –пені; 546,77 грн. – інфляційних втрат та 143,49 грн. –3% річних.

за участю представників:

від Позивача: Дубинцев Ю.В.;

від Відповідача: не з’вився;

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Позивача ознайомлений.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 позовні вимоги ВАТ «Укртелеком»в особі РЦТЕТТМ № 6 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»до Військової частини А 1349 задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 11891,38 гривень - основного боргу, 803, 54 гривень - пені, 546, 77 гривень - інфляційних втрат, 143, 49 гривень - 3% річних, 137, 29 гривень - державного мита та 118, 00 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні решти пені відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 18.06.2009 року в задоволенні апеляційної скарги Військової частини А-1349 за № 915 від 13.04.2009 року відмовлено. Апеляційну скаргу ВАТ «Уктелеком»в особі РЦТЕТТМ № 6 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»№ 1323 від 24.04.2009 року задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 скасовано в частині відмови в стягненні пені, в цій частині прийнято нове рішення, яким достягнуто пеню в розмірі 344, 37 гривень. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року касаційну скаргу задоволено частково: Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду України від 17.12.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року у справі № 8/18.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2010 року у справі № 8/18-20/35-15/45 позов задоволено. Одночасно, у прийнятті заяви Позивача про збільшення позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 8/18-20/35-15/45 частково скасовано рішення суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2010 року у справі № 8/18-20/35-15/45 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.03.2011 року справу № 8/18-20/35-15/45-20/1 передано на розгляд господарському суду м. Києва.

Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року ухвалу суду від 17.03.2011 року у справі № 8/18-20/35-15/45-20/1 скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Івано-Франківської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2011 року у справі № 8/18-20/35-15/45-20/1 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

В якості підстав для прийняття оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції зазначив, що Застосовуючи положення вищевказаної норми, суд першої інстанції належним чином не встановив обставини віднесення інформації про обладнання, розташоване в приміщенні позивача, до державної таємниці в порядку, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну таємницю».

Натомість, зазначив суд Вищий господарський суд України, суд апеляційної інстанції без належного застосування положень ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість по оренді приміщення не є державною таємницею, в той час як згідно з цією нормою інформація про бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; використання транспорту, зв'язку, потужностей інших галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах забезпечення її безпеки; систему урядового і спеціального зв'язку може у встановленому законом порядку бути віднесена до державної таємниці.

Відтак, суд касаційної інстанції звернув увагу, що при прийнятті відповідних ухвали та постанови суди як першої, так і апеляційної інстанцій не встановили суттєві обставини щодо підсудності даної справи за участю спеціально уповноваженого державного органу в сфері забезпечення охорони об'єкту державної таємниці.

З огляду на наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що без залучення і надання пояснень компетентного органу суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків щодо належності або неналежності інформації, що є предметом даного спору, до державної таємниці без дотримання вимог ст. ст. 43, 33, 43 ГПК України. Вказане є підставою для скасування прийнятих у справі ухвали і постанови та направлення справи до господарського суду Івано-Франківської області для встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування виключної підсудності спору згідно з вимогами законодавства щодо державної таємниці.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2011 року відмовлено ВАТ «Укртелеком»в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»у допуску справи № 8/18-20/35-15/45-20/1 за позовом ВАТ «Укртелеком»до Військової частини А - 2314 про стягнення коштів в сумі 13 729, 55 гривень Господарського суду Івано-Франківської області до провадження Верховного Суду України.

Відповідно до частини 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з приписом ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду ухвалою від 05.10.2011 року зобов’язала Управління Служби безпеки України у Львівській області (адреса: 79012, м. Львів, вул. Д. Вітовського, 55) забезпечити явку в судове засідання свого спеціаліста для дачі пояснень, які необхідні для правильного, об’єктивного та обґрунтованого вирішення даної справи, а розгляд справи відклала.

В судовому засіданні 02.11.2011 року спеціаліст СБУ у Львівській області Пертак О.О. відповідних пояснень не надав.

Відповідно до розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року дана справа була передана на розгляд колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у: Желік М.Б., Юркевича М.В., Гриців В.М.

Згідно з розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Желік М.Б., Юркевича М.В., Кузя В.Л.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року, з метою з’ясування обставин, чи інформація, яка стосується предмету спору у даній справі віднесена до державної таємниці, провадження у справі було зупинене, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз, що розташований в м. Києві (03113, м. Київ, вул. Василенка, 3).

Разом з цим, листом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №18/14-2330 від 30.03.2012 року, повідомлено суд про те, що проведення експертизи щодо віднесення відомостей до державної таємниці не відноситься до компетенції вказаної установи.

За таких обставин, ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.05.2012 року провадження у справі було поновлене, а розгляд справи призначено на 23.05.2012 року.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Желік М.Б., Кузь В.Л., Малех І.Б.

В судовому засіданні 23.05.2012 року оголошено перерву до 20.06.2012 року.

Відповідно до ухвали від 20.06.2012 року розгляд справи відкладено на 11.07.2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012року було задоволене клопотання Сторін про продовження строку розгляду даної справи та відкладено її розгляд на 25.07.2012 року.

При дослідженні питання щодо належності або неналежності інформації щодо предмета даного спору, до державної таємниці, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну таємницю»державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону»оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про оборону»підприємства, установи та організації усіх форм власності:

виконують державні оборонні замовлення, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву;

здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не входять у державне оборонне замовлення;

здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації;

забезпечують та беруть участь у здійсненні заходів цивільного захисту.

Законом України «Про телекомунікації»у ч.ч. 7, 8 ст. 27, ч. 2 ст. 65 передбачено, що оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ України у порядку, встановленому ЦОВЗ. На об'єктах телекомунікацій, а також в окремих структурних підрозділах операторів, провайдерів телекомунікацій, де передається, обробляється або зберігається інформація з обмеженим доступом, що є власністю держави, встановлюється спеціальний режим доступу відповідно до законодавства. Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечити готовність до виконання своїх функцій в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. Під час надзвичайного стану всі засоби та телекомунікаційні мережі зв'язку, незалежно від форми власності, використовуються для забезпечення проведення мобілізації та задоволення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку. Оператори телекомунікацій взаємодіють при цьому з Національним центром оперативно-технічного управління мережами зв'язку в питаннях, віднесених до його компетенції.

З огляду на наведене та беручи до уваги системний аналіз вищенаведених норма матеріального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, таємна інформація чи інформація з обмеженим доступом стає такою після дотримання процедури, передбаченої чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, зазначені у постановах від 14.12.2010 року (т. ІІ, а.с. 108-110) та від 06.07.2011 року (т. ІІІ, а.с. 64-67), та виконуючи наведені вище процесуальні дії щодо встановлення обставин віднесення інформації що стосується предмета спору у даній справі до державної таємниці, а також досліджуючи матеріали, наявні у справі, Львівський апеляційний господарський суд не встановив належних та допустимих доказів, які свідчили б про віднесення будь-якої інформації, що стосується даної справи до державної таємниці, а тому місцевим господарським судом правомірно було розглянуто даний позов.

Також, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка Відповідача, підписана ТВО командира військової частини А1349 Голубцовим С.М. (т. IV, а.с. 135), відповідно до якої договір оренди 1 метра квадратного приміщення у РЦТЕТТ мережі №6 ДПМ ВАТ «Укртелеком»військовою частиною А1349 та порядок проведення розрахунку за ним, державної таємниці не становлять

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про розірвання договору оренди № 946-33 від 19.07.2007 року, укладеного між Сторонами у даній справі або визнання його недійсним.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 8/18-20/35-15/45-20/1-27/62 від 09.09.2011 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, Шевченківський район, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код: 21560766) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(вул. Пекарська, 41, м. Львів, Львівська область, 7901, ідентифікаційний код: 21560766) до Військової частини А - 1349 (вул. Чорновола, 119 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, ідентифікаційний код: 08174283) про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 13729, 55 гривень (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №610 від 25.02.10 року).

Не погоджуючись із вказаним процесуальним документом Військовою частиною А-1349 (м. Івано-Франківськ) подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить його скасувати, з огляду на наступне:

- місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки доводам Відповідача про те, що він як військова частина кошти на оренду отримує від Міністерства оборони України, за рахунок бюджетних видатків і систематично звертався до Міністерства оборони України про перерахунок коштів за оренду майна та не керувався ст. 614 ЦК України та п. 2 ст. 218 ГК України;

- судом не досліджено мети укладеного правочину, укладеного між Сторонами та відповідності оренди 1 м кв приміщення для забезпечення охорони повітряного простору України встановленим обладнанням військової частини А1349 до ст. 1 «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», інше.

Не згідне з вказаним рішенням місцевого господарського суду і ПАТ «Укртелеком»(м. Київ) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», яке подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить його скасувати з огляду на наступне:

- господарським судом була досліджена заява Позивача у справі про збільшення розміру позовних вимог №610 від 25.02.2010 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарг, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Між філією «Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(надалі - Орендодавець) (з 17.06.2011 року змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком») та Військовою частиною А-1349 (надалі - Орендар) укладено договір № 946-33 від 19.07.2007 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору № 946-33 від 19.07.2007 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення, розташованого за адресою м. Івано-Франківськ, пл. Вічевий Майдан, 2 для встановлення обладнання Орендаря.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивачем щомісяця Відповідачеві виставлялися рахунки за користування об'єктом оренди, за якими частково здійснювалася оплата.

Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного та повного розрахунку за оренду, згідно виставлених ВАТ «Укртелеком»рахунків, належним чином не виконав, в зв’язку з чим в останнього перед Позивачем виникла заборгованість за період з 01.05.2007 року по 01.12.2008 року в сумі 11891,38 гривень.

25.07.2008 року в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо сплати орендних платежів, боржнику направлено претензію № 943, в якій вказувалось на існуючу заборгованість у розмірі 8052,64 гривень та зобов'язання погасити її шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача, що залишилась відповідачем без належного реагування. Станом на 31.12.2008 року відповідач заборгував ВАТ "Укртелеком" за користування приміщенням 11 891, 38 гривень.

Позивач вказує також на порушення відповідачем п. 8.2 Договору, в якому зазначено, що у разі несвоєчасного перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором оренди сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідачу нараховано пеню в сумі 1147,91 гривень.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач повинен сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 546, 77 гривень, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 143, 49 гривень.

В матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем існуючої заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»обґрунтованими з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст. 286 Господарського кодексу України зазначає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

П. 8.2 Догвоору Умовами договору № 946-33 від 19.07.2007 року (п. 8.2) передбачено порядок та розмір стягнення пені, тому вимога щодо стягнення пені в розмірі 1147,91 гривень є обґрунтованою та задоволена місцевим господарським судом з врахуванням наявних у справі матеріалів відповідно до наведених приписів матеріального права.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин висновок Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Відповідача на користь Позивача у справі 3 % річних в сумі 143,49 гривень та 546,77 гривень - інфляційних втрат, також є обгрунтованим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на те, що обставина порушення Відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, суд обгрунтовано задоволив позов в частині стягнення заборгованості в сумі 13729, 55 гривень, з яких: 11891,38 гривень – сума основного боргу, 1147,91 гривень - пеня, 546, 77 гривень - інфляційні втрати та 143,49 гривень - 3%.

Разом з цим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи наявна заява Позивача у справі про збільшення позовних вимог (т. І, а.с. 160-161), відповідно до якої Позивач заявив до стягнення з Відповідача основний борг та штрафні санкції за невиконання умов цього ж договору за інший період заборгованості, а саме: основний борг по січень 2010р., пеню за період з серпня 2009р. про січень 2010р., інфляційні та три відсотки річних за період з січня 2009р. по січень 2010р., всього: 23030,74 грн –основного боргу, 2360,70 грн –пені, 2368,40 грн –інфляційних втрат, 582,45 грн –три відсотки пені.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, беручи до уваги, що, як вже було зазначено вище, вина Відповідача у порушенні зобов’язання, взятого на себе за договором оренди, встановлена наявними у матеріалах справи доказами, як і саме порушення такого зобов’язання, дана заява про збільшення позовних вимог є такою, що підлягає до задоволення.

Разом з цим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду здійснила перевірку розрахунку сум, зазначених до стягнення Позивачем у поданій заяві про збільшення позовних вимог та не встановила порушень при його проведенні.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи Скаржника щодо того, що місцевий господарський суд не дослідив наявність та відсутність вини Відповідача у порушенні зобов’язання, та внаслідок чого не застосував до спірних правовідносин ст. 614 ЦК України в частині звільнення Відповідача у справі від відповідальності, є необґрунтованими, оскільки саме Відповідач, згідно з умовами Договору, є стороною за договором та взяв на себе грошове зобов’язання зі сплати вартості орендної плати.

Вказані обставини щодо збільшення Позивачем у справі розміру позовних вимог місцевим господарським судом досліджені не були, а сама заява по суті не розглядалась.

За таких обставин, рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»–задоволенню, а апеляційна скарга.

При цьому, з огляду на наведені вище обставини, в задоволенні апеляційної скарги Військової частини А-1349 слід відмовити.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів) –задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2011р. у справі №8/18-20/35-15/45-20/1-27/62 скасувати. Прийняти нове рішення: Позов задоволити. Стягнути з Військової частини А-1349 (76005, Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 119 А, Інд. Код 08174283 МФО 836014 УДК Івано-Франківської області) на користь ВАТ «Укртелеком»в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»(79005, м. Львів, вул. Пекарська, 41, ідентифікаційний код 16479714) 23030,74 грн. боргу, 2360,70 грн. пені, 2368,40 грн. інфляційних, 582,45 грн. трьох відсотків річних, 283,42 грн. державного мита, 118 грн. послуг СІЦ, а також 141,71 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку в частині збільшених позовних вимог.

3. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2012 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.