Постанова № 25449432, 24.07.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
24.07.2012
Номер справи
16/5005/2319/2012
Номер документу
25449432
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 року Справа № 16/5005/2319/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В, Орєшкіної Е.В.

При секретарі: Фузейниковій В.О.

За участю представниквів сторін:

від позивача: Костюченко В.П., довіреність №8 від 04.02.12, представник;

від відповідача: представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства “Теплоенерго”Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2012р. у справі №16/5005/2319/2012

за позовом Комунального підприємства “Теплоенерго”Дніпропетровської

міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінвест –

Україна”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про зобов`язання укласти договір про постачання теплової енергії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2012р. (суддя Загинайко Т.В.) в позові Комунального підприємства «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест - Україна»про зобов`язання укласти договір про постачання теплової енергії відмовлено. Рішення мотивоване тим, що копії проекту договору та додатків до нього не містять підпису уповноваженої з боку Позивача особи, що ставить під сумнів схвалення та направлення саме цього проекту договору Відповідачу; та позивачем не доведено, яким чином можливе виконання Позивачем зобов`язань щодо вироблення та постачання теплової енергії у 2012 році, починаючи з 22.07.2007р.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність обставин справи висновкам, що викладені в рішенні, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що діючим законодавством (ст. 181 Господарського кодексу України) не передбачено вимоги про оформлення проекту договору більш ніж у двох екземплярах. В матеріалах справи мається фіскальний чек та опис поштового відділення про направлення Відповідачу двох екземплярів проекту договору. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Господарського кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли до його укладення. З огляду на те, що Відповідач володіє нежитловими приміщеннями саме з жовтня 2007 року, проектом договору була передбачена умова про зобов`язання постачати теплову енергію з 2007 року, оскільки Відповідач фактично користувався тепловою енергією з цього часу. Посилається на те, що Позивачем була заявлена вимога про зобов`язання укласти договір юридичною особою, а не конкретною фізичною. Крім того, укладення договору є обов`язковим для сторін, якщо є пряма вказівка закону про зобов`язання його укладення для певних категорій суб`єктів господарювання.

Представник позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи в порядку, встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 21.06.2012р. строк вирішення спору було продовжено в межах встановленого законодавством п`ятнадцятиденного терміну до 02.08.2012р.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, КП “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (надалі Позивач) листом №3867 від 12.11.2011р. направив ТОВ «Агроінвест –Україна»(надалі Відповідач) пропозицію укласти з ним Договір про постачання теплової енергії та проект цього договору № 722 від 01.12.2011р. у двох примірниках для розгляду та підписання. Пропозиція укласти спірний договір обґрунтована тим, що відповідач відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007р. є власником приміщень загальною площею 1941,8 кв. м., розташованих у будівлі по вул. Набережна Леніна, 29-а у м. Дніпропетровську (відповідач являється власником спірних приміщень і на цей час, що підтверджується інформаційною довідкою ДМБТІ № 8837 від 05.07.2012р.). Право власності Відповідача на зазначені приміщення зареєстровано в БТІ - 11.08.2009р., усі приміщення за зазначеною адресою опалюються централізовано, демон-тування опалювальних приладів не виявлено (акт від 29.03.2012р., а.с. 38).

Проект спірного договору закріплює зобов`язання Позивача виробляти та постачати Відповідачу теплову енергію, а Відповідача –одержувати теплову енергію та своєчасно сплачувати її вартість за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Згідно рішення Дніпропетровської міської ради №26/15 від 14.09.2011р. позивач визначений виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та має чинну ліцензію на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або орга-нів місцевого самоврядування. Статтями 275, 277 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефектив-ності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання регулюються Законом України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р.

Відповідно до ст.ст. 19, 24 вказаного Закону теплопостачальна організація вправі постачати теплову енергію безпосередньо споживачу, а обов`язком споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачаль-ною організацією на постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. «Про затвердження правил користування тепловою енергією»користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі –продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією.

З аналізу вище наведених положень законодавства вбачається, що за-пропонований позивачем договір є обов’язковим до укладання в силу зако-ну та фактичних обставин, оскільки відповідач є власником приміщення, яке опалюється централізовано, з іншими особами (можливими орендарями приміщень) такий договір не укладався (акт обстеження системи опалення від 29.03.2012р.), та суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказаний переддоговірний спір підлягає розгляду в суді.

Втім, висновок суду щодо неможливості зобов’язання укласти договір на підставі наданої стороною копії не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках, один з яких друга сторона у разі своєї згоди підписує і повертає, а в разі не згоди –підписує, складає протокол розбіжностей у двох екземплярах, робить про це застереження у договорі та надсилає для узгодження та підписання іншій стороні. Відповідач запропонований договір не підписав, протоколу розбіжностей, як це передбачено ст.ст. 179-181 Господарського процесуального кодексу України, до нього не склав, екземпляри договору позивачу не повернув. Оскільки відповідачу були направлені два підписані позивачем проекти договору, що підтверджується описом вкладення цінного листа від 15.12.2011р, то надання до суду належним чином засвідченої копії відповідає положенням ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. Судом першої інстанції не встановлено, що така копія не відповідає проекту договору, який було направлено відповідачу. Вказане також не доведено і при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Проект договору містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, як то об’єкт теплопостачання –приміщення за адресою вул. Набережна В.І. Леніна, 29а, опалювальна площа –1775,2 кв. м, теплове навантаження –227,25 Гкал/рік, ціну (р.7 договору), строк дії договору –01.12.2014р.

Тому, суд дійшов неправомірного висновку щодо неможливості задоволення позовних вимог на підставі копії проекту договору. Також, судом зроблено помилковий висновок щодо обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права та невірно витлумачені позовні вимоги, оскільки вказаний спосіб захисту передбачений ст. 20 Цивільного кодексу України, ст. 16 Господарського кодексу України, а позивач просив зобов’язати (тобто спонукати) відповідача укласти договір в його редакції, а не підписати, як зазначає суд.

При цьому, відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, та не потребує фізичного підписання з боку відповідача.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення»(п.9.9.) у рішення про спонукання укласти договір суд повинен вказати умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад «вважати договір укладеним на умовах поданого проекту цього договору, а в разі необхідності –з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Втім, господарський суд не звернув уваги на положення даної норми права, що стало наслідком прийняття помилкових висновків щодо моменту укладення договору та набуття ним юридичної сили.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Разом з тим, апеляційний суд не знаходить підстав для визначення початку дії договору з 22.07.2007р., оскільки позивач не довів, що не міг звернутися до суду із спірними вимогами вчасно із-за обставин, незалежних від його волевиявлення (непереборних обставин), тому договір вважається укладеним з часу набрання чинності цієї постанови суду.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2012р. у справі № 16/5005/2319/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Вважати договір №722 від 01.12.2011р. про постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю “Агроінвест - Україна” ( 51934, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Леніна,56, код ЄДРПОУ 34827695) укладеним на умовах поданого Комунальним підприємством “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, код ЄДРПОУ 32688148) проекту цього договору, який міститься в матеріалах справи (а.с. 8-17 т.1).

Договір є укладеним з часу прийняття цієї постанови.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінвест - Україна” - 51934, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Леніна,56, код ЄДРПОУ 34827695 (р/р невідомі) на користь Комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради –49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, код ЄДРПОУ 32688148 (р/р 26001004833001 в ПАО КБ «Надра»ДРУ, МФО 306016) витрати по сплаті судового збору –1073,00 грн (одну тисячу сімдесят три грн 00 коп) та витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі –536,50 грн (п`ятсот тридцять шість грн 50 коп).

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Повний текст постанови складений 27.07.2012р.

Попередній документ : 25449416
Наступний документ : 25466439