Рішення № 25449289, 24.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.

Справа № 5023/2479/12

вх. № 2479/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

за участю:

позивача - Вєсєлков О.Г. дов. б/н від 04.02.2012р.

відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" , м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків Оіл", смт. Високий

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків Оіл" про стягнення основної заборгованості у розмірі 41785,17грн., пені у розмірі 3158,72грн., інфляційних втрат у розмірі 376,06грн. та 3% річних у розмірі 611,37грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №386/128 від 01.02.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. с. 37).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків Оіл" - покупець (відповідач у справі) 01.02.2011р. було укладено Договір поставки №386/128 за яким Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов"язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей Товар (п.п. 2.1 Договору).

На виконання умов даного договору Позивач поставив Відповідачу товар всього на суму 61677,18 грн., що підтверджується видатковими накладними №3490000103 від 04.11.11р., №3490000124 від 04.11.11р., №3490000226 від 10.11.11р., №3490000222 від 10.11.11р. та №3490000292 від 14.11.11р. (арк.с.12-28). Вказаний товар отримано представниками відповідача Яковенко С.В., повноваження якого підтверджується довіреністю №283 від 04.11.11р. (арк..с.14) та Дубінець Є.В., повноваження якого підтверджується довіреністями №288 від 10.11.11р. (арк..с. 20,24) та №291 від 14.11.11р. (арк..с. 27).

П.4.5 Договору встановлено, що оплата товару Покупцем здійснюється не пізніше 21-го календарного днія з моменту передачі товару Покупцеві.

Однак, як вказує в позовній заяві Позивач, за поставлений за Договором товар Відповідач розрахувався лише частково, а саме за накладною №3490000103 від 04.11.11р. в сумі 21092,01грн.

Таким чином, за твердженням Позивача, на момент звернення до суду заборгованість Відповідача становить 41785,17грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) обов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 41785,17грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов»язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборговності за кожен день прострочення у розмірі 3158,72грн., інфляційні втрати у розмірі 376,06грн. та 3% річних у розмірі 611,37грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2 Договору у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5 Договору, Покупець оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у розмірі 3158,72грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 65, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків Оіл" (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, буд.52, офіс 52, код 34784767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька,16, код 20601546) 41785,17 грн. основного боргу, 611,37 грн. річних, 3158,72 грн. пені, 376,06 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збіру.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.