Рішення № 25448960, 25.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5019/856/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком Симонів”

про стягнення 446 673, 33 грн.

суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

від позивача: Смоленська А. В. (дов. № 17 від 11.04.2012 р.)

від відповідача: Волошин І. В. (дов. № б/н від 18.04.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (далі по тексту–відповідач) про стягнення 446 673, 33 грн. заборгованості за договором поставки від 15.09.10 р. № 2613/007353.

Ухвалою господарського суду від 29.05.12 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/856/12 розгляд якої призначено на 20.06.12 р.

Ухвалою господарського суду розгляд справи відкладено на 25.07.12 р.

В судовому засіданні 25.07.12 р. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні 25.07.12 р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.07.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2010 року між ТОВ «Амако»та ПП «Моріон-Агро»було укладено договір поставки № 2613/007353 (далі –договір).

Позов подано ТОВ «Амако»(далі-позивач, продавець) до ТОВ «Лендком Симонів»(далі-відповідач, покупець), як правонаступника всіх прав та обов’язків ПП «Моріон-Агро», що підтверджується статутом ТОВ «Лендком Симонів», копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 29-41).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили умови постачання товару - продавець проводить поставку товару на умовах, що зазначаються в додатках, а при настанні обставин, що унеможливлюють постачання товару в терміни, зазначені в додатку, продавець повідомляє покупця про це в письмовій формі, що відсуває терміни постачання ще на 10 робочих днів, а у разі порушення терміна оплати покупцем, визначених в додатках до договору, то термін поставки товару автоматично пролонгується на строки затримки оплати, але не менше ніж на 10 робочих днів.

Як вбачається з п. п. 5.1., 5.2 договору ціна товару та умови його оплати зазначаються в додатках до договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами умов договору.

Соронами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію від 15 вересня 2010 року, згідно із умовами якої позивач зобов'язався поставити для відповідача пестициди в кількості 2 000 літрів та 50 кг., загальною вартістю 195 310, 40 грн.

Позивач вказане вище з поставки товару виконав повністю, що підтверджується накладними № Т-001404/007353 від 21.09.10 р., № Т-001466/007353 від 01.10.10 р., № Т-001679/007353, № Т-001683/007353 від 29.10.10 р. які підписані повноважними представниками сторін та виданими довіреністями № 16 від 21.09.10 р., № 18 від 01.10.10 р., № 37 від 29.10.10 р.

Згідно умов вищевказаного додатку відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару в строк до 05.10.10 р.

Між сторонами був укладений додаток № 2 до договору - специфікацію від 15.09.10 р., відповідно до умов якої позивач зобов'язався поставити відповідачу насіння озимої пшениці в кількості 84 тонн, загальною вартістю 243 156, 00 грн., а відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару протягом п’ятнадцяти банківських днів з дати укладання додатку, тобто до 06.10.10 р.

Відповідно до договору позивачем було поставлено відповідачу насіння озимої пшениці в кількості 61 тон,, що підтверджується накладними № Т-001403/007353 від 23.09.10 р., № Т-001675/007353 від 29.10.10 р., які підписані повноважними представниками сторін та виданими довіреністями № 16 від 21.09.10 р. та № 37 від 29.10.10 р.

На виконання умов договору позивачем було також поставлено відповідачу насіння озимої пшениці в кількості 26 тонн вартістю 77 220 грн., що підтверджується накладною № Т-001704/07353 від 04.11.10 р., яка підписана повноважними представниками сторін та виданою довіреністю № 42 від 04.11.10 р. а також згідно накладної від 29.10.2010 року № Т-001679/007353 протруювач у кількості 10 літрів вартістю 1 755, 60 грн. У вказаних видаткових накладних є посилання на договір і поставка відбулась в період дії договору.

За поясненнями позивача в судовому засіданні з метою досудового врегулювання спору 17.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 2308 з вимогою про сплату заборгованості за додатково поставлений товар в сумі 78 975, 60 грн., яка відповідачем була залишена без відповіді (а.с. 25-26).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 409 472, 10 грн., однак прийнятих за договором зобов’язань відповідач не виконав, розрахунків за отриманий товар не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 409 472, 10 грн.

Судом встановлено, що зауважень чи претензій щодо неналежної якості товару, чи недотримання інших умов договору відповідачем на адресу позивачу не надходило, що підтверджується поясненнями сторін у справі.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки насіння та/або засобів захисту рослин є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, однак відповідач за отримане насіння та засобів захисту рослин не розрахувався.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору ціна товару та умови його оплати зазначаються в додатках до договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За умовами договору, зокрема п. 10.1 сторони визначили термін дії договору, який встановлюється з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами умов договору.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар та її розмір підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не спростована.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначені позивачем інфляційні втрати в сумі 20 821, 28 грн. за період з 01.11.2010 року по 30.04.2012 року, не перевищують розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягають стягненню з відповідача повністю у розмірі 20 821, 28 грн.

Судом також перевірено розрахунок 3% річних в сумі 16 379, 95 грн. та встановлено, що вказана сума нарахована позивачем з 07.10.10 р. по 31.05.12 року і розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому вказана сума підлягає стягненню.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати поставленої за договором продукції, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 409 472, 10 грн

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у вказаному вище розмірі, 3% річних в сумі 16 379, 95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 20 821, 28 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком Симонів” (35426, Рівненська область, Гощанський район, с. Синів, вул. Київська, 20А код ЄДРПОУ 36913953) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна” (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2 код ЄДРПОУ 21665011) суму основного боргу у розмірі 409 472 (чотириста дев’ять тися чотириста сімдесят дві) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 16 379 (шістнадцять тисяч триста сімдесят дев’ять) грн. 95 коп., інфляційних втрат в сумі 20 821 (двадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 28 коп. та 8 933 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять три) грн. 47 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30.07.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.