Рішення № 25448946, 25.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5019/846/12

За позовом: Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Рівненській області

до державного підприємства "Остківське лісове господарство"

про стягнення 4 318, 02 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Синюк І.В. (дов. № 1 від 10.01.12 р.)

Від відповідача: Котяй В.П. (дов. № 9 від 18.06.12 р.)

Від органу прокуратури: Лис Н.В. (посв. № 102 від 24.11.11 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Рівненській області (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до державного підприємства "Остківське лісове господарство" (далі по тексту –відповідач) про стягнення 4 318, 02 шкоди заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев.

Ухвалою господарського суду від 28.05.12 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/846/12, розгляд якої призначено на 20.06.12 р.

12.06.12 р. до канцелярії суду від Державної екологічної інспекції в Рівненській області надійшли пояснення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 20.06.12 р. оголошено перерву до 25.07.12 р.

26.06.12 р. від відповідача надійшли заперечення щодо задоволення позовних вимог та клопотання про долучення додаткових документів до справи.

В судовому засіданні 25.07.12 р. представники позивача та прокуратури підтримали позовні вимоги повністю.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.07.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази надані позивачем на підтвердження вимог, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Рівненській області (далі-позивачем) в присутності головного лісничого Ткача О.М. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства та стану використання і відтворення лісів державним підприємством «Остківське господарство»(далі-відповідач, ДП «Остківське господарство»).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на акт Державної екологічної інспекції в Рівненській області від 22.09.2011 року, який складено в результаті проведення перевірки на виконання робочого плану затвердженого наказом контрольно-ревізійного управління в Рівненській області від 30.08.11 р. № 103 (а.с. 8-13).

Перевірка проведена на виконання покладених на Державну екологічну інспекцію завдань щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Приписами ч. 3 ст. 19 Господарського кодексу України регламентовано, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері відносин лісового господарства - за використанням та охороною лісів, відтворенням лісів.

Згідно п. б ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використання і охороною лісів.

Таким органом на місцях, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Рівненській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.11 р. № 136 є Державна екологічна інспекція в Рівненській області.

За результатами перевірки в кварталі 63 виділ 5 Дубнівського лісництва ДП «Остківське господарство»встановлено, що при проведенні суцільної санітарної рубки пошкоджено до ступеня припинення росту 2 дерева сосни сироростучої, діаметр у корі біля шийки кореня 32 см та 34 см, чим порушено вимоги ст. 19 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), п. 43 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 555.

Даний факт засвідчено у складеному акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.09.2011 р.

Як зазначив позивач, перевірка проводилась з відома директора ДП «Остківське лісове господарство»Михайленка М.М. та в присутності головного лісничого Ткача О.М. Один примірник акту перевірки отримав директор ДП «Остківське лісове господарство»Михайленко М.М., заперечень та зауважень щодо складеного акта, чи його оскарження у встановленому законом порядку зі сторони відповідача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2011року позивачем за вчинене правопорушення, передбачене ст. 64 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 53 від 14.09.11 р., якою до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 102,00 грн. було притягнуто майстра лісу Дубнівського лісництва Рябущицю Ф.Ф., який сплатив штраф, що підтверджується банківською квитанцією від 12.10.11 р. яка міститься в матеріалах справи (а.с.20).

Розмір шкоди нанесеної лісовому господарству позивачем був розрахований згідно додатку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, з урахуванням індексу - 1,49 у розмірі 4 318, 02 грн.

Позивачем в судових засіданнях та в позовній заяві було наголошено, що відповідач по справі ДП «Остківське лісове господарство», як постійний лісокористувач, в порушення вимог ст. 19 ЛК України не забезпечив охорону і збереження лісів, допустивши їх незаконну рубку на підвідомчій йому території, у зв’язку з чим позивач вважає, що вказана бездіяльність відповідача згідно ст. ст. 20, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 105, 107 ЛК України, є підставою для стягнення з відповідача шкоди завданої незаконною порубкою дерев.

Крім того позивач зауважив, що самовільною рубкою дерев, яку було здійснено через необачність та неналежне ставлення до своїх обов’язків працівників ДП «Остківське лісове господарство»завдано значну шкоду лісовому фонду, який виконує переважно екологічні, естетичні та інші функції, має обмежене експлуатаційне значення та підлягає державному обліку, охороні, чим порушено інтереси держави. Тому, юридична відповідальність за порушення лісового законодавства є важливим засобом захисту гарантованого Конституцією України права громадян на безпечне довкілля, а також суспільних відносин у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, у зв’язку з чим Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом.

З усних пояснень відповідача та наданих суду доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що 23.09.11 р. ДП «Остківський лісгосп»відповідач звернувся в Рокитнівський РВ УМВС України в Рівненській області з проханням провести розслідування по виявленню осіб, які скоїли самовільну порубку в кварталі 63 відділі 5 Дубнівського лісництва ДП «Остківський лісгосп»(а.с.55).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов’язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов’язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних порубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до Кодексу.

Отже, при вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадку встановлення контролюючим органом, а саме Державною екологічною інспекцією, при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, слід виходити з того що, обов’язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 ЛК України покладено на постійних лісокористувачів, тобто на ДП «Остківський лісгосп».

Як вбачається з матеріалів справи, факт порушення вимог лісового законодавства на підвідомчій відповідачеві території, що підтверджується довідкою виданою Глиннівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області (а.с.17), при проведенні суцільної санітарної рубки пошкоджено до ступеня припинення росту 2 дерева сосни сиро ростучої, що підтверджено складеним за наслідками перевірки актом Державної екологічної інспекції в Рівненській області від 22.09.2011 року та доданим до нього розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу в в кварталі 63 відділі 5 Дубнівського лісництва ДП «Остківський лісгосп», здійсненим позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”.

Згідно п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб’єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку, внесення до нього зауважень або заперечень зі сторони відповідача матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом, а також ч. 1 передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Аналогічна норма міститься в ст. ст. 105, 107 ЛК України якими визначено, що порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. № 6 з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, що частиною 5 ст. 68 Закону передбачено, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення № 53 від 14.09.11 р., якою до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 102,00 грн. було притягнуто майстра лісу Дубнівського лісництва Рябущицю Ф.Ф., який сплатив штраф, що підтверджується банківською квитанцією від 12.10.11 р., а відтак доводи відповідача про незадоволення позовних вимог у зв’язку з недоведеністю вини працівників підприємства, судом до уваги не приймаються.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 01.07.08 р. у справі № 4/27/2011/5003 та від 03.04.12 р. у справі № 5010/2141/2011-23/75.

Згідно з п. 28 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст .69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У зв’язку з тим, що шкода заподіяна на території Глиннівської сільської ради, що підтверджується довідкою виданою Глиннівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області, відповідач зобов’язаний відшкодувати її на спеціальний рахунок місцевого бюджету.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума збитків, яка підтверджена матеріалами справи підлягає стягненню в сумі 4 318, 02 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Остківське лісове господарство" (34252, Рівненська область, Рокитнівський район, село Остки, вул. Незалежності, 2 код ЄДРПОУ 00992875) на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Рівненської обласної ради та місцевого бюджету Глиннівської сільської ради Рокитнівського району, отримувач УДКСУ у Рокитнівському районі, номер рахунку 33119331700329, МФО 833017, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37673506 4 318 (чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 02 коп. шкоди.

3. Стягнути з державного підприємства "Остківське лісове господарство" (34252, Рівненська область, Рокитнівський район, село Остки, вул. Незалежності, 2 код ЄДРПОУ 00992875) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.