Рішення № 25447940, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/7235-2012

04.07.12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод"

до Фізичної особи-підприємця Захарчука Віталія Степановича

про стягнення 99 190,67 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача: Кущев В.М. –дов. № 6123-Д/14-10-08-2102,

Юдицький О.В. –арбітражний керуючий-ліквідатор

від відповідача: Захарчук В.С.

в судовому засіданні 04.07.12, відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»про стягнення з Фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича безпідставно отриманих коштів у розмірі 82886,00 грн. та 16304,67 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виконуючи обов‘язки арбітражного керуючого банкрута - Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»протягом 2004 року незаконно одержав кошти у розмірі 82886,00 грн. як винагороду арбітражного керуючого, оскільки розмір винагороди та додаткової винагороди повинні затверджуватись рішенням комітету кредиторів та ухвалою суду в процесі банкрутства. Проте, комітет кредиторів не приймав рішення про виплату відповідачу винагороди та додаткової винагороди, яке в свою чергу господарським судом не затверджувалось. За таких обставин та керуючись ст. 3-1, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 82886,00 грн.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечує та вказує, що справа є непідвідомчою господарському суду оскільки він є фізичною особою. Розмір додаткової винагороди в сумі 36 300,00 грн. одержано особисто ним за оплату його витрат, 28050,00 грн. оплачено роботу бухгалтера, 14770,00 грн., оплачено роботу попереднього ліквідатора Борейко О.М., 3766,00 грн. інші поточні витрати

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві, відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Черкаської області у справі № 08/2102 від 07.11.2002 р. відкрите акціонерне товариство «Шрамківський цукровий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

09.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Шрамківський цукровий завод»в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Захарчука Віталія Степановича та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ»укладено договір купівлі - продажу цукрового заводу як майнового комплексу розташованого за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт. Шрамківка. Ціна продажу - 1 410 000,00 грн., в тому числі ПДВ –235 000,00 грн. та витрати на оплату послуг арбітражного керуючого відповідача у розмірі 141 000,00 грн.

10.03.2004 р. до договору купівлі - продажу укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони змінили ціну продажу, та встановили ціну у розмірі 1 162 000,00 грн. та погодили вартість майнового комплексу цукрового заводу оплатити шляхом пред‘явлення простих векселів.

Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, позивачем перераховано на користь арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича, грошові кошти у розмірі згідно з

-видатковим касовим ордером №1 від 11.08.2006 року - оплата витрат АК згідно протоколу комітету кредиторів №5 від 28.01.04 року на суму 25.902,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 16.06.2004 року на суму 2.848,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 03.08.2004 року на суму 2.850,00 грн.; -випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 28.09.2004 року на суму 5.040,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 27.10.2004 року на суму 3.850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 18.11.2004 року на суму 850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 12.01.2005 року на суму 100,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 17.03.2005 року на суму 8.550,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 26.05.2005 рокуна суму 5.700,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 08.07.2005 рокуна суму 2.850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 26.08.2005 року на суму 2.850,00 грн.; -випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 15.09.2005 рокуна суму 2.850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 20.10.2005 року на суму 2.850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 02.11.2005 року на суму 850,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 05.12.2005 року на суму 896,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 13.04.2006 року на суму 2.400,00 грн. та 3.400,00 грн., а разом 5.800,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 19.05.2006 року на суму 4.700,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 02.06.2006 року на суму 800,00 грн.; - випискою ЧФ ВАТ «Піреус банк МКБ»МФО 354295 м.Черкаси від 11.08.2006 року на суму 2.550,00 грн.; а в цілому 82866,00 грн.,в якості винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. усунено арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича від виконання обов’язків ліквідатора банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 р. визнано недійсним договір купівлі - продажу підприємства - банкрута від 09.03.2004 р. укладений між Відкритим акціонерним товариством «Шрамківський цукровий завод»в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Захарчука Віталія Степановича та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ»та додаткову угоду від 10.03.2004 р. до договору купівлі - продажу та зобов’язано кожну із сторін повернути усе одержане за недійсними договорами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. залишено без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 р.

Відповідно до п. 10 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Пунктом 11 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (п. 12 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно п. 13 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку (п. 14 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Представник відповідача, у своїх запереченнях на позов зазначає, що розмір заробітної плати, витрат арбітражного керуючого, пов’язаних зі здійсненням процедури банкрутства та розмір додаткової винагороди встановлено у протоколі № 5 комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»від 28.01.2004 р., проте доказів затвердження даного протоколу комітету кредиторів господарським судом, як того вимагає п. 10 - 14 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суду не надано.

Отже, розмір заробітної плати арбітражного керуючого, витрат арбітражного керуючого, пов’язаних зі здійсненням процедури банкрутства та розмір додаткової винагороди арбітражного керуючого, що виплачується арбітражному керуючому встановлено не було.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 82866,00 грн., яка направлена відповідачу 23.05.12 р., докази чого наявні в матеріалах справи.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 82866,00 грн. не надав, грошові кошти позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт правомірності отримання грошових коштів у розмірі 160 148,00 грн. від позивача.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 82866,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 16304,67 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 172,57 грн. 3% річних та 267,25 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 16304,67 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували зазначені вище обставини та доводили обґрунтоване і законне отримання винагороди ліквідатора.

посилання на непідвідомчість даного спору господарському суду не ґрунтуються на приписах ст.ст.1, 2, 12 ГПК України з огляду на статус відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 82886,00 грн. безпідставно отриманих коштів та трьох процентів річних в сумі 16304,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума, що підлягає задоволенню - 99170,67 грн., але господарський суд не має правових підстав вийти за межі позовних вимог, а позивач в резолютивній частині просить стягнути 99158,30 грн., господарський суд виходить з розміру позовної вимоги зазначеної у резолютивній частині позовної заяви.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Фізичної особи - підприємця Захарчука Віталія Степановича (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 23 а, кв. 123, ідентифікаційний номер 1685305818) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»(19812, Черкаська обл., Драбівський р-н, смт Шрамківка, вул. Леніна, 21, ідентифікаційний код 00373445) безпідставно отриманні грошові кошти у розмірі 99158,30 грн., судовий збір в розмірі 1983,81 грн. .

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.Д.Курдельчук

дата складення 07.07.12