Ухвала суду № 25442872, 25.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р.Справа № 2а-7267/11/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Омельчука Є.М., представника відповідача Радчича О.А., представників третьої особи Глушка Д.В. та Слободяника О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Юго-Строй»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва) (третя особа товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ПП «Юго-Строй»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дій щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2011 року № 00156823340 та № 00156923340. Позивач також просив зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до облікової картки платника податків та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відносно ПП «Юго-Строй».

В обґрунтування позову зазначалося, що з 31 серпня по 06 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Юго-Строй»щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Олс-Вест»за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 12 вересня 2011 року за № 1101/23-400/35723181, в якому зазначено про порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині вчинення у листопаді 2010 року правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 84791 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ПП «Юго-Строй»п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 67834 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0015692340 та № 0015682340, якими ПП «Юго-Строй»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 84791 грн. та в сумі 21198 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67834 грн. за основним платежем та 16959 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ПП «Юго-Строй»вимог цивільного та податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року позовні вимоги ПП «Юго-Строй»задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 23 вересня 2011 року № 00156823340 та № 00156923340. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ СП «Нібулон»просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача та третьої особи про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 31 серпня по 06 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Юго-Строй»щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Олс-Вест»за період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 вересня 2011 року за № 1101/23-400/35723181, в якому зазначено про порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині вчинення у листопаді 2010 року правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Актом перевірки також встановлено порушення ПП «Юго-Строй»п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 84791 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 67834 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0015692340 та № 0015682340, якими ПП «Юго-Строй»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 84791 грн. та в сумі 21198 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67834 грн. за основним платежем та 16959 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Юго-Строй»в частині скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року позивачем вірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (у вказаній вище редакції) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПП «Юго-Строй», серед іншого, є оптова торгівля будівельними матеріалами.

Позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоду з ТОВ «Олс-Вест»про надання транспортних послуг від 01 квітня 2010 року № 29 та договір на поставку товарів від 10 квітня 2010 року № 40 (т. 2 а. с. 150 - 152).

За період жовтень-грудень 2010 року ПП «Юго-Строй»віднесено до складу валових витрат витрати, понесенні у зв'язку з оплатою товару (піску глинистого) та послуг по перевезенню піску на загальну суму 630833 грн..

16 жовтня 2010 року між ПП «Юго-Строй»та ТОВ СП «Нібулон»укладено договір поставки за № 1509/2ПС/1, на підставі якого ПП «Юго-Строй»поставило ТОВ СП «Нібулон»10000 тон піску глинистого загальною вартістю 350000 грн. в тому числі ПДВ 58333 грн. 33 коп., придбаного у ТОВ «Олс-Вест»(т. 1 а. с. 105 -108).

Дохід у розмірі 291667 грн. (350000 грн. -58333 грн. = 291667 грн.), отриманий від вказаного договору поставки, позивачем включено до складу валового доходу на підставі видаткової накладної № РН-0000009 від 22 листопада 2010 року (т. 2 а. с. 137).

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зроблено висновки, що позивач занизив суму податку на прибуток на 84791 грн. внаслідок віднесення вартості товару та послуг, придбаних у ТОВ «Олс-Вест», до складу валових витрат, а також віднесення до складу валового доходу суми, отриманої від реалізації поставленого ТОВ СП «Нібулон»товару. На думку посадових осіб податкового органу, укладені позивачем угоди з ТОВ «Олс-Вест»та ТОВ СП «Нібулон»є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених з зазначеними вище підприємствами, відповідач посилається на те, що у постачальника товару та послуг - ТОВ «Олс-Вест»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, сума податку на прибуток, визначена позивачем з урахуванням валових витрат та валового доходу по вказаним вище угодам, розрахована у відповідності до вимог п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, витрати та доходи за зазначеними вище угодами з ТОВ «Олс-Вест»та ТОВ СП «Нібулон»включено позивачем до складу валових витрат та валового доходу на підставі первинних документів -договорів поставки, угоди про надання транспортних послуг, банківських виписок, податкових та видаткових накладних, а також товарно-транспортних накладних, оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливості порушення податкового законодавства ТОВ «Олс-Вест».

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій та на час проведення перевірки податковим органом ТОВ «Олс-Вест»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про безпідставність визначення ПП «Юго-Строй»податку на прибуток підприємств у розмірі 84791 грн. на підставі вимог п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є правильним.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ПП «Юго-Строй»штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не ґрунтується на чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавстві і висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що явилось підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67834 грн..

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за жовтень-грудень 2010 року позивач, серед іншого, формував на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Олс-Вест».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, як зазначено вище, податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства ТОВ «Олс-Вест».

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки та надання послуг по транспортуванню також підтверджується наявними у матеріалах справи переліченими вище первинними документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Олс-Вест»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ПП «Юго-Строй»штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 27 липня 2012 року.

Головуючий:

Судді: