Постанова № 25440255, 23.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2012 р. 10:45 Справа № 2а-8825/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальність "Криничанське", вул. Олімпійська, 47, с. Кринички, Миколаївського району, Миколаївської області, 57121

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Веселинівська, 50, м. Миколаїв, 54036

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.11.2011р. № 0000672301, За участю представників:

від позивача: Щедров Є. В., довіреність б/н, від 24.11.11;

від відповідача: Косенчук С. І. , довіреність №3342/9/10-112, від 26.03.12;

прокурор: не з'явився;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС №0000672301 від 22.11.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах законодавства, а прийняте на підставі таких висновків повідомлення-рішення суперечить законодавству з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що рішення прийняте відповідно до вимог закону, а висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам виявленим в ході перевірки. В зв'язку з цим відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Повідомленням про вступ прокурора у справу, у справу, на боці відповідача, вступила прокуратура Миколаївської області. В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення відповідача, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Криничанське" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

3-4.11.11р. відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.11р. по 30.09.11р.

11.11.11р. за результатами перевірки було складено акт №1519/23-32189469, якому зроблено висновок що позивачем порушено п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.209.2, п.209.6 ст.209 розділу 5 Податкового кодексу України, ст.6, ст.18, ст.20 Закону України «Про оренду землі», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, у сумі 1 067 741 грн.

22.11.11р. на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672301, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 151 370,75 грн., з яких 1 067 741 грн. за основним платежем та 83 629,75грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається зі стор. 13 акту перевірки, сума 1 067 741,0 грн. складається з суми 1 000 838,0 грн. (стор.18 акту) та з суми 66 903,0 грн.

Дослідивши правомірність визначення грошового зобов'язання у сумі 1 000 838грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідач вважає, що в порушення п.189.1 ст.189, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України, позивач не включив до складу об'єкта оподаткування вартість переданих основних фондів ТОВ "НІКЛАНД" у сумі 5 004 189,36 грн., в результаті чого позивач занизив суму податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 1 000 838 грн. (стор.18 акту)

Матеріали справи свідчать про те, що загальними зборами учасників ТОВ "Криничанське" прийнято рішення про виділення зі його складу нової юридичної особи -ТОВ "НІКЛАНД".

На думку відповідача, операція з виділення зі складу юридичної особи іншої юридичної особи є операцією з постачання товарів, а відповідно, й об'єктом оподаткування.

Проте, відповідно до пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування.

Тобто, операція з реорганізації (у тому числі з виділення) взагалі не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно із ст. 59 Господарського кодексу України, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Реорганізація шляхом виділення не може розглядатися як операція з купівлі-продажу (постачання) товарів або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізація полягає у переході за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнових прав і обов'язків до правонаступника.

Про те, що така операція не є об'єктом оподаткування, та про те, що при реорганізації податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується, зазначала і Державна податкова адміністрація України у листі від 22.02.2011 року № 4956/7/16-15/7-26.

Отже, суд приходить до висновку, що у разі реорганізації юридичної особи шляхом виділення, об'єкту оподаткування не виникає, відповідно, грошове зобов'язання у сумі 1 000 838,0 грн. було визначено відповідачем неправомірно.

Дослідивши правомірність визначення грошового зобов'язання у сумі 66 903грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідач вважає, що в порушення п.209.2, п.209.6 ст.209 розділу 5 Податкового кодексу України, позивач у 2011 році включив до складу податкових зобов'язань скороченої спеціальної декларації з ПДВ (для оподаткування у сфері сільського господарства) обсяг реалізованої продукції, яка вироблена не на власних або орендованих виробничих потужностях, у сумі 334 515,83 грн., в результаті чого завищив суму податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 66 903грн. (стор.13 акту).

На думку відповідача, позивач повинен був сплатити цю суму ПДВ до бюджету, оскільки ТОВ "Криничанське" не підпадає під визначення "сільськогосподарське підприємство", яке наведено у п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, що є необхідним чинником для застосування платником податків п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Позивач знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, оскільки провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства.

Вказане підтверджується свідоцтвом №100278430 серії НБ №084644, виданим позивачу ДПІ у Миколаївському районі 01.05.10р.

Як зазначав представник відповідача, порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України полягає в тому, що позивач виробляв сільськогосподарську продукцію не на власних або орендованих потужностях, що у розумінні відповідача є землями.

Проте, п.209.2 Податкового кодексу України не передбачає необхідності для платника податків виробляти сільськогосподарську продукцію на власних або орендованих потужностях.

Ця норма зазначає, що підприємство - спецрежимник (яким є позивач, і це не заперечується сторонами) акумулює суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, на спец. рахунках.

Саме це і робив позивач, що не заборонено ст.209 Податкового кодексу України.

Пункт 209.2 Податкового кодексу України (який на думку відповідача було порушено) стосується лише тих сільськогосподарських товарів, що були реалізовані.

Перевіркою встановлено, що позивач на земельних ділянках вирощував озимий ячмінь, соняшник, сорго та горох. При цьому, на сторінці 13 акту перевірки (у таблиці) зазначено, що реалізовано було з засіяних культур лише 216,34 т озимого ячменю та 5,50 т гороху.

Отже, навіть якщо взяти до уваги позицію відповідача, стає наявним, що позивач реалізував саме ту продукцію, що була вирощена на орендованих землях у період дії договорів оренди 2010 року.

Протягом 2010 року зазначені земельні ділянки оброблялися позивачем власними потужностями (оралися, боронувалися, культивувалися, вносилися добрива тощо)

Озимий ячмінь був засіяний позивачем у 2010 році, тобто він вироблявся в термін дії укладених договорів.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст.15 Закону України "Про оренду землі", за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови (в даному випадку іншою умовою є можливість продовження строку дії договору за ініціативою орендаря)

Право орендаря на поновлення договору оренди землі закріплене і у статті 33 Закону України "Про оренду землі", згідно якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Право наймача користуватися майном після закінчення договору найму за відсутності заперечень наймодавця (орендодавця) закріплене і в статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, закінчення строку дії договору найму (оренди) є підставою для його припинення лише в тому випадку, коли наймодавець (орендодавець) вимагає повернення об'єкта (предмета) оренди (найму).

Судом встановлено, що у 2010 році позивач уклав з Миколаївською райдержадміністрацією договори оренди земельних ділянок в межах території Криничанської та Шостаківської сільських рад.

У пункті "Строк дії договору" зазначено наступне: договір укладено на 2010 рік, після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

ТОВ «Криничанське»зверталося до Миколаївської райдержадміністрації листами вих. № 127 та № 128 із проханням продовжити термін дії укладених договорів.

Миколаївська райдержадміністрація зазначені листи залишила без відповіді, що свідчить про те, що Миколаївська райдержадміністрація не вимагає повернення об'єкта (предмета) оренди.

Також слід зазначити, що з актів про результати роботи комісій Шостаківської та Криничанської сільських рад від 25.06.11р. також вбачається, що станом на 25.06.11р. Миколаївська райдержадміністрація не вимагала повернення земель, зазначивши, що ТОВ "Криничанське" зобов'язано перерахувати "збитки за тимчасове зайняття земель".

При цьому, розраховані збитки фактично і були орендною платою за використання земельних ділянок у 2011 році. Це вбачається з самого розрахунку збитків, наведених у акті, які відповідають розрахунку орендної плати, зазначеному у договорах оренди.

Так, збитки складаються з площі землі (яка орендувалася) помноженої на вартість 1 га землі, помноженої на коефіцієнт індексації 3,2 (який міститься у п.5 договорів оренди), помноженої на орендну плату -3 % від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата у вигляді штрафу була сплачена ТОВ «Криничанське»у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 25.10.2011 року № 823 на суму 5 923,02 грн., від 27.07.2011 року № 466 на суму 20 746,92 грн., від 05.10.2011 року на суму 12 533,54 грн., від 27.07.2011 року № 467 на суму 1 172,90 грн., що не суперечить ст.22 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із ст.33 Закону України "Про орендну землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, позивачем сільськогосподарські товари вироблялися на орендованих землях в межах дії договорів оренди, які не були припинені орендодавцем.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірному рішенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС №0000672301 від 22.11.11р. підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000672301 від 22.11.11р.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криничанське" судові витрати у розмірі 2 000грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 27.04.2012 р.