Постанова № 25440272, 21.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2011 р. 10:45 Справа № 2а-4147/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель",

Паромний узвіз, 1/в, м. Миколаїв, 54000

до

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

про

скасування податкових повідомлень-рішень №0006402360

від 16.05.2011 р. та №0006412360 від 16.05.2011 р.,

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0006402360 та №0006412360 від 16.05.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334) та Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс на валові витрати та до податкового кредиту, з податку на додану вартість, суми ПДВ від операцій з контрагентами зазначеними в акті перевірки.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що угоди позивача з контрагентами є нікчемними, тому позивач неправомірно відніс на валові витрати та до податкового кредиту, з податку на додану вартість, суми ПДВ від здійснених операцій вказаних в акті перевірки. В зв’язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В судове засідання представники сторін не з’явились в зв’язку з цим справа розглядається у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ”Рондель” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

22.03-11.04.11р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.08р. по 31.12.10р.

18.04.11р. за результатами перевірки було складено акт №470/23-600/24784101, в якому крім іншого зазначено, що позивачем порушило п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, в наслідок чого, занижено податок на прибуток в сумі 140 329грн.; порушено п.п.7.4.1, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 112 263грн.; порушено ч.1, 5 ст.203, ст.215, ч. ст.228 ЦК України, правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним –в силу припису закону. Правочини укладені позивачем з ПП ”Зелм Агропро”, ТОВ ”Аленгрупторг”, ПП ”Априммет”, ТОВ ”Інтегра Плюс”, ТОВ ”Керера”, ТОВ ”Інвест-Трейдінг-Юг”, на загальну суму 1 994 092грн., в т.ч. ПДВ 332 349грн., порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

16.05.11р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0006402360, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 112 263грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 28 066грн.

№0006412360 яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 140 329грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 35 082грн.

Єдиним аргументом відповідача висловленим в акті перевірки та в запереченнях на позов є те, що угода (правочини) укладений позивачем з його контрагентам є нікчемним. Відповідач не висловлює сумніву з приводу того, що у разі коли б ці угоди відповідали вимогам Закону, суми, віднесені позивачем до податкового кредиту були б віднесені правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.

Відповідно до Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-Х11 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа ВАСУ від 2.06.11р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП ”Зелм Агропро”, ТОВ ”Аленгрупторг”, ПП ”Априммет”, ТОВ ”Інтегра Плюс”, ТОВ ”Керера”, ТОВ ”Інвест-Трейдінг-Юг” позивачем були надані суду первині документи, а саме договори, сертифікти, ветеринарні свідоцтва, експертні висновки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Суд вважає, що ці первинні документи складені в належній формі та свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами.

Таким чином в суду немає підстав вважати угоди укладені позивачем з контрагентами нікчемними.

Що стосується правомірності віднесення позивачем сум на валові витрати та формування податкового кредиту з ПДВ то суд зазначає наступне:

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Виходячи з приписів даної норми, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми від операцій з казаними в аті перевірки контрагентам, оскільки ці кошти були витрачені позивачем на придбання товарів, для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закон №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що податковий кредит був сформований позивачем правомірно, а саме –складався із сум податку, нарахованого у зв’язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. За базу оподаткування була прийнята договірна вартість товарів, що зазначена в договорах та видаткових накладних. Суми податку, нарахованого за вказаними операціями були включені позивачем до податкового кредиту.

В зв’язку з цим суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення господарських операцій з своїми контрагентами.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0006402360 та №0006412360 від 16.05.11р., підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва №0006402360 та №0006412360 від 16.05.11р.

3. Присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ”Рондель” судові витрати у розмірі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар