Постанова № 25439365, 23.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5857/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.

при секретарі Чумаріній Д.В.

за участю представників: позивача: Мєдвєдєва М.Ю. - згідно довіреності; відповідача: Басацької Н.А. - згідно довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до державного підприємства дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 80 336,50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2012 року управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що за період з січня 2012 року по травень 2012 року відповідач не відшкодував витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути в сумі 80 336,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Судом встановлено, що управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька за період з січня 2012 року по травень 2012 року здійснило витрати на виплату і доставку працівникам державного підприємства дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за списком №1, на суму 80 336,50 грн.

Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій в порядку, встановленому законодавством, надсилалися на адресу відповідача, однак витрати відшкодовані не були.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач - управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, є органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ГУ.

Порядок відшкодування підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, викладений в «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.

Відповідно до приписів п. 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог п. 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон N 1058-IV) визначено, що цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 Перехідних положень зазначеного Закону визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1.1а якого усім робітникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

До того ж, усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю), мають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, як визначено пунктом 1 Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття страхових внесків як коштів відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхових внесків (коштів, сплачених на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) не відносить витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, і, в розумінні цього Закону, це є плата, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з січня 2012 року по травень 2012 року, управлінням пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька виставлено для відшкодування державному підприємству дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України вказані витрати у розмірі 80 336,50 гривень (а.с. 6-12).

Крім того, суд зазначає, що винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-1V виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає із особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так зі змісту статті 14 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах {включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Суд також вважає доречним звернути увагу на той факт, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 10 жовтня 2011 року за позовом управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стосовно посилань представника відповідача у запереченнях на адміністративний позов стосовно того, що при визначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по особі, що має стаж роботи до 31.12.1991 року, застосовуються «Список 1,2», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР N 1173 від 22 серпня 1956 року, а тому, на думку відповідача, у підприємства відсутній обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, суд вважає доречним зазначити наступне.

У період роботи осіб, які працювали на підприємстві відповідача з 1975 року до 1991 року діяли Списки N 1 та N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР N 1173 від 22 серпня 1956 року, згідно з якою професії, перелічені в Списку N 1 виробництв, робіт, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та гарячих цехах, користувалися правом пільгового пенсійного забезпечення (а.с. 40-61, 84-89).

В період роботи вказаних осіб з 1992 року до 2006 року також діяли Списки N 1 та N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР N 10 від 26 січня 1991 року та постановою Кабінету Міністрів України N 162 від 11 березня 1994 року, згідно з якими обумовлено застосування Списків за результатами атестації робочих місць та вказані особи набули права користування пільговим пенсійним забезпеченням за Списком N 1.

Наказами державного підприємства дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України від 01 серпня 1997 року № 10 та, відповідно, № 15 від 19.07.2002 року щодо проведеної атестації робочих місць було підтверджено право на отримання (осіб, працювавших на підприємстві відповідача у вказані періоди за зазначеними професіями у довідках) пенсій на пільгових умовах (а.с. 62-65 ).

Крім того, суд вважає доречним зазначити наступне.

Конституція України регламентує основні напрямки розвитку суспільства, держави та загальні принципи, серед яких, зокрема, визнаються і діють принципи верховенства права та права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що основним законодавчим актом, що здійснює регулювання відносин в сфері пенсійного забезпечення в Україні, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - N 1058-IV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Крім того, преамбулою Закону N 1058-IV встановлено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до приписів пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Судом відзначається, що наведена норма діяла з моменту введення в дію Закону N 1058-IV, не змінювалась та не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до приписів пп. "а", "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII від 5 листопада 1991 року, право на пільгове призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими Списком N 2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, за умови проведення атестації робочого місця.

Разом з тим, статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також встановлені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством (до 1 січня 1992 року), а саме:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Вищенаведені норми також діяли з моменту введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", не змінювались та не визнавалась такими, що не відповідають Конституції України.

У відповідності до вимог Порядку N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, які чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.

Пункт 3 Порядку N 383 із змінами, внесеними Наказом N 261, передбачає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Крім того, Наказ N 261 та Порядок N 383 не змінюють умови і норми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а врегульовують механізм та спосіб застосування Списків N 1 і N 2 при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах саме відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які, як зазначалось, з моменту введення їх в дію не визнавалась такими, що не відповідають Конституції України, що є фактичним виконанням положень Законів України "Про пенсійне забезпечення" та Закону N 1058-IV.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що як до 1 січня 1992 року, так і після основні засади застосування списків не змінювались, їх спосіб і порядок застосування зазнав змін лише в частині наявності вимоги щодо необхідності атестації робочих місць та в частині позиціонування деяких посад у списках, що були з них перенесені, виключені або включені Радою Міністрів СРСР та Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до державного підприємства дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 80 336,50 грн., - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства дослідного виробництва інституту фізико - органічної хімії і вуглехімії ім. Літвіненко Національної академії наук України (ЄДРПОУ 03534222) на користь управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (розрахунковий рахунок 256033012000, у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, код ЄДРПОУ 20377072) заборгованість на виплату та доставку пенсій за період з січня 2012 по травень 2012 року у розмірі 80 336 (вісімдесят тисяч триста тридцять шість) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 23 липня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.