Ухвала суду № 25438795, 18.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2365/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Маслія В.І., Файдюка В.В.

при секретарі - Бібко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост»(далі -позивач або ТОВ Аутсорсингова компанія «Фарм Рост») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС (далі -апелянт або відповідач, або ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00042360 від 17.01.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Снайпер медіа" за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. та складено Акт № 392/23-60/34295392 від 29.12.2011 року, висновком якого встановлено порушення позивачем пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2 , п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України. На підставі акту прийнято податкового повідомлення-рішення № 00042360 від 17.01.2012 р. на суму 2 223950 грн.50 коп.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, не вбачається з актів перевірки позивача та не заперечуються представником відповідача висновки, щодо нікчемності правовідносин між позивачем та його контрагентом, побудовані на акті про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Снайпер медіа" та висновку спеціаліста, що підписи директора ТОВ "Снайпер медіа" виконані іншою особою.

Судом встановлено і підтверджено доказами, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Снайпер медіа" ґрунтувалися на договорах про надання послуг: від 26.04.2011 р. № 26-04/2, від 27.04.2011 р. № 27-04/3, від 04.05.2011 р. № 04-5/1, від 04.05.2011 р. № 04-5/6, від 20.06.2011 р. № 20-06/2, від 01.08.2011 р. № 01-08/2, від 01.09.2011 р. № 01-09/1. Згідно умов зазначених договорів позивач, як замовник, доручає, а контрагент ТОВ "Снайпер медіа", як виконавець, приймає на себе обов'язки надавати: послуги по організації та проведенню заходів позивача, як замовника, на території України; послуги по підбору персоналу для позивача, як замовника, на території України; послуги по проведенню інформаційних заходів позивача, як замовника, у період з 01.09.2011 р. по 31.12.2011 р. на території України; дослідницькі, аналітичні та маркетингові послуги на території України, а останній, в свою чергу, зобов'язується оплатити вартість наданих послуг на умовах, визначених договорами.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги ТОВ "Снайпер медіа" були видані позивачу наступні первинні документи акти з здачі-прийняття робіт, які на думку позивача є документами, що дають право на податковий кредит.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем було надано до суду всі необхідні первинні документи, а саме: акти з здачі-прийняття робіт, копії договорів, платіжних доручень щодо перерахування коштів за даними договорами, а також банківські виписки про проведення операцій в підтвердження перерахунку коштів.

Крім того, контрагентом позивача було складено та виписано податкові накладні на вказані в актах суми.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, належним є висновок суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, про те, що для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, позивач надав первинні документи (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано суду апеляційної інстанції належних доказів обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 22 травня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Маслій В.І.