Ухвала суду № 25438800, 18.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9168/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Маслія В.І., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень -рішень -суд

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт»(далі -позивач або ТОВ «Адепт - Експерт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -апелянт або відповідач, або ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про скасування податкових повідомлень -рішень №0000452304/0, № 0000442304/0 від 3.06.3010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 р. та складено акт № 555/1-23-40-33145443 від 20.05.2010 року яким позивачу були зазначені порушення п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та як наслідок було занижено податок на прибуток в сумі 117 420, 00 грн., також вказано на порушення п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 71 795, 00 грн. З цих підстав прийняті повідомлення рішення №0000452304/0 на суму 176130,00 грн. № 0000442304/0 на суму 109193,00 грн. від 3.06.3010 року.

Судом першої інстанції враховано, що в Акті перевірки зазначено донарахування податку на прибуток у зв'язку заниженням позивачем валового доходу на суму 98 789 грн. та нібито завищені валові витрати на суму 370 889, 00 грн. на 25 %.

Як встановлено судом першої інстанції, транспортно-заготівельні витрати, які визначені в Акті перевірки як такі, що підлягають врахуванню при визначенні приросту (убитку) запасів, є витратами , понесеними саме при оптовому продажі риби, оскільки позивачем здійснюється оптова (великий опт свіжомороженої риби до ТОВ «Львівморепродукти», м. Львів) без відвантаження на склад позивача та дрібнооптова торгівля (продаж готової рибної продукції через магазини м. Києва та області).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в Акті перевірки визначений приріст балансової вартості запасів з врахуванням транспортно-заготівельних витрат, понесених позивачем при оптовому продажі риби, а відповідно до надаваних при перевірці для ДПІ у Голосіївському районі м. Києва документів, залишки на складах з оптового продажу товарів в 2007-2009 роках, як на початок податкових звітних періодів, так і на їх кінець були відсутні, тому висновки, викладені в Акті перевірки щодо заниження ТОВ «Адепт - Експерт»валового доходу, в зв'язку з не відображенням приросту балансової вартості запасів в сумі 98 789, 00 грн., є таким, що документально та нормативно не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не зазначають, що отримання збитків підприємством за визначеною операцією, чи в зазначений період, є діяльністю, що не направлена на отримання доходу, а відповідно, не пов'язана з веденням господарської діяльності, оскільки, відповідно до визначення «господарська діяльність», що міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю є діяльність, що направлена на отримання доходу та, згідно з даним визначенням, отримання доходу з метою ведення господарської діяльності.

Також, відповідно до положень п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат, у той же час, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат складу валових витрат, крім тих що встановлені в зазначеному Законі не дозволяється.

Тому, суд першої інстанції дійшов належного висновку, з яким погоджується судова колегія, що відсутність у позивача копій ліцензійних карток на автомобільні транспортні засоби, якими були здійснення транспортні перевезення вантажу, не є підставою для зменшення валових витрат позивача на суму понесених витрат у зв'язку з отриманням послуг з перевезення товару. А висновки викладені в Акті перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму 370 889, 00 грн. в зв'язку з віднесенням їх до складу понесених витрат з отриманих транспортних послуг, є необґрунтованим, оскільки ні ліцензія ні ліцензійна картка не є первинним документом, які засвідчують проведення визначеної господарської операції, і на підставі яких господарські операції відображаються як в бухгалтерському, так і в податковому обліках.

До того ж, згідно Акту перевірки, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму 71 795, 00 грн. за операціями з отримання транспортних послуг, та застосовано як порушення чинного законодавства, оскільки дані послуги не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Суду першої інстанції обґрунтовано вказав, з чим погоджується апеляційна колегія, що такий висновок є хибним і не грунтується на законі.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість та законність заявлених вимог позивача також підтверджується положеннями норм п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких зокрема право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, та чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, а також висновком судово-економічної експертизи № 8977/10-19/4801/11-19 від 31.05.2011р.(а.с.97-110), підтверджено відсутність донарахування позивачу податку на прибуток та на додану вартість.

Таким чином, доводи відповідача про правомірність прийнятих податкових повідомлень -рішень спростовані матеріалами справи, з чим погоджується судова колегія.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано суду апеляційної інстанції належних доказів обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25 жовтня 2011 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Маслій В.І.