Ухвала суду № 25436730, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-6015/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Чернякова С.М.

представників відповідача Токар І.В., Поярко І.В., Лебедєвої Н.Т.

представника третьої особи СДПІ Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-6015/11/2070

за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000632310/0 від 19.11.2010 р., № 0000632310/1 від 24.12. 2010 р. та від № 0000642310/0 від 19.11.2010 р, № 0000642310/1. від 24.12.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт № 955/23-304/01056362 від 03.11.2010 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.4.1.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено валові доходи за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. в сумі 21 311 096,00 грн. в тому числі 4 квартал 2009 року у сумі 12 000 000,0 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21 850 990,28 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 9 311 096,0 грн. ( в т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі (- 3 07 7603,0 грн.)), за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 5 227 774,0 грн.;

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством завищено валові витрати в сумі 68 096 099,0 грн., в т.ч. 2 квартал 2009 року в сумі 24 958 490,69 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 32 418 324,70 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 10 719 283,86 грн., за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 17 024 024,75 грн.;

- п.5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати в 2 кварталі 2010 року на суму 229 481,52 грн., за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 57 370,38 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 960 772,00 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 218 304,0 грн., за квітень 2009 року в сумі 132 900,0 грн., за серпень 2009 року в сумі 86 007,0 грн., за вересень 2009 року в сумі 79 114,37 грн., за квітень 2010 року в сумі 407 902,10 грн., за травень 2010 року в сумі 36 545,19 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0000642310/0 від 19.11. 2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість всього в сумі 1 186 989,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 19.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств всього в сумі 44 818 339,00 грн.

Первинні скарги позивача в порядку адміністративного узгодження рішеннями Лозівської ОДПІ у Харківській області №12073/10/25-014 від 24.12.10 р. та №12075/10/25-014 від 24.12.10 р. залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення -

без змін. З урахуванням розгляду скарг відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0000632310/1 від 24.12.2010 р., №0000642310/1 від 24.12.2010 р.

Вторинні та повторна скарга, подані до ДПА у Харківській області та ДПА України відповідно, рішенням ДПА у Харківській області від 18.02.2011р. та ДПА України від 28.04.2011р. залишені без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що викладенні в акті перевірки висновки податкового органу відповідають дійсності, і спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

З приводу доводів апеляційної скарги про неправильний висновок суду першої інстанції про заниження валових доходів за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. в сумі 21 311 096,0 грн. в тому числі 4 квартал 2009 року у сумі 12 000 000,0 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21 850 990,28 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 9 311 096,0 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі -12 539 894,0грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Судом встановлено, що 18/06/2009р. між ДП « Укрспецвагон» (постачальник) та ПП « Діалог» (покупець) укладено договір № 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити на умовах договору 50 напіввагонів. В червні-вересні 2009 року позивачем отримано передплату від ПП "ДІАЛОГ" в сумі 12 000 000,0 грн. за 50 напіввагонів. Напіввагони чотиривісні на підприємстві проводилися як готова продукція (рах. 26, склад 6 (код товару 7112).

За умовами договору про відступлення права власності №1/24-09-4ВСВ від 24.09.2009 р. ПП "Діагональ" має право вимагати від підприємства позивача поставки напіввагонів у кількості 50 одиниць.

Поставка вагонів на адресу ПП "Діагональ" відбулася 30.09.2009 р., що підтверджується накладною-вимогою від 30.09.2009 р., податковою накладною №1940 від 30.09.2009 р. на загальну суму 12 000 000,0 грн. (у тому числі ПДВ 2 000 000,0 грн. (акт прийому-передачі №1 від 01.09.2009 р.).

За договором зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 р. між позивачем та ПП "Діагональ", акту приймання-передачі майна на зберігання №1 від 01.10.2009 р., дана продукція передана на зберігання до ДП "Укрспецвагон".

Листом №ЦВСВ-1/4789 від 03.12.2009 р. № "Про поставку вагонів" позивач повідомив ПП "Діагональ" про неможливість відвантаження вагонів моделі 12-9745 у кількості, визначеній зобов'язанням відступки, на адресу в зв'язку з складним економічним становищем підприємства. Оскільки відповіді від ПП "Діагональ" контрагентом не отримано, в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 р. між ДП "Укрспецвагон" і ПП "Діагональ" склалися розбіжності, а саме у ДП "Укрспецвагон" зазначає кредиторську заборгованість у сумі 12 001 200,0 грн., а ПП "Діагональ" - дебіторську заборгованість у 900,00 грн. Таким чином, підприємство оприбуткувало товар, який знаходився на відповідальному збереженні, при цьому повернення товару від покупця (документ № 9 від 30.12.2009 р.) оформлено одностороннім підписом працівника підприємства ДП "Укрспецвагон".

В ході податкової перевірки відповідачем встановлено та не спростовано позивачем, що напіввагони підприємство у наступному реалізувало підприємству ЗАТ "Регіон Транс", отже, ДП "Укрспецвагон", як відповідальний зберігач, безпідставно використав майно у власному виробничо-господарському обороті.

Посилання апелянта на рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 р., яким договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 року та акт приймання-передачі від 01.10.2009 р., як на підставу спростування висновків податкової перевірки в зазначеній частині, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане судове рішення у господарській справі ухвалено після закінчення податкової перевірки, складання відповідачем акту про її наслідки. До того ж, рішення не містить обставин, що можуть бути покладені в основу висновків протилежних акту перевірки.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заниження позивачем валових доходів за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. в сумі 21 311 096,0 грн. в тому числі 4 квартал 2009 року у сумі 12 000 000,0 грн., та як наслідок правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок завищення валових витрат на суму 68 096 099,0 грн., а саме, в 1 півріччі 2009 року в сумі 24 958 490,69 грн. ( в т.ч. в червні 2009 року в сумі 24 958 490,69 грн., за три квартали 2009 року в сумі 57 376 815,39 грн. ( в т.ч. за 3 квартал 2009 року в суму 32 418 324,70 грн., а саме, за серпень 2009 року в сумі 32 418 324,70 грн. ), за 2009 рік в сумі 68 096 099,25 грн. ( в т.ч. за 4 квартал 2009 року в сумі 10 719 283,86 грн., а саме, за грудень 2009 року в сумі 10 719 283,86 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно положенням п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В п. 5.3.9 вказаної статті визначено, що до валових витрат не включається виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Актом перевірки встановлено, що за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. позивачем завищено валові витрати всього на суму 68 325 581,0 грн., у тому числі за перше півріччя 2009 року в сумі 24 958 491,0 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2009 року в сумі 24 958 491,0 грн.), за три квартали 2009 року в сумі 57 376 815,0 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 32 418 324,0 грн.), 2009 рік в сумі 68 096 099,0 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2009 року в сумі 10 719 284 грн.), та за перше півріччя 2010 року в сумі 229 482,0 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі 229 482,0 грн.). Валові витрати, відображені у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. завищено на загальну суму 68 325 581,0 грн.

Зокрема, ДП "Укрспецвагон" включено до складу валових витрат придбання товарів (робіт,послуг), на момент перевірки не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами на загальну суму 68 325 581,0 грн., але відображені по бухгалтерським проводкам, оскільки, за твердженням позивача, вони втрачені.

На вимогу судів першої та апеляційної первинними такі бухгалтерські документи не надані, з посиланням на те, що вони втрачені.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до лінійного відділу ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці з вимогою щодо розшуку зниклої бухгалтерської документації за 2009 рік, за заявою якого постановою слідчого відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 357 КК України, що підтверджується листом № 1/1391 від 24.03.2010 р. , відповіддю слідчого від 09.04.2010 р.

Доказів того, що позивачем здійснювалися інші спроби поновити первинні бухгалтерські документи відсутні.

В судовому засіданні представник позивача повідомив , що до цього часу заходів щодо поновлення бухгалтерської документації на підприємстві не вживалися.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування норм розділу КАС України про докази та доказування, оскільки в розумінні ст. ст. 69,70 КАС України та ст. 5 Закону України „Про оприбуткування прибутків підприємств" наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюється за рахунок належних доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, і копії первинних документів підприємства позивача за червень 2009р., які долучені до матеріалів справи, такими не є.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом завищення валових витрат за 1 півріччя 2010 року, оскільки зазначені валові витрати не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 23 Закону України «Про підприємства в Україні» закріплено право підприємств реалізувати свою продукцію та майно за цінами і тарифами, що встановлюються такими підприємствами самостійно або на договірній основі. Таке право поширюється на будь-які правовідносини. Одночасно при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Тобто у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу. У випадку якщо товари використані не на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати, здійснені на придбання таких товарів, не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток підприємств і враховуватися при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Позивачем придбано товар "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм 5,00x1500x6800 ФІУ" у ЗАТ "ДМЗ "філія "Металургійний комплекс"ЗАТ "ДМЗ", відповідно договору № 304855 від 06.11.2008 р. (без участі в тендерах). Ціна придбання 1 т металопрокату 5 мм складала 6 018,0 грн. (без ПДВ). Товар "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм. 5,00x1500x6800 ФІУ" є сировиною для виробництва товару "Кришка люка на піввагони".

У подальшому позивачем реалізовано придбану продукцію "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм 5,00x1500x6800 ФІУ" ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" за ціною 5 700,0 грн. ( без ПДВ ). У специфікаціях та техніко-економічному обґрунтуванні цін зазначено про поставку листа металевого 5 мм., як повноцінного товарного об'єкту, а не напівфабрикату з метою подальшої переробки.

При цьому, до складу валових витрат позивачем по придбаній продукції "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм. 5,00x1500x6800 ФІУ" у ЗАТ "ДМЗ "філія "Металургійний комплекс "ЗАТ "ДМЗ" в кількості 721,64 т, ціну 1т товару (6 018,0 грн.), позивачем віднесено з розрахунку загальної суми у 4 342 829,52 грн. В наступному, продукція в кількості 721,64 т (тобто, повністю) в травні та червні 2010 року реалізована ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" за ціною 5700,0 грн. ( без ПДВ ) за 1 т металопрокату 5 мм. на загальну суму 4 113 348,0 грн. Таким чином, доводи апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам об'єктивності є необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що ОДПІ не були застосовані в даному випадку непрямі методи для визначення суми податкових зобов'язань, які не підтверджені первинними документами, є безпідставними.

Частиною 2 статті 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.4.3.3 п.4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом. Оскільки відповідної методики законодавчо не затверджено, у відповідча відсутні умови та підстави для застосування непрямих методів в ході проведення перевірок з метою визначення суми податкових зобов'язань платника на його вимогу.

Інакше як на підставі закону, відповідач діяти не вповноважений, тому доводи апелянта про зворотне колегія суддів відхиляє.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірне нарахування штрафних санкцій при винесення податкового повідомлення-рішення №0000632310/0 від 19.11.2010р. та, відповідно, №0000632310/1 від 24 грудня 2010р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п.17.1.6. п.17.1 ст. 17 вказаного Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що податковим органом визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 22 409 169 грн. та штрафні санкції в сумі 22 409 170 грн.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом визначено штрафні санкції в розмірі 50 % від основного зобов'язання та додаткового 50 % відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, на підставі того, що платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування.

Тож нарахування штрафних санкцій виходячи із неправильно визначеного позивачем податкового зобов'язання, у розмірі та за методикою обраною відповідачем при винесенні спірних рішень є правомірним.

З приводу доводів апеляційної скарги, поданих на противагу висновку суду першої інстанції про недотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні суми податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення яким донараховано податок на додану вартість слугували висновки податкового органу встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій позивача з контрагентами ПП « ТВФ Ломекс», ТОВ «ТПС Груп» та ТОВ « Кастор плюс», на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту.

Так на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано договір поставки від 01.10.2009р. № П-ЦВС В (ВМТЗ-09.268) за умовами якого позивач ( покупець) придбав у ТОВ « ПФК «ТПС ГРУП» швелер, профіль вагонний, балки, кутик в асортименті.

За умовами договору якість товару повинна відповідати ДСТУ, ТУ, Сертифікату якості. Товар постачається за рахунок та транспортом покупця, тобто позивача по справі на склад покупці на умовах FCA ( місце завантаження Луганська область, м. Алчевськ, вул.. Шмідта, 4, вул.. Маяковського 31, м. Дніпропетровськ, вул.. Металургів, 6 , м. Кривий Ріг вул.. М.Тореза,18, м. Краматорськ Донецька область). Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідні кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару.

01.10.2009р. між позивачем та ТОВ « ПФК ТПС Груп» укладено договір поставки П-ЦВСВ(ВМТЗ-09.270)ю за умовами якого позивач придбав прокат листовой в асортименті, відповідно до специфікації.

За умовами договору якість товару повинна відповідати ДСТУ, ТУ, Сертифікату якості. Підтвердженням якості товару з боку постачальника є сертифікат якості. Товар постачається за рахунок та транспортом покупця, тобто позивача по справі на склад покупця на умовах EXW. ( місце завантаження, м. Донецьк вул.. І. Ткаченка,122, м. Алчевськ, вул.. Шмідта, 4). Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідні кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару

30.06.2009р. між позивачем та ПП « ТВФ Ломекс» укладено договір поставки № 170П-ЦВСВ(ВЗК -09)215 за умовами якого позивач придбав вагонні запчастини , виробництва ВАТ « Кіровський ковальський завод « Центрокуз».

За умовами договору якість товару підтверджується сертифікатом якості товару.

Товар постачається за рахунок та транспортом покупця, тобто позивача по справі на склад покупця на умовах EXW ( місце завантаження Луганська область, м. Алчевськ, вул.корп.14 Жовтневий район). Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідні кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано до перевірки лише податкові накладні, до суду надано також копії договорів та специфікації до них.

Інших документів , передбачених умовами договору, що підтверджується фактичне переміщення товару, його отримання представниками позивача, оприбуткування, також підтвердження якості товару позивачем на вимогу суду не надано.

Підставою для віднесення суми сплаченого господарюючим суб'єктом ПДВ до складу податного кредиту відповідного періоду є податкова накладна, що відповідає вимогам закону щодо форми та змісту. Одночасно такий документ є одним з доказових джерел на підтвердження реальності господарських операцій по правочинах.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Між позивачем та ТОВ "ПФК "ТПС-ГРУП" укладено договір, на підтвердження реальності правочину позивачем подано податкові накладні, виписані контрагентом в квітні 2010р. При цьому, загальна сума взаємовідносин з ТОВ "ПФК "ТПС-ГРУП" по податку на додану вартість становить 398 550,71 грн.

Позивачем укладено угоду з ПП "ТВФ Ломекс", на підтвердження здійснення операцій за якою позивачем надано податкові накладні, виписані в січні, квітні, серпні 2009р. ПП "ТВФ Ломекс". Сума взаємовідносин з по ПДВ становить 438 711,00 грн.

За договором позивача з ТОВ "Кастор плюс" контрагентом позивача виписано податкові накладні у вересні 2009р. Податку на додану вартість - 85 069,37 грн.

Однак, внаслідок звірки відповідача за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за січень, квітень, серпень, вересень 2009 року та квітень 2010р. по ДП "Укрспецвагон" визначено суму завищення податкового кредиту у розмірі 914 876,08 грн. на підставі того, що господарюючим суб'єктом до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по контрагентах: ТОВ "ПФК "ТПС-ГРУП"( 398 550,71 грн.), ПП "ТВФ Ломекс"(437 211,0 грн.), ПП "Кастор плюс" (79 114,37 грн.)

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою умовою виникнення права на податковий кредит, але не виключною.

Разом з тим, право на податковий кредит у ДП "Укрспецвагон" не може вважатися набутим, оскільки позивачем не подано доказів транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, або інші супутні (супровідні) документи при переміщенні товару), докази оприбуткування та проведення їх по бухгалтерській звітності, належної оплати. У додатках до позовної заяви та апеляційної скарги, рівно як на вимогу судів першої та апеляційної інстанції таких документів позивач не надав.

Таким чином висновки податкового органу щодо не підтвердження первинними бухгалтерськими документами реальності проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), та неправомірне формування загальної суми податкового кредиту позивачем є обґрунтованими.

Додатковим підтвердження цьому слугує те, що декларації ТОВ "ТПС-Груп" за квітень 2010 року присвоєно статус "Не визнано як податкова декларація", про виявлені недоліки в Декларації було повідомлено підприємство рекомендованим листом №6831/10/28-211 від 26.05.2010 р., 17.08.2010 р. підприємство ТОВ ПФК "ТПС-ГРУП" оголошено банкрутом; контрагент позивача, ПП "ТВФ Ломекс» , за січень 2009 року, квітень 2009 року, серпень 2009 року подані до податкової інспекції з незначними обсягами з серпня 2009 року не звітує, не знаходиться за юридичною адресою, ТОВ " Кастор плюс" декларації подавалися з незначними обсягами, підприємство не знаходиться за юридично адресою.

Крім того, апелянт стверджує про безпідставність визнання за ним порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (до податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за товар, який у подальшому був проданий за ціною, нижчою ціни придбання).

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем придбано товар "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм. 5,00x1500x6800 ФІУ", постачальником якого було ЗАТ "ДМЗ "філія "Металургійний комплекс "ЗАТ "ДМЗ". Вказаний товар є сировиною для подальшого виробництва. Поставка здійснювалося відповідно договору № 304855 від 06.11.2008 р. без участі в тендерах. Ціна придбання 1 т металопрокату 5 мм. склала 6018,00 грн. без ПДВ ( ПДВ -1203,60 грн.).

Подальша поставка вказаної продукції у кількості 721,64 т за ціною 5700,0 грн. ПДВ - 1140,0 грн. ( без ПДВ ) за 1 т металопрокату 5 мм по договору № 64 П-ЦВСВ (ВЗК -10.83)ю, з урахуванням специфікацій та техніко-економічного обґрунтування цін, здійснена позивачем вже із зазначенням в якості товару лист металевий 5 мм., а не напівфабрикат. В свою чергу відповідно угоди №18211 -ЦВСВ (ВЗК-09.207 )ю від 15.07.2009 р. ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" за процедурою тендерних торгів від 12.05.2009 р. постачає підприємству ДП "Укрспецвагон" вагонні запчастини, згідно прикладених до договорів специфікацій - полотно кришки люка вантажного піввагона.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168) надано визначення терміну "податковий кредит". Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168 суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Крім того, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 встановлені додаткові обмеження, які визначають, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також підпунктами 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168 передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. З огляду на встановлені обмеження Законом N 168 визначено дату здійснення першої з подій - дату виникнення права платника податку на податковий кредит, але не є однією (єдиною) необхідною та достатньою умовою для набуття права на зменшення податкового зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 та підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) при здійсненні продажу товарів, якщо такий продаж пов'язаний з веденням господарської діяльності, платником податку до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати за збитковою операцією.

До складу податкового кредиту підприємством ДП "Укрспецвагон" по придбаній продукції "Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм 5,00x1500x6800 ФІУ" у ЗАТ "ДМЗ "філія "Металургійний комплекс "ЗАТ "ДМЗ", за ціною 1т.- 6 018,0 грн. без ПДВ ( ПДВ- 1 203,60 грн.) в кількості 721,64 т віднесено в повному обсязі, а саме: сума податкового кредиту становить 868 565,90 грн.

Продукція, яка в подальшому реалізована в кількості 721,64 т, була придбана в квітні 2010 року в кількості 147,03 т за ціною 6 018,0 грн. на суму 884 826,54 грн. без ПДВ ( ПДВ - 176965,30 грн.) та в травні 2010 року в кількості 574,61 т за ціною 6 018,0 на суму 3 458 002,98 грн. без ПДВ ( ПДВ - 691 600,59 грн.).

Придбана продукція, яка в подальшому була реалізована в кількості 721,64 т за ціною 5 700,0 грн., а саме в травні 2010 року на суму 2 042 937,0 грн. без ПДВ ( ПДВ -408 587,40 грн.) та червні 2010 року на суму 2 070 411,0 грн. без ПДВ ( ПДВ - 414 082,20 грн.) була реалізована ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ", в кількості 721,64 т за ціною 5 700,0 грн. ( без ПДВ ) за 1 т металопрокату 5 мм. на загальну суму 4 113 348,00 грн. без ПДВ ( ПДВ - 822 669,60 грн.

Таким чином, у порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит на суму 45896,30 грн., а саме в квітні 2010 року на суму 9 351,10 грн. та в травні 2010 року на суму 36 545,19 грн.

Встановленими судовим розглядом фактичні обставини спростовують твердження апелянта про протилежне, доводів апеляційній скарзі на спростування цього не міститься, підстав для перегляду рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2011 р. прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-6015/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.