Рішення № 25426738, 23.07.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року справа № 5020-664/2012

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення неустойки в розмірі 192 030,86 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -не з'явився;

Відповідач (Фізична особа-підприємць ОСОБА_1) -не з'явився

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся

до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 192 030,86 грн.

Ухвалою від 14.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У ході розгляду справи позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представників, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю (вх. 5711/12 від 26.06.2012).

Позовні вимоги, з посиланням на норми статті 785 Цивільного кодексу України обґрунтовані неповерненням орендованого майна відповідачем після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна.

У судове засідання 26.06.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцев, про причини нез'явлення не сповістив.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався 26.06.2012 до 10.07.2012, 10.07.2012 до 23.07.2012.

У судове засідання 23.07.2012 відповідач явку уповноваженого представника у не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір №88-06 оренди нерухомого майна (надалі Договір, а.с. 7-8)

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 229,20 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі КП "Житлосервіс-5"(надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно Акту оцінки вартості від 20.07.2005 -143 020,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт оренди використовується для надання побутових послуг населенню.

Згідно з пунктом 2.1 Договору передача майна в оренду не спричиняє передачі Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна лишається міська Рада, а Орендар користується ним впродовж строку оренди.

Вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням акта приймання-передачі об'єкта оренди (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається згідно

з Методикою, затвердженою рішенням сесії міської Ради від 13.11.2002 №344 та складає 2 860,40 грн у рік.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата складає 253,26 грн та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.

Відповідно до пункту 4.4 Договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, зокрема оплату послуг що надаються підприємствами комунальної сфери.

За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 11.02.2007.

Актом прийому передачі орендованого майна від 07.04.2006, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна орендодавцем орендарю (а.с. 10).

Згодом протоколами від 09.02.2007 (а.с. 11), 28.12.2007 (а.с. 14) та 27.02.2008 (а.с. 16) були внесені зміни в договір. Зокрема протоколом від 27.02.2008 узгодження змін до договору оренди від 07.04.2006 №88-06 стороні передбачили, що розмір орендної плати складає 3 711,94 грн за місяць (пункт 3.2 Договору) та продовжили строк дії договору до 09.02.2013 (пункт 7.1 Договору).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.05.2010 у справі №5020-11/071, яке набрало законної сили 27.09.2010, договір оренди нерухомого майна від 07.04.2006 №88-06 було розірвано(а.с. 18-20).

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 07.04.2006 №88-06 припинились з 27.09.2010.

Згідно пункту 2.5, 4.12 договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно протягом одного тижня після закінчення договору в належному стані з врахуванням нормального зносу

Пунктом 7.5 договору передбачено припинення дії договору, зокрема, за рішенням суду.

Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 26.05.2010 у справі № 5020-11/071, що набрало законної сили 27.09.2010, судом було видано наказ, який позивачем спрямовано для виконання до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

В ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду, нежитлові приміщення загальною площею 229,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, -були повернуті Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про що державним виконавцем складено Акт від 05.03.2012 (а.с. 24).

Таким чином, орендар до 04.03.2012 безпідставно користувався орендованим майном після розірвання договору за рішенням суду, чим порушив умови договору.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами Договору Орендар зобов'язався повернути орендоване майно протягом тижня з моменту припинення Договору в належному стані з урахуванням його зносу (пункти 2.5, 4.12 Договору).

Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди комунального майна від 07.04.2006 №88-06 припинив свою дію з 27.09.2010 (дата набрання рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.05.2010 у справі № 5020-11/071 законної сили).

Відповідач свого обов'язку щодо негайного повернення орендованого за цим Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За порушення умов договору оренди за неповернення орендованого майна позивачем нараховано неустойку в розмірі 192 030,86 грн.

Суд вважає нарахування неустойки позивачем обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 192 030,86 грн -такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 840,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044), суму боргу в розмірі 192030,86 (сто дев'яносто дві тисячі тридцять грн, 86 коп.)

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету -22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України)"суму судового збору у розмірі 3 840,62 грн. (три тисячі вісімсот сорок грн, 62 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.07.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк