Рішення № 25425334, 26.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/581/2012 Провадження № 22-ц/2590/2128/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І. В.Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІшутко В.М. суддів:Євстафієва О.К., Зінченко С.П., при секретарі: Биховець Н.М. за участю: ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, представника ПАТ „ ПриватБанк" Супрун Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В лютому 2012 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору і застосування наслідків недійсності правочину, посилаючись на те, що між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № СNVAU00151245, за яким їй було надано кредитні кошти на строк від 26.03.2007 р. по 26.03.2014 р. у розмірі 7791, 41 доларів США для оплати частини автомобіля марки CHERY, моделі Amulet DA11A, 2006 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був придбаний нею за договором купівлі - продажу № 0488 від 23.03.2007 р.

В забезпеченні виконання зобов'язання за кредитним договором автомобіль був переданий у заставу. В договорі застави автотранспорту від 26.03.2007 р. було погоджено, що реалізація заставного автомобіля буде проводитись згідно з вимогами чинного законодавства.

Зазначає, що з квітня 2007 р. по січень 2009 р. нею був сплачений кредит на загальну суму 3064, 67 доларів США. Проте, як зазначила апелянт, в порушення умов договору застави, посадовими особами відповідача було оцінено автомобіль та продано відповідачем за 22 369 грн., що значно менше ринкової вартості автомобіля.

Кредитний договір № СNVAU00151245 від 26.03.2007 року укладений у письмовій формі має різні підписи на двох екземплярах договору, що тягне визнання його недійсність, оскільки від імені відповідача діє заступник директора з індивідуального бізнесу ОСОБА_8

З зустрічним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до ОСОБА_5, в обґрунтування якого зазначав, що 29 квітня 2008 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір № ROZ0AN21290107, відповідно до якого він надав останній кредит у розмірі 7791, 41 доларів США, який вона зобов'язалася повертати щомісячними платежами відповідно до графіку, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 26 березня 2014 року. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка не виконує, тому банк просив стягнути з неї заборгованість в розмірі 5883.30 дол. США.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.

Зустрічний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5380 доларів 77 центів та пеню в розмірі 4005 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 468 грн. 95 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк», а її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:

Визнати недійсним Кредитний договір № СNVAU00151245 від 26.03.2007 р. укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатити на користь ОСОБА_5 суму залишково сплачених коштів в розмірі 2233,34 грн. Судові витрати покласти на ПАТ «ПриватБанк».

Апелянт зазначає, що між нею та відповідачем був укладений кредитний договір у розмірі 7791,41 доларів США для оплати частини автомобіля.

В забезпеченні виконання зобов'язання за кредитним договором автомобіль був переданий у заставу. В договорі застави автотранспорту від 26.03.2007 р. було погоджено, що реалізація заставного автомобіля буде проводитись згідно з вимогами чинного законодавства.

Проте, в порушення умов договору застави, посадовими особами відповідача було оцінено автомобіль та продано відповідачем за 22369 грн., що значно менше ринкової вартості автомобіля.

Зазначає, що не відповідають обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір № СNVAU00151245 від 26.03.2007 р. укладений у письмовій формі і наявність різних підписів на двох екземплярах договору не тягне за собою його недійсність а саме в преамбулі договору, зазначено, що від імені відповідача діє заступник директора з індивідуального бізнесу ОСОБА_8

На думку апелянта при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не з'ясовувались обставини, що мали значення для справи.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_5 та її представника, заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог не відповідає.

Стягуючи на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_5 5380 доларів 77 центів США та пеню в розмірі 4005 грн. 16 коп., суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір заборгованості станом на 11.08.2011 року підтверджується розрахунком банку ( а.с. 62-64, 100-112).

Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд.

По справі встановлено, що 26 березня 2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кошти в розмірі 7791, 41 доларів США для оплати частини автомобіля марки CHERY, моделі Amulet DA11A, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був придбаний за договором купівлі - продажу № 0488 від 23.03.2007 року.

В забезпеченні виконання зобов'язання за кредитним договором автомобіль був переданий у заставу.

Станом на січень 2009 р. ОСОБА_5 сплатила кредит на загальну суму 3064, 67 доларів США.

Відповідач отримав від позивачки заставлене майно у володіння за актом прийому-передачі в квітні 2009 року. Реалізація автомобіля була здійснена відповідачем за 22369 грн.

Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, з посиланням на те, що відповідачем в порушення умов договору застави було оцінено автомобіль та продано відповідачем за 22 369 грн., що значно менше ринкової вартості автомобіля, ОСОБА_5 фактично оскаржила дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по продажу заставленого майна.

Зазначені доводи апеляційний суд сприймає такими, що відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідачем - позивачем по зустрічному позову був порушений спосіб реалізації заставленого майна, оскільки відповідно до умов пункту 21 договору застави автотранспорту від 26.03.2007 року, звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п.15.6, 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3, 15.9 договору, відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави може здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріуса. Згідно п. 15.8.2 договору застави, у разі порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави.

Чинним законодавством, ст. 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Такі ж саме вимоги містяться і в статті 20 Закону України „Про заставу", де зазначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Апеляційним судом було зобов'язано ПАТ КБ „ПриватБанк" надати в судове засідання відомості про підстави реалізації заставленого майна, а також всі матеріали з реалізації автомобіля.

За повідомленням представника банку, рішення суду про звернення стягнення в даній кредитній справі не ухвалювалось, не було і виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно. Представник банку посилався на те, що реалізація автомобіля була здійснена особами, яким позивачка надала довіреність, а банк жодного відношення до цього не має.

Дійсно, в матеріалах справи, на аркуші 18 міститься довіреність від 08.04.2009 року, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продати від її імені автомобіль, та в тому числі одержати гроші. На аркуші справи 105 мається акт вилучення автомобіля, здійснений в квітні 2009 року.

Проте, за повідомленням банку (а.с. 19) вилучений банком автомобіль 30.04.2009 року був оцінений кредитним Центром ПриватБанку м. Дніпропетровська і 23.09.2009 року реалізований на аукціоні. Реалізацією автомобіля займалися співробітники банку. Цим же листом, банк повідомив ОСОБА_5, що отримана від реалізації автомобіля сума в розмірі 22369 грн. була зарахована в погашення боргу за кредитним договором. Щодо існування будь - якої суми боргу за кредитним договором, позичальника не повідомлялась. Навпаки, в матеріалах справи містяться декілька розрахунків та листів банку, в яких зазначені різні суми боргу та різні періоди їх нарахувань (а.с. 29-30, 62-64, 72, 96, 100-102), до яких апеляційний суд відноситься критично.

Таким чином, оскільки відповідачем були порушені умови реалізації заставленого майна, а суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані положення закону та умови укладеного між сторонами договору застави, яким безпосередньо передбачено, що в разі порушення боржником умов кредитного договору, банк має право на звернення стягнення на предмет заставленого майна відповідно до чинного законодавства, та умов договору застави. Договором застави визначений інший порядок звернення стягнення та реалізацію предмета застави, а саме, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором СNVAU00151245 від 26.03.2007 року в сумі 5380 дол. 77 центів США, пені в розмірі 4005 грн. та судових витрат в розмірі 468 грн. 95 коп., підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СNVAU00151245 від 26.03.2007 року та пені.

В іншій частині рішення суду, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину підлягає залишенню без зміни, оскільки суд обґрунтовано зазначив, що доводи позивачки про те, що введення її в оману щодо оцінки заставленого автомобіля і його реалізація за низькою ціною не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки зазначені обставини виникли вже після укладення договору.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення відшкодовуються понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Апелянтом було сплачено при подачі апеляційної скарги 288 грн. 13 коп., тобто, 05 % від оскаржуємої суми. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню в частині вимог майнового характеру, тому з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 необхідно стягнути 288 грн. 13коп. в повернення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 590, 591, 614 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором СNVAU00151245 від 26.03.2007 року в сумі 5380 дол. 77 центів США, пені в розмірі 4005 грн. та судових витрат в розмірі 468 грн. 95 коп. скасувати.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СNVAU00151245 від 26.03.2007 року та пені.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 288 грн. 13 коп. в повернення судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: