Ухвала суду № 25425358, 24.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/5762/2012 Провадження № 22-ц/2590/2257/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І. В.Категорія - цивільна Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:представника ПАТ „Альфа-Банк" Петрушанка В.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року у справі за завою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" винесеного у складі судді Поклад Д.В. по цивільній справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року заяву ОСОБА_6 задоволено, скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 20.01.2012 року у справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490068925 від 23.05.2008 року.

В апеляційній скарзі ПАТ „Альфа-Банк" просить ухвалу суду скасувати та відмовити ОСОБА_6 в задоволенні заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що спори за позовами банків до споживачів про стягнення кредитної заборгованості не відносяться до спорів щодо захисту прав споживачів та підлягають розгляду у третейських судах за наявності третейського застереження.; зміни щодо непідвідомчості справ у спорах про захист прав споживачів стосуються тих справ, в яких позивачем щодо порушення прав є споживач, а ПАТ „Альфа-Банк" не є споживачем.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ „Альфа-Банк", перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали третейської справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.05.2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір на суму 44520 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5% річних та датою остаточного повернення 23.05.2013 року.

20 січня 2012 року в м. Чернігові Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" задовольнив позов ПАТ „Альфа-Банк", стягнув на його користь з ОСОБА_6 заборгованість за кредитом - 40914 грн. 25 коп., по комісії - 1932 грн. 23 коп., по відсотках - 16947 грн. 22 коп., пеня - 187335 грн. 97 коп., а всього 247129 грн. 67 коп.

Постановляючи ухвалу про скасування зазначеного рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підвідомча Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз".

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України підставою для скасування рішення третейського суду є прийняття рішення третейським судом у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Статтею 6 Закону України „Про третейські суди" передбачено випадки, коли цивільні та господарські справи не можуть розглядатись третейським судом за правилами підвідомчості. Відповідно до п. 14 вищевказаної статті, який було доповнено Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" та набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Дійсно, виходячи з положень Закону України про „Захист прав споживачів" та роз'яснень, викладених в абз. 3 п 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" споживачем, права якого захищаються на підставі Закону в спірних правовідносинах є фізична особа, а не банк - надавач банківської послуги, а тому звернення кредитора з позовом до споживача банківської послуги про стягнення заборгованості за кредитним договором за своєю правовою природою не є захистом прав споживача.

Проте, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують законності і обґрунтованості судового рішення про наявність підстав для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 20.01.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, приймаючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку з фізичної особи, третейський суд вирішив питання не лише захисту прав кредитора, але й ухвалив рішення, яке стосується прав і обов'язків також і споживача банківських послуг, що суперечить положенням частини 4 ст. 42 Конституції України, згідно з якими Держава взяла на себе обов'язок захисту прав споживачів. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно -правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Виходячи з аналізу зазначеної норми права, з врахуванням конституційних положень обов'язку держави захисту прав споживачів, з підвідомчості третейських судів було виключено справи у сфері захисту прав споживачів, а не лише справи за позовами споживачів (зокрема споживачів банківських послуг) за захистом їх порушеного права, оскільки законодавець не зробив розмежування непідвідомчості третейським судам спорів у сфері захисту прав споживачів в залежності від суб'єкта , який звертається а захистом порушеного права.

Саме у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України щодо обов'язку Держави захисту прав споживачів, Конституційний Суд України у справі № 1-26/2011 прийшов до висновку, що дія пунктів 22, 23 статті 1 Закону України „Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з частиною другою прикінцевих та перехідних положень Закону після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Відповідно до п.22, 23 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Аналіз спірних правовідносин, а саме обставин укладення кредитного договору, дають підстави для висновку, що ОСОБА_6 є споживачем послуг банку.

Рішення Конституційного суду, зокрема, з питань офіційного тлумачення законів України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, що передбачено ст. 150 Конституції України

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз", ухваленого 20 січня 2012 року, тобто після набрання чинності 11 березня 2011 року Закону України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам".

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: