Ухвала суду № 25420450, 30.07.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/16135/12

2-4555/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до П'ятої Київської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив визнати незаконною (безпідставною) відмову державного нотаріуса П'ятої Київської державної нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину; зобов'язати П'яту Київську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку на 1/12 частку житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та на обов'язкову частку житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 02 липня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовну заяву буде визнано неподаною і повернуто йому.

Відповідно до ухвали суду від 02 липня 2012 року, позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідала загальним вимогам статті 119 ЦПК України, а саме: позивачем в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не було визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна, тобто спірної частки 1/12 житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та частки житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2, на які позивач просить видати свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для позовних заяв майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У порушення зазначених вимог закону позивачем не було обґрунтовано та не було визначено ціну позову, не зазначено дійсної вартості спірного нерухомого майна на момент пред'явлення позову.

Одночасно позивачем в додатку № 11 до позовної заяви зазначено квитанція про сплату державного мита, проте, вказана квитанція про сплату судового збору в матеріалах справи була відсутня, всупереч вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

Крім того, позивачу необхідно було обґрунтувати обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, з посиланням на вимоги, передбачені ст. 1241 ЦК України про право на обов'язкову частку у спадщині та необхідно було визначити коло осіб з відповідним статусом, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні, що належало померлому ОСОБА_2

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, а саме позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України справу вирішує суд за місцем знаходження відповідача.

Позивачу було роз'яснено, що стаття 17 КАС України визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ передбачена ст. 15 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тому суд зобов'язаний встановити наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Отже, спірні правовідносини регулюються Цивільним процесуальним кодексом України.

З урахуванням викладеного, позивачу необхідно було обґрунтувати посилання на територіальну підсудність адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 02 липня 2012 року була отримана представником позивача 23.07.2012 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

25 липня 2012 року позивачем через канцелярію суду було подано позовну заяву про визнання незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02 липня 2012 року, однак вимоги ухвали суду від 02 липня 2012 року позивачем виконані не в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач в зазначений строк не виконав усіх перелічених в ухвалі вимог, не визначив ціну позову щодо вимог майнового характеру, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна, тобто спірної частки 1/12 житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та частки житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2, на які позивач просить видати свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку, не сплатив суму судового збору у розмірі, встановленому законом, не подав клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, не обґрунтував обставини позовної заяви з посиланням на вимоги, передбачені ст. 1241 ЦК України про право на обов'язкову частку у спадщині, не визначив коло осіб з відповідним статусом, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні, що належало померлому ОСОБА_2, не обґрунтував посилання на територіальну підсудність адміністративних справ, вважаю, що дану позовну заяву про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 15, 80, 82, 119, 121 293, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до П'ятої Київської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку -визнати неподаною та повернути позивачу, що не позбавлений права на повторне звернення до суду з позовом у загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака