Ухвала суду № 25413382, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2012 р. м. Київ К-22180/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008

у справі № 2а-1029/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурс»

до Державної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008, позов ТОВ «Укрресурс»задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано як протиправне податкове повідомлення від 30.07.2007 №0001482342/2/23-121 в частині визначення штрафних санкцій з податку на прибуток підприємства на суму 6750 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2006, за наслідками якої складено акт №402/23-400/31640919 від 05.04.2007.

За висновками акта перевірки позивачем у 3 кварталі 2004 року отримано поворотну фінансову допомогу у сумі 54000 грн., яка не була включена до складу валових доходів підприємства у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на 13500 грн.

На підставі акта перевірки, відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482342/0/23-121 від 11.04.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 7347 грн., у т.ч. 339 грн. основного платежу та 7008 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6750 грн. обумовлено висновками акта перевірки про не віднесення позивачем до складу валових доходів у 3 кварталі 2004 року проворної фінансової допомоги в розмірі 54000 грн. що спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 13500 грн., однак, у зв'язку з не віднесенням позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2004 року сум поверненої поворотної фінансової допомоги в розмірі 132000 грн., донарахування податкових зобов'язань не відбулося.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6750 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»без визначення податкового зобов'язання, є безпідставним.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та не можуть бути підставою для їх скасування з викладених в ній мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко