Ухвала суду № 25413381, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К-38539/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Демчука О.В.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.

у справі №6/28

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового -повідомлення рішення та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового -повідомлення рішення та рішення про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2008 р. №0001374120/1 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 360 396,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 360 396,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1,70 грн., у решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановлено у цій частині нове рішення, яким позов задоволено, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

За змістом письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., результати якої було викладено в акті від 21.04.2008 р. №270/41-20/30019801.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп. 5.2.8 п.5.2, пп.5.3.1, пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п. 5.3, пп.5.4.9 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 п.8.1 ст. 8, абз. б) пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 4 874 169,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 08.05.2008 р. №0001174120/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 910 039,25 грн. (у т.ч. 4 874 169,00 грн. -основний платіж та 4 035 870,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за наслідками якого було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.07.2008 р. №0001374120/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 551 656,38 грн. (у т.ч. 3 301 913,75 грн. -основний платіж та 3 249 742,63 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання стало, зокрема, неправомірне, на думку податкового органу, заниження скоригованого валового доходу за 4 кв. 2006 р. при перевірці апарату Управління філії УМГ «Донбастрансгаз»на суму 12 785 606, 70 грн., внаслідок включенням останнім до складу валових витрат підприємства у 1 кв. 2006 р. суми дебіторської заборгованості ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»за транспортування природного газу для населення за 2004 р. відповідно до умов договору від 30.12.2003 р. №19/10 ДС на суму 13 528 151,90 грн.

Філією «УМГ «Донбастрансгаз»було подано позовну заяву до Господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»(справа у суді №45/153).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2006 р. у справі №45/153 було затверджено мирову угоду №3 про відстрочення виплати до 01.10.2008 р. та припинено провадження у справі.

Таким чином, уклавши мирову угоду сторони погодили нові права та зобов'язання, що підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2006 р. у справі №45/153, що набрала законної сили, та які відмінні від попереднього договору, а для заборгованості встановили нові строки сплати, а отже відсутні обставини, які є необхідними для кваліфікації такої заборгованості як безнадійної.

Так, згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійною є заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У той же час, згідно приписів п. б). пп.12.1.2 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом).

Наведене дає підстави погодитись із висновком суду першої інстанції, що оскільки сторонами було визнано заборгованість, позивач був зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму такої заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 742 545,20 грн. була перерахована ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»у рахунок погашення боргу, відтак сума несплаченої заборгованості, що підлягає включенню до складу валового доходу позивача складає 12 785 606,70 грн. (13 528 151,90 грн. - 742 545,20 грн.), а отже нарахування податкового зобов'язання контролюючим органом у цій частині є цілком правомірним та таким, що ґрунтується на правильному застосуванні нормативних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно доводів контролюючого органу про завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань на 37 684,07 грн., суд першої інстанції також аргументовано визначився із їх правомірністю з огляду на таке.

Вказана сума амортизаційних відрахувань виникла у позивача та була відображена у рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2007 р.

Контролюючим органом було встановлено наявність на балансі апарату управління філії УМГ «Харківтрансгаз»автомобіля марки «Mercedes-Benz», переданого останнім згідно договору безоплатного користування від 03.05.2007 р. №7/398-07 УСБУ в Харківській області.

Строк дії договору визначено один рік із моменту підписання, тобто до 03.05.2008 р.

У податковому обліку вказаний автомобіль рахувався у складі основних фондів 2 групи.

Зважаючи на викладене, контролюючий орган, із висновками якого погодився і суд першої інстанції, встановив, що здійснення амортизаційних відрахувань по вказаному автомобілю є порушенням пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до положень пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 вказаного Закону, не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Судом першої інстанції було правомірно зазначено, що у період з 03.05.2007 р. по 31.12.2007 р. філія не здійснювала витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності вказаного об'єкту основних фондів, не використовувала його у своїй господарській діяльності.

Крім того, з моменту передачі автомобіля в безоплатне користування, за даними бухгалтерського обліку філії його було відображено у складі невиробничих фондів.

Відтак здійснення амортизаційних відрахувань на залишкову балансову вартість автомобіля було здійснено позивачем із порушенням вимог законодавства.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог, а відтак керуючись приписами ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в наведених частинах як таке, що було ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

У той же час, доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат дебіторської заборгованості у сумі 318 015,71 грн. були аргументовано визнані судами попередніх інстанцій безпідставними.

Судовими інстанціями було встановлено, що відповідно до протоколу засідання Комісії апарату ДК «Укртрансгаз»з питань списання заборгованості від 03.07.2007 р. №32/07, філією «УМГ «Донбастрансгаз»включено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості Краматорського заводу «Будматеріали»Донецької обласної асоціації «Облагробуд»по векселю від 03.08.1998 № 66335548157541 на суму 318 015,71 грн. В подальшому Краматорський завод «Будматеріали»Донецької обласної асоціації «Облагробуд»було визнано банкрутом та ліквідовано.

Філія у зв'язку із публікацією оголошення про банкрутство Краматорського заводу «Будматеріали»звернулась до Господарського суду Донецької області, який ухвалою від 25.12.2001 р. у справі №18/147б визнав «УМГ «Донбастрансгаз»кредитором на суму 416 679,07 грн.

Крім того, вказаним протоколом засідання Комісії апарату ДК «Укртрансгаз»з питань списання заборгованості від 03.07.2007 р. №32/07 сума по векселю виданого Краматорським заводом «Будматеріали»визнана безнадійною, як у бухгалтерському так і у податковому обліку.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності документів які б підтверджували наявність витрат по вказаному векселю обґрунтовано не взяті судами першої та апеляційної інстанції до уваги оскільки така позиція податкового органу не узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат.

За змістом п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 вказаної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, пп. 5.2.8 визначено, що до складу валових витрат включаються також суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що заборгованість Краматорського заводу «Будматеріали»Донецької обласної асоціації «Облагробуд»по векселю від 03.08.1998 № 66335548157541 на суму 318 015,71 грн. підлягає включенню до складу валових витрат оскільки заходи щодо повернення такої суми не мали позивного результату, а відтак нарахування податкового зобов'язання у цій частині є безпідставним.

Крім того, судова колегія вищого адміністративного суду України вважає аргументованими та правильними висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо помилковості висновків контролюючого органу про заниження валового доходу структурним підрозділом УМГ «Харківтрансгаз»«Шебелинське ЛВУ»на суму 42 381,43 грн. за 2007 р. оскільки вони не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, податковий орган зазначив, що порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виникло через зайве включення ним до складу скоригованого валового доходу суми у розмірі 22 589,75 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 р. - 13 297,67 грн., за 2 квартал 2007 р. - 9 292,08 грн., за 3 квартал 2007 р. - 52 686,75 грн. та за 4 квартал 2007 р. - 12 284,43 грн.

Судами було встановлено, що філія УМГ «Харківтрансгаз»сплачує податок на прибуток консолідовано та податок на додану вартість централізовано у складі головної компанії ДК «Укртрансгаз». При цьому до головної компанії надаються результати діяльності філії УМГ «Харківтрансгаз»з урахуванням показників 15 структурних підрозділів, які їй підпорядковані.

При складанні акту податковим органом було враховано висновки перевірок структурних підрозділів філії, зокрема, структурного підрозділу «Шебелинське ЛВУ»(акт перевірки від 05.03.2008 № 72/23-104/06719577).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок капітального ремонту магістральних газопроводів у 2006 році у структурному підрозділі УМГ «Харківтрансгаз»- «Шебелинське ЛВУ»були оприбутковані труби металеві. Протягом 2006 - 2007 р. філією УМГ «Харківтрансгаз»було укладено кілька договорів на продаж труб із ТОВ «Тефал ЛТД». На виконання умов вказаних угод зі складу підрозділу «Шебелинське ЛВУ»було реалізовано труби, що підтверджено видатковими накладними, попередня оплата за товар надійшла на рахунок УМГ «Харківтрансгаз», що підтверджено виписками банку.

За змістом пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Таким чином, запроваджений Законом механізм сплати податку на прибуток філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами платника податку передбачає можливість обрання ними одного з двох способів сплати цього податку, а саме: самостійна сплата податку філією на підставі даних свого ж податкового обліку або консолідована сплата податку, тобто юридична особа одержує дані податкового обліку від створеної нею філії та розраховує суму податку на прибуток, що підлягає сплаті ним до бюджету, одночасно за себе і за вказану філію.

Розрахунки з ТОВ «Тефал ЛТД»передавались по авізо від УМГ «Харківтрансгаз»структурному підрозділу «Шебелинське ЛВУ», останній у свою чергу відображав у податковому обліку отримання попередніх оплат та продаж труб, тоді як валовий дохід по вказаних операціях формувався філією УМГ «Харківтрансгаз»з відображенням у зведеній декларації при консолідації.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє суду касаційної інстанції погодитись із висновками попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про заниження валового доходу структурним підрозділом «Шебелинське ЛВУ»є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи наведені обставини справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із доводами попередніх судових інстанцій про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 360 396,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360 396,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в зазначених частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі №6/28 у частині скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 р. у справі №6/28 та задоволення позовних вимог -скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 р. у справі №6/28 у зазначеній частині залишити в силі.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі №6/28 - залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.