Ухвала суду № 25413315, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К-25707/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Литвинова О.О.,

представника відповідача - Куріцького Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року

у справі № 26/15а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімічний завод»

до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Єнакіївський коксохімічний завод»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Єнакіївської ОДПІ: від 28 грудня 2004 року № 000193234/0 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 35000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17700,00 грн. по операціях оперативної оренди за 2002 та 2003 роки та по операціях з продажу товарів у 2002 році; від 28 грудня 2004 року №0001942340/0 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 567730,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 284144,00 грн. по операціях обліку кредиторської заборгованості за 2002 рік, по операціях оперативної оренди за 2002 -2004 роки та по операціях з продажу товарів у 2002 році; від 28 грудня 2004 року № 0001952340/0 (в редакції уточнення позовних вимог від 17 березня 2005 року за вих. № 01-99 та від 26 травня 2005 року за вих. № 01-172).

Постановою Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року № 000194234/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 567730,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 283865,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року № 0001932340/0 про донарахування податку на прибуток у розмірі 35000,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 17500,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року №0001952340/0 про нарахування пені за порушення терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 112198,00 грн. в частині визначення зазначеної суми як податкового зобов'язання. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати по сплаті судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року постанову Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Єнакіївська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2004 року № 000193234/0 та № 0001942340/0 і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у зазначених частинах відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Єнакіївська ОДПІ провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»за період з 01 квітня 2002 року по 01 липня 2004 року, за результатами якої складено акт № 201/23-1/00191098 від 27 грудня 2004 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 1.19, 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 35400,00 грн. за період 2 -4 квартали 2002 року та за 2003 рік та в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 10900,00 грн. період 1- 2 квартали 2004 року; пунктів 4.2, 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у сумі 575030,00 грн. за період квітень 2002 року -червень 2004 року; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по валютних операціях.

28 грудня 2004 року Єнакіївська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001932340/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 53100,00 грн., у тому числі: 35400,00 грн. -за основним платежем, 17700,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28 грудня 2004 року Єнакіївська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001942340/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»визначила ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 862545,00 грн., у тому числі: 575030,00 грн. -за основним платежем, 287515,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

28 грудня 2004 року Єнакіївська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001952340/0, яким згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»визначила ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 112198,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги з посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи № 172-24 від 23 квітня 2008 року, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що: податкових орган у відповідності до положень підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не довів, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни по операціях з оренди майна між позивачем та ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром», а також по бартерних операціях між позивачем та ПП Колесніковим О.К., у зв'язку з чим визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними операціями є неправомірним; визначити обґрунтованість висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання внаслідок невключення сум податку на додану вартість, які входять до складу кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, не видається можливим з огляду на відсутність первинних документів. Також суд виходив з того, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, тобто податковий орган помилково визнав застосовані штрафні санкції за порушення термінів розрахунків по валютних операціях податковим зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно не включив у повному обсязі включив до складу валового доходу вартість послуг з орендної плати за обладнання, надане пов'язаній особі -ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»(частина у статутному фонді 39%), яка менша від звичайної вартості (амортизаційні відрахування згідно податкового обліку), що діяла на дату придбання таких послуг. Також податковий орган виходив з того, що позивач занизив валовий дохід внаслідок продажу товарів нижче ціни придбання при здійснення товарообмінних операцій з ПП Колесніковим О.К.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт того, що ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»є пов'язаною особою стосовно ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»у розумінні пункту 1.26 статті 1 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем не заперечувався.

Також судами було встановлено, що факт здійснення позивачем товарообмінних операцій не заперечувався податковим органом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з метою оподаткування операцій з пов'язаними особами, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

У відповідності до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи № 173/24 від 23 квітня 2008 року, здійсненим на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 18 серпня 2005 року, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни за вказаними операціями згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, у дослідницькій частині висновку судово-бухгалтерської експертизи № 173/24 від 23 квітня 2008 року встановлено, що: вартість (без податку на додану вартість), наданих ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»послуг з оренди майна, згідно договору № 79 від 01 травня 2002 року, яка належить до складу валових доходів за 1 квартал 2003 року, півріччя 2003 року, 3 квартали 2003 року, 2003 рік, 1 квартал 2004 року, півріччя 2004 року відповідає даним декларації з податку на прибуток; і результаті невідображення у складі валових доходів у 2 кварталі 2002 року вартості (без податку на додану вартість) наданих ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»послуг з оренди майна згідно договору № 79 від 01 травня 2002 року підприємством був занижений валовий і дохід за 2 квартал 2002 року у сумі 19800,00 грн.; з результаті невірного відображення у складі валових доходів у липні 2 кварталі 2002 року вартості (без податку на додану вартість) наданих ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»послуг з оренди майна згідно договору № 79 від 01 травня 2002 року (замість 9918,55 грн. включено 29754,00 грн.) підприємством був завищений валовий дохід за 2 квартал 2002 року у сумі 19800,00 грн. При цьому, вцілому за 3 квартали 2002 року, 2003 рік і перевіряємий період підсумкове значення порушень заниження (завищення) валових доходів дорівнює нулю.

З урахуванням наведеного, судовий експерт дійшов висновку, що вцілому за перевіряємий період висновки акту перевірки від 27 грудня 2004 року № 201/23-1/00191098 відносно порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження скоригованого валового доходу вартості послуг з орендної плати за обладнання, надане в оренду пов'язаній особі за ціною, меншою, ніж звичайна ціна, наданими експерту документами не підтверджуються.

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бартер (товарний обмін) -господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи № 173/24 від 23 квітня 2008 року, здійсненим на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 18 серпня 2005 року, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни за вказаними операціями згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначено в дослідницькій частині висновку судово-бухгалтерської експертизи № 173/24 від 23 квітня 2008 року, з метою визначення звичайної ціни експертом досліджувалися первинні документи, що містять інформацію продажу металопродукції позивачем іншим особам.

З урахуванням наведеного, судовий експерт дійшов висновку, що висновки акту перевірки від 27 грудня 2004 року № 201/23-1/00191098 відносно порушення позивачем підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження скоригованого валового доходу у 2 кварталі 2002 року на 7188,00 грн. у зв'язку із продажем товарів нижче ціни придбання при здійсненні товарообмінних операцій, документально не підтверджується.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 52500,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року № 000193234/0.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на встановлений судами факт відсутності порушень позивачем вимог пунктів 1.19, 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаними вище господарськими операціями є безпідставними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість слугував також висновок податкового органу про не включення позивачем у квітні, травні, червні та вересні 2002 року сум податку на додану вартість, які входять до складу кредиторської заборгованості яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності і була включена у відповідних податкових періодах до складу податкового кредиту.

При цьому, в акті перевірки вказано, що через відсутність документів первинне підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість не являється можливим.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як встановлено в дослідницькій частині висновку судово-бухгалтерської експертизи № 173/24 від 23 квітня 2008 року, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаним порушенням податковим органом здійснювалося на підставі листа ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод»за № 01-391 від 16 листопада 2004 року з додатками, яким позивач повідомив податкових орган про знищення документів, що не підлягають зберіганню, у зв'язку зі спливом строку зберігання (т.2 арк. справи 152). Вказані додатки до листа мають назву «Прострочена кредиторська заборгованість»та містять в собі перелік підприємств -кредиторів із вказівкою: періоду отримання послуг (матеріалів, сировини), найменування кредитора, суми кредиторської заборгованості. Відповідно до додатка № 3 до листа підприємства № 01-391 від 16 листопада 2004 року(т.2 арк. справи 162) вказана інформація не містить у собі відомостей щодо дати виникнення права на позов.

З урахуванням наведеного, судовий експерт дійшов висновку, що визначити документальну обґрунтованість висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 27 грудня 2004 року № 201/23-1/00191098, відносно порушення позивачем пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податкового зобов'язання внаслідок невключення сум податку на додану вартість, які входять до складу кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (податок на додану вартість у сумі 542214,00 грн.) не є можливим.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 851595,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року № 000194234/0.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2004 року № 0001952340/0 про нарахування пені за порушення терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 112198,00 грн. в частині визначення зазначеної суми як податкового зобов'язання, а також в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Єнакіївської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 08 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева