Ухвала суду № 25413310, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-50343/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 р.

у справі № 18/189/06-АП-23/82/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моліс»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2008 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2006 р. №0000152302/0/7201 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17 800,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт від 16.02.2006 р. №20-23/30241542.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п 3.1 ст. 3, пп. 5.2.5 п.5.2 п.5.1, пп.5.3.2, п.5.3, пп.5.4.10 п. 5.4 ст. 5, пп.8.4.4 п.8.4, пп. 8.3.2 п.8.3, пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 2004-2005 р. на загальну суму 28 298,0 грн., у тому числі по періодах: занижено податок на прибуток у 4 кв. 2004 р. на 45 990,00 грн., 1 кв. 2005 р. на 2 608,00 грн.; завищено податок на прибуток за 1 півріччя 2005 р. на -7 093,00 грн., за 3 квартали 2005 р. на -17 692,00 грн.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2006 р. №0000152302/0/7201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 52 336,00 грн. (у т.ч. 28 298,00 грн. - основний платіж та 24 038,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду із даним позов оскаржує спірне податкове повідомлення рішення лише у частині нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17 800,00 грн. за порушення вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, перевіркою відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», банківських документів, накладних, головних книг за перевіряємий період, даних податкового обліку підприємства, декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період встановлено що: в порушення положень п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати на суму авансів, які сплачені на адресу ТОВ «ВО «Моліс»за 4 квартал 2004 р. у розмірі 183 200,00 грн.

У червні 2004 р. позивачем було укладено договір від 01.06.2004 р. №б/н з ТОВ ВО «Моліс»на поставку продукції марки «Моліс», відповідно до умов якого ТОВ ВО «Моліс»(постачальник) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність позивача (покупець) товар, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного договору.

Згідно розділу 4 «Ціна»Договору, ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару, прайс -листів постачальника на кожну окрему партію і зазначається у накладних постачальника на кожну конкретну поставку. Покупець зобов'язується проводити розрахунки з постачальником за кожну окрему партію товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту поставки згідно вимог п.2.1 Договору.

Перевіркою було встановлено, що у 4 кварталі 2004 р. позивачем сплачено на користь постачальника грошових коштів згідно договору від 01.06.2005 р. № б/н у розмірі 3 295 660,00 грн., отримано продукції за відповідний період на суму 1 748 423,00 грн.

У 2 та 3 кварталі 2005 р. ТОВ ВО «Моліс»було повернуто позивачу сплачену передплату, внаслідок чого позивачем самостійно скориговано (зменшено) валові витрати на суму 183 200,00 грн. у податковому обліку та у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-й квартал 2005 р. на суму 38 800,00 грн. та у 3 кварталі на суму 144 400,00 грн. без нарахування штрафних санкцій.

Між тим, контролюючий орган вважає, що здійснене позивачем коригування валових витрат суперечить приписам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які на його думку, необхідною умовою для перерахунку валових доходів/витрат у звітному періоді визначають наявність факту надходження товару (робіт, послуг). Відтак, відповідач дійшов висновку про необґрунтованість завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2004 р. на суму авансів, сплачених ТОВ ВО «Моліс».

Із таким висновками погодилась колегія суду апеляційної інстанції.

Між тим, суд касаційної інстанції вважає такі доводи податкового органу необґрунтованими та помилковими зважаючи на таке.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю п. 1.32. ст. 1 вказаного Закону визначає будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Здійснена позивачем передплата ТОВ ВО «Моліс»на виконання умов договору від 01.06.2005 р. № б/н була правомірно віднесена ним до складу валових витрат по першій із подій (даті списання коштів з рахунків платника податку на оплату товарів), оскільки вона здійснювалася з метою придбання товару для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у 2 та 3 кварталі 2005 р. позивач відповідно до вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснив корегування своїх валових витрат в сторону їх зменшення на частину суми передплати, що була повернута ТОВ ВО «Моліс».

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду першої інстанції, який визнав незаконним нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17 800,00 грн. та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.03.2006 р. №0000152302/0/7201 у цій частині.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс»задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 р. у справі № 18/189/06-АП-23/82/08-АП скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07.07.2008 р. у справі №18/189/06-АП-23/82/08-АП залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.