Ухвала суду № 25413222, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К-17382/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року по справі № 9/170/07-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Внеш-Комплект»до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Внеш-Комплект»до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0002152302/0 від 08.08.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18836,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9418,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 22.09.2008 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), ст.ст. 69, 86 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №586/23/30952033 від 26.07.2006, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152302/0 від 08.08.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18836,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9418,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168 з посиланням на факт непідтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобов'язань у ланцюгу поставки, зокрема ТОВ «Оргеліт».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна