Ухвала суду № 25413227, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К-21243/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 року по справі №14/125 за позовом Приватного будівельно-виробничого підприємства «Будінвест»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 року, позовні вимоги Приватного будівельно-виробничого підприємства «Будінвест»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді задоволено частково. Визнано недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 01.02.2005 №0000141742/0 3944/17-1/3069608/1665, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по прибутковому податку в сумі 8820,00грн., в тому числі 2940,00грн. основного платежу та 5880,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005 №0000372341/0 3930/23-1/30696908/1548 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2460,00грн., в тому числі 1950,00грн. основного платежу та 510,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005 №0000382341/0 3931/23-1/30696908/1549 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7908,00грн., в тому числі 5272,00грн. основного платежу та 2336,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 16.11.2007 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.03.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 року в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №334/94-ВР), п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №56/23-1/10/30696908 від 31.01.2005, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним будівельно-виробничим підприємством «Будінвест»за період 2002 рік-9 місяців 2004 року, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 31.01.2005 №0000372341/0 3930/23-1/30696908/1548, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3960,00грн., в тому числі 2950,00грн. основного платежу та 1010,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 31.01.2005 №0000382341/0 3931/23-1/30696908/1549, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20665,50грн., в тому числі 13777,00грн. основного платежу та 6888,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 01.02.2005 №0000141742/0 3944/17-1/3069608/1665, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по прибутковому податку в сумі 8820,00грн., в тому числі 2940,00грн. основного платежу та 5880,00грн. штрафних (фінансових) санкцій

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, в результаті чого позивачеві було зменшено валові витрати на суму 7800грн. з отриманих транспортних послуг в 2003 році та протягом 9 місяців 2004 року з підстав відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів та зменшено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 2150,00грн. по отриманим податковим накладним від таких контрагентів (продавців послуг), а також збільшено валові доходи на загальну суму 3900,00грн. у зв'язку з не включенням підприємством до валових доходів вищевказаної суми як кредиторської заборгованості, яка виникла в травні 2001 року та за якою минув строк позовної давності.

Податковим органом також виключено з податкового кредиту загальну суму 11626,55грн. з огляду на оформлення продавцями товарів податкових накладних з порушенням порядку їх заповнення (не відображення повністю місця розташування покупця та місця розташування продавця -юридичної особи та місця податкової адреси фізичної особи -продавця, номенклатури поставки (робіт, послуг)).

Донараховано прибуткового податку у сумі 2940грн., з доходів виплачених суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 за надані послуги з демонтажу металоконструкцій за 2003 рік на загальну суму 14700,00грн. за ставкою 20% з тих підстав, що ПП ОСОБА_1 не подано підприємству доказів сплати авансових платежів по прибутковому податку та у податковій звітності не відображались суми отриманого доходу від підприємства та прибутковий податок до бюджету не сплачувався.

Предметом розгляду у даній справі є податкові повідомлення-рішення 31.01.2005 №0000382341/0 3931/23-1/30696908/1549 та від 01.02.2005 №0000141742/0 3944/17-1/3069608/1665 у повному обсязі в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005 №0000372341/0 3930/23-1/30696908/1548 в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 2460,00грн., в тому числі в тому числі 1950,00грн. основного платежу та 510,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи договорів про транспортне обслуговування, перевізниками надавались позивачеві послуги по перевезенню вантажів від третіх осіб на користь позивача, що підтверджується накладними та видатковими накладними на будівельні матеріали, а тому належним чином надання транспортних послуг позивачеві підтверджувалось сторонами договору, актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) та податковими накладними, що спростовує висновок податкового органу неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених за отримані послуги.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168, а саме, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалі справи, у податкових накладних №95 від 31.03.2003, №2732 від 16.10.2003 №2743 від 09.10.2003, №609 від 30.12.2003, №5 від 17.03.2004 відсутній такий реквізит, як номенклатура поставки (робіт, послуг).

Разом з тим, судом встановлено, що вони отримані позивачем від контрагентів по першій події, у зв'язку з проведенням ним авансових платежів в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), що будуть надаватися контрагентами (продавцями) в майбутньому, що унеможливлювало встановити номенклатуру поставки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 7908,00грн.

Відповідно до вимог ст. 11 розділу 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з позивачем, а отримував від останнього доходи за виконання робіт (надання послуг з демонтажу металоконструкцій), здійснюваних на основі договору від 07.02.2003. А тому, з огляду на те, що позивачем своєчасно було надіслано до податкового органу, по місцю взяття на облік СПД як платника податків, довідку за формою №2 та формою №8ДР про виплачені останньому суми доходу, визначення позивачеві податкового зобов'язання по прибутковому податку в сумі 8820,00грн. є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна