Ухвала суду № 25413218, 10.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Київ К-50433/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 01.12.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 у справі № 13/785/08-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом, в якому поставлено питання скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої було складено акт 1519/23-20478063 від 09.09.2008.

В акті перевірки було встановлено порушення 1.8., п.1.3. ст.1, п.4.2. ст.4, пп.7.7.4., п.7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду) на загальну суму 85 789,56 грн. та завищено від'ємне значення порядку 18.2. «Від'ємне значення (яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду)»податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 54 480,65 грн.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 128 684,34 грн., у тому числі 85 789,56 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та 42 894,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій спірне рішення скасовано, оскільки суди дійшли висновку, що воно є протиправним і суперечить нормам діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до пп.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ позивачем надавались всі первинні бухгалтерські документи, докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що несплата податку контрагентом (TOB «БК «Стройцентр») позивача (у тому числі у разі ухилення від сплати), при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит ТОВ фірма «Оліс ЛТД»та суму бюджетного відшкодування.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від`ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податку скасовувалась.

Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію TOB «БК «Стройцентр»як платника ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 01.12.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 по справі № 13/785/08-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко