Ухвала суду № 25413112, 16.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2012 р. м. Київ К/9991/5828/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Портнової О.В.,позивача:Рибальченка Д.В.,відповідача, третьої особи:Іпатенко Г.О.,прокурора:Суходольського С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р.

у справі №2-а-2002/10/1270

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області,

за участю третьої особи -Державної податкової адміністрації в Луганській області,

та за участю Прокурора Луганської області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловантрацит»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р. позов задоволено повністю, визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2007 р. №0000162342/3 на суму 768 407,10 грн. та №0000312342/3 на суму 334 271,87 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове, яким, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За змістом письмових заперечень на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., результати якої викладені в акті від 20.01.2007 р. № 23-23-32355669.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4 ст.4, п.5.9 ст.9, пп.11.3.5 п.11 ст.5, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.2, пп.5.2.5, пп.5.2.11 п.5.2 ст.5, пп.5.3.1, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.9, пп.5.4.10 п.5.4, пп.5.6.1, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.9.1 та п.9.3 ст.9 Закону України «Про заходи, направлені на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 1 030 079,00 грн., та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1, 7.3.5, 7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 29 219,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення -рішення від 01.02.2007 року №0000162342/0 на суму 954 266,85 грн. (у тому числі податок на прибуток -773 843,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції -180 423,35 грн.) та №0000312342/0 на загальну суму 541 066,15 грн.(у тому числі податок на прибуток -10 718,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції -530 347,65 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими рішення позивачем було оскаржено їх в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 10.09.2007 р. №0000162342/3 на суму 768 407,10 грн. (у тому числі податок -587 983,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції -180 423,35 грн.) та №0000312342/3 на загальну суму 334 271,87 грн. (у тому числі податок -10 718,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції -323 553,37 грн.).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період на суму 598 702,25 грн., зокрема, через: завищення валових витрат у результаті включення до їх складу витрат на заміну комплектуючих основних засобів, а саме - рештаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, комбайнового ланцюга та кабелю для підключення електрообладнання на загальну суму 5 652 141,00 грн. (у тому числі: ВП «Шахта «Червоний Партизан»- 2 159 182,00 грн., ВП «Шахта «Довжанська -Капітальна»- 1 907 515,00 грн., ВП «Шахта ім. Я.М.Свердлова»- 1 062 050,00 грн. та ВП «Шахта «Харківська»- 523 394,00 грн.), та через завищення валових витрат у результаті включення до їх складу вартості робіт по проведенню експертизи проекту на установку та експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів по відокремленому підрозділу «Шахта «Харківська»- на суму 10 188,00 грн.

Так, висновок податкового органу про неправомірне включення до складу валових витрат суми у розмірі 5 652 141,00 грн. зроблений на підставі Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року № 281, відповідно до якого заміна риштаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, заміна комбайнового ланцюга та заміна кабелю не входить до переліку операцій з технічного обслуговування, отже такі витрати, як вважає відповідач, необхідно відносити до витрат, пов'язаних з ремонтами і поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і повинні збільшувати вартість відповідної групи основних фондів.

Між тим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на вказані нормативні положення з огляду на те, що їх дія не розповсюджуються на позивача.

Зокрема судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що, згідно п. 3 Наказу Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року № 281, дія зазначеного Положення розповсюджується на підприємства, що входять у сферу діяльності вказаного Міністерства, у той час як позивач, відповідно до статуту, належить до сфери управління іншого міністерства, а саме - Міністерства вугільної промисловості України.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У той же час, за змістом пп. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 вказаного Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Водночас, згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Положення глави другої розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475, визначають, що, витрати на поліпшення об'єкта основних засобів -це витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що наведені положення визначають витрати на «поліпшення основних фондів»як витрати пов'язані із збільшенням майбутніх економічних вигод.

Між тим, судом першої інстанції було встановлено, що операції по заміні риштаків, ланцюгів та кабелю, здійснені позивачем не є операціями, пов'язаними із поліпшенням основних фондів у розумінні п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так заміна рештаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах є, на думку суду першої інстанції, його поточним ремонтом, у той час як заміна окремих зношених з'єднувальних ланок скребкового ланцюга, заміна окремих риштаків є технічним обслуговуванням.

У ході розгляду справи було встановлено, що принцип роботи скребкового конвейєра полягає у переміщенні транспортуємого матеріалу тяговим органом - скребковим ланцюгом по желобу, утвореному рештачним ставом конвеєра.

Відповідно регламенту технічного обслуговування скребкових конвеєрів, передбаченого керівництвом по експлуатації, при добовому технічному обслуговуванні перевіряється стан рештачного ставу та скребкового ланцюга. При досягненні визначених параметрів проводиться заміна.

Така заміна складових частин конвеєра повинна проводитись за їх технічним станом з урахуванням критерію граничного стану, які наведені в керівництві по експлуатації. Наказами керівництва відокремлених підрозділів встановлені строки служіння: рештаків- 3-6 місяців, ланцюгів - 4-6 місяців.

Відповідно до ГОСТ 18322-78 «Система технічного обслуговування та ремонту техніки. Терміни і визначення», визначено, що технічне обслуговування не є капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням та іншим видом поліпшення.

Крім того, згідно п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди», слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні засоби, згідно визначення, наведеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 -це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Так, судом першої інстанції було встановлено, вказана кабельна продукція використовується у процесі видобутку вугілля та відповідно до наказів по відокремленим підрозділам не використовується більше 365 днів, вона не може бути визнана об'єктом основних фондів та оподатковуватись згідно приписів ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак є витратами у розумінні п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а відтак дія пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг).

Стосовно доводів контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат по структурному підрозділу ВП «Шахта «Харківська», пов'язаних з придбанням, будівництвом основних фондів у сумі 10 188,33 грн. суди попередніх інстанцій аргументовано визначились із наступним.

Так, у ході розгляду справи було встановлено, що вказане завищення виникло внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості робіт по проведенню експертизи проекту на установку і експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів. Відповідач в акті визначив вартість експертизи, як витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що вказана експертиза була проведена з метою визначення відповідності «Проекту на установку і експлуатацію стрічкових конвеєрів в підземних гірських виробітках ВП «Шахта «Харківська»вимогам безпеки в вугільних шахтах і правил технічної експлуатації вугільних шахт директивним документам, які регулюють безпечну експлуатацію конвеєрів.

У результаті проведеної експертизи було встановлено, що проект відповідає вимогам нормативних документів по охороні праці та розроблений у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України № 197 від 18.04.2003 «Про заходи щодо допуску до експлуатації конвеєрних стрічок».

Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, експертизу проекту на установку і експлуатацію стрічкових конвеєрів в підземних гірничих виробітках до складу основних фондів не віднесено.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Відтак суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що витрати на експертизу проекту на установку і експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів є витратами на охорону праці, які є валовими витратами у розумінні пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо доводів контролюючого органу про неправомірне відновлення позивачем валових витрат у сумі 143 280,13 грн. у результаті помилкового віднесення бункерів ВП «ЦЗФ «Свердловська»до 3 групи основних фондів суд першої інстанції також аргументовано визначився із наступним.

За змістом п.22.2 ст.22 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

У ході розгляду справи було виявлено, що згідно даних податкового обліку основний фонд - будівля Даби, має залишок невикористаного ліміту на поліпшення основних фондів за 2005 р. у сумі 139 653,00 грн.

Таким чином, підприємство має право на збільшення валових витрат на вартість здійснених ремонтних робіт у межах ліміту у сумі 139 653,00 грн. та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на суму 73 917,00 грн. за нормою 1,25% як амортизація І групи основних фондів у сумі 3 627,13 грн.

Відповідні показники було скориговано позивачем шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків до податкових декларацій.

Аналогічна ситуація склалась при проведенні перевірки цього ж структурного підрозділу з обліком хвістопроводу.

Так, фахівцями податкового органу було виявлено, що в податковому обліку неправомірно у складі 3 групи основних фондів обліковувався хвістопровід, який повинен враховуватись у складі 1 групи основних фондів.

З матеріалів справи вбачається, що основний фонд - хвістопровід має залишок невикористаного ліміту на поліпшення основних фондів за 2005 р. у сумі на 2 461,00 грн., таким чином підприємство має право на збільшення валових витрат на вартість проведених ремонтних робіт у межах ліміту у сумі 2 461,00 грн. та на суму амортизаційних відрахувань по ставці 1,25%.

Крім того, висновки відповідача про неправомірне здійснене позивачем списання об'єктів технологічного допоміжного проекту розкриття і підготовки горизонту 1200 м. по шахті «Центроспілка», отримане підприємством 11.11.2002 р. були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції.

Так, відповідач вказує, що таке списання мало відбутись ще у 2002 р. та відповідно у цьому ж році - збільшення валових витрат.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Між тим, віднесення витрат з технологічного допоміжного проекту розкриття і підготовки горизонту 1200 м. по шахті «Центроспілка»до складу валових витрат виробництва (обігу) у 2002 р. було неможливим, оскільки таке майно знаходилось у податковій заставі, а згода на списання зазначених витрат була отримана позивачем тільки 14.04.2006 р., відтак виключно у цьому році могло бути включено до складу валових витрат.

Суд касаційної інстанції також вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно наявності в нього ремонтного ліміту на загальну суму 2 630 593,00 грн., що виник у 2005 р. у розмірі 429 400,00 грн. та у 2006 р. у розмірі 2 201 193,00 грн.

Згідно поданих позивачем декларацій та уточнюючих розрахунків за 2005 р. підприємство мало віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів у сумі 34 408,80 тис. грн. (1 гр. 8 152,90 грн., 2-4 гр. 26 255,80 грн.). тоді як фактично було віднесено 26 619,00 тис. грн. (1 гр. 792,60 грн., 2-4 гр. 25 826,40 грн.). Відтак залишок невикористаного ліміту становить 429,40 тис. грн.

У 2006 р. ремонтний ліміт склав 35 913 414,00 грн., тоді як фактично використано за 9 міс. 2006 р. -34 112 221, 00 грн. Невикористаний ліміт становить -1 801 193,00 грн.

Таким чином, вбачається, що згідно декларації з податку на прибуток за 2006 р. до складу валових витрат віднесені витрати на поліпшення основних фондів у сумі 35 417 744,00 грн., уточнюючими розрахунками зазначено використання такого ліміту у сумі 402 014,00 грн., невикористано за 2006 р. -93 656,00 грн.

Наведене дає суду касаційної інстанції достатньо підстав погодитись із висновками суду першої інстанції щодо відповідності дій позивача вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підлягають скасуванню.

Зазначені обставини судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взяті до уваги не були, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року у справі №2-а-2002/10/1270 скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 р. у справі №2-а-2002/10/1270 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.