Ухвала суду № 25412607, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-8435/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року

по справі №2-а-1730/08/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн»(надалі -ТОВ «Союз Транс Лайн»)

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі -Хмельницька МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.07.2008р. №0000352310/0/1118, №0000352310/0/1117 та № 0000352310/0/1116.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2008р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ від 01.07.2008р. №0000352310/0/1118, №0000352310/0/1117 та №0000352310/0/1116.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Хмельницька МДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі акту №1086/230/31617366 від 13.06.2008р. виїзної позапланової перевірки ТОВ «Союз Транс Лайн»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007р. по 31.12.2007р. Хмельницька МДПІ прийняла податкові повідомлення -рішення від 01.07.2008р.:

- №0000352310/0/1118, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції, в зв'язку з порушенням вимог п.п.5.3.9, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8, ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та безпідставним збільшенням позивачем валових витрат звідних періодів та включенням до валових витрат витрати на оплату послуг ПППФ «Агрозембуд»та ТОВ «Доломіт Плюс»по передпродажному обслуговуванню техніки, на придбання нафтопродуктів по договору з ПП «Компанія «Інтерсолар»на оплату маркетингових послуг, наданих ТОВ «Медіа Сет», на оплату інформаційних послуг відповідно до договору з ТОВ «Влада Дон», сум попередньої оплати, перерахованої позивачем ТОВ «Вольтекс»та ТОВ «Юромаш»за придбані основні засоби та сум виплачених відсотків за користування кредитом, отриманим відповідно до кредитного договору з АКФБ «Укрсиббанк», а також не включенням до складу валових доходів сум попередньої оплати, перерахованої ОСОБА_2 та суми фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_3;

- №0000352310/0/1117, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та застосовано штрафні санкції, в зв'язку з порушенням вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, пп.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.4.3, п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- №0000352310/0/1116, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2007р., червень 2007р., липень 2007р. та листопад 2007р., у зв'язку з порушенням вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п7.7.10 п.7.7 ст.7, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.4.3, п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень стали висновки відповідача щодо неправомірного заниження позивачем прибутку, необґрунтованого віднесення позивачем витрат на здійснення ряду господарських операцій до валових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами встановлено, що відповідно до біржового договору №644376 від 03.01.2007р. ТОВ «Союз Транс Лайн»продало ОСОБА_3 транспортний засіб вартістю 430000.00грн., в тому числі ПДВ. Транспортний засіб переданий позивачем покупцю 19.01.2007р., що підтверджується видатковою накладною №СТЛ-000026 від 19.01.2007р. на суму 430000,00грн., в тому числі ПДВ в сумі 7166,67грн.

В свою чергу ф.о. ОСОБА_3 (позикодавець) та ТОВ «Союз Транс Лайн»(позичальник) 21.02.2007р. уклали договір зворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов'язується протягом 2 календарних днів з моменту укладання даного договору передати у власність позичальника 430000,00грн, а останній -повернути таку ж суму до 01.03.2007р. включно. Вказані кошти внесені позикодавцем в касу позивача 22.02.2007р. в сумі 33602,50грн. та 27.02.2007р. в сумі 9397,50грн., відповідно до прибуткових касових ордерів №000006 та №000007 відповідно.

Актом про залік взаємних вимог від 28.02.2007р., який вступив в силу з моменту підписання (п.5), ТОВ «Союз Транс Лайн»та ОСОБА_3 прийшли згоди про погашення взаємних вимог за біржовою угодою №644376 від 03.01.2007р. та договором зворотної фінансової допомоги від 21.02.2007р.( п.1).

Відповідно до біржового договору №644375 від 03.01.2007р. ТОВ «Союз Транс Лайн»продало ОСОБА_2 транспортний засіб вартістю 427000,00грн., в тому числі ПДВ. Транспортний засіб переданий позивачем покупцю 19.01.2007р., що підтверджується видатковою накладною №СТЛ-000027 від 19.01.2007р. на суму 427000,00грн., в тому числі ПДВ в сумі 7116,67грн.

В свою чергу ф.о. ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ «Союз Транс Лайн»(позичальник) 02.02.2007р. уклали договір зворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов'язується протягом 4 календарних днів з моменту укладання даного договору передати у власність позичальника 27000,00грн, а останній -повернути таку ж суму до 01.03.2007р. включно. В відповідно до прибуткових касових ордерів №000005 від 22.02.2007р. та №000003 від 05.02.2007р. позикодавцем внесено в касу позивача відповідно 85697,50грн. та 42700,50грн.

Актом про залік взаємних вимог від 28.02.2007р., який вступив в силу з моменту підписання (п.5), ТОВ «Союз Транс Лайн»та ОСОБА_2 прийшли згоди про погашення взаємних вимог за біржовою угодою №644375 від 03.01.2007р. та договором зворотної фінансової допомоги від 02.02.2007р.( п.1) на суму 427000,0грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За змістом п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає зокрема суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, щ не є платниками цього податку ( у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Як правильно зазначеного судами, сума отриманої позивачем в звітному періоді зворотної фінансової допомоги в результаті заліку взаємних вимог по зазначених вище актах від 28.02.2007р. фактично повернута позикодавцям (ОСОБА_2 та ОСОБА_3.), тому позивач не мав підстав для віднесення сум поворотної фінансової допомоги до валового доходу в лютому 2007р.

Судами також встановлено, що відповідно до договору №20/08-7 про надання маркетингових послуг від 20.08.2007р. укладеного між позивачем та ТОВ «Медіа Сет»останнє зобов'язалось надати позивачеві послуги з проведення маркетингових досліджень, об'єктом яких є ринок перевезень сипучих вантажів та ринок продажу щебеню різних фракцій, піску, відсіву (п.1.1 договору) за такими напрямками (розділ 2 договору): можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, комплектуючих, наявність постачально-збутової техніки та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів; розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2006-2007 року; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури на 2008 термін; стан і практика застосування господарського законодавства.

За умовами договору виконавець (ТОВ «Медіа Сет») результати досліджень надає в письмовому вигляді (п.5.2 договору), а їх приймання здійснюється за актом приймання-передачі (п.5.3 договору). Пунктом 6.1.договору передбачено, що загальна вартість послуг, які є предметом договору складає 430000,0грн, в тому числі ПДВ в сумі 71666,67грн.

Факт надання маркетингових послуг підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами: актом здачі приймання робіт (надання послуг), підписаним представниками сторін договору 28.09.2007р., відповідно до кого виконавець (ТОВ «Медіа-Сет») передав, а замовник (ТОВ «Союз Транс Лайн») прийняв маркетингові дослідження загальною вартістю 430000,00грн, в тому числі ПДВ в сумі 71666,67грн.; «Маркетинговим дослідженням ринку перевезень сипучих грузів та ринку продажу щебеня різних фракцій, піску, відсіву», податковою накладною №092820 від 28.09.2007р. на суму 430000,00грн., в тому числі ПДВ в сумі 71666,67грн.; платіжними дорученнями про перерахуванні коштів на розрахунковий рахунок виконавця №842 від 29.11.2007р. на суму 251000,0грн, в тому числі ПДВ 41833,33грн. та №848 від 03.12.2007р. на суму 179000,00грн, в тому числі ПДВ 29833,33грн.

Відповідно п.п.2.1 та 2.2. до договору №101-А про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 28.09.2007р. укладеного між позивачем та ТОВ «Влада Дон»останнє зобов'язалось надавати позивачеві інформаційні послуги загальною вартістю 380000,00грн. ( п.6.1 Договору) з оформленням інформаційних продуктів, а саме: А) аналіз сучасного стану ринку будівельних матеріалів (характеристика сектору сипучих матеріалів, експертна діяльність сектору, імпортна діяльність ринку, інвестиційна діяльність ринку); Б) прогнозування тенденції розвитку ринку (прогнозування розвитку, модернізація, прогнозування попиту, розвиток експорту, аналіз тенденцій); В) пропозиції щодо реорганізації бізнесу ТОВ «Союз Транс Лайн».

За умовами 1 розділу Договору інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події, явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (п.1.1. договору), інформаційна продукція -це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Невід'ємною частиною Договору є акт прийому наданих послуг (п.5.1 Договору).

Факт надання інформаційних послуг підтверджується первинними документами: актом здачі приймання робіт (надання послуг), підписаним представниками сторін договору 28.09.2007р., відповідно до кого виконавець (ТОВ «Влада Дон») передав, а замовник (ТОВ «Союз Транс Лайн») прийняв інформаційно-консультативні послуги загальною вартістю 380000.0грн, в тому числі ПДВ в сумі 630000,33грн.; «Аналізом можливостей розвитку бізнесу компанії та пропозиціями щодо реорганізації бізнесу ТОВ «Союз Транс Лайн», податковою накладною № 280921 від 28.09.2007р. на суму 3830000.0грн., в тому числі ПДВ в сумі 63333.33грн.; платіжними дорученнями про перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця №829 від 26.11.2007р. на суму 280000.0грн, в тому числі ПДВ 46666,67грн. та №837 від 29.11.2007р. на суму 100000.0грн, в тому числі ПДВ 16666,67грн., актом звірки взаємних розрахунків від 11.01.2008р.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, результати маркетингових та інформаційно-консультативних послуг використані позивачем в господарській діяльності, одним з видів якої є оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Крім цього, встановлено, що товариство переорієнтувало свою діяльність з оптових на роздрібних покупців будівельних матеріалів, закупило спеціальний автотранспорт, здатний перевозити за один рейс значні обсяги будівельних матеріалів, що призвело до здешевлення їх вартості, що в свою чергу спричинило значний економічний ефект -дохід позивача з 52222361,48грн в 1 півріччі 2007р. зріс до 13504822,20грн. в 2 півріччі 2007р., зросла також кількість покупців з 120 до 180 відповідно. Надане позивачем пояснення та оборотно-сальдові відомості по рахунку 36.1 спростовують висновки відповідача, викладені в акті (стор.31) щодо відсутності економічного ефекту від використання отриманої інформації.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати»затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №27\42248 витрати на збут включають такі витрати: ... витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а тому наявність економічного ефекту (або прибутку) не є обов'язковою умовою для віднесенні витрат на оплату маркетингових та інформаційно-консультативних послуг до складу валових витрат.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що вартість маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, отриманих ТОВ «Союз Транс Лайн»відповідно до договорів з ТОВ «Влада Дон» та ТОВ»Медіа Сет»правомірно віднесена до валових витрат.

При цьому, судами обгрунтовано не взято до уваги зауваження відповідача, викладені в акті перевірки (стор.29), щодо відсутності в актах виконаних робіт від 28.12.2008р., оформлених за результатами надання послуг ТОВ «Медіа Сет»та ТОВ «Влада Дон», обсягів наданих послуг в натуральному виразі , та інформації про фактичні витрати на виконання вказаних послуг. Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а тому відповідно маркетингові дослідження та інформаційно-консультативні послуги не мають законодавчо встановленого натурального виразу, порядок визначення їх вартості законом також не врегульований.

За змістом п.12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №233/2037 від 30.05.1997р. у випадку надання послуг, які вимірюються лише у вартісному виразі в графі 4 податкової накладної, в якій вказується одиниця виміру товару (послуги), необхідно зазначати «грн..». А тому, відповідно зазначення в актах приймання таких послуг лише їх вартісного виразу в гривнях не є порушенням норм законодавства.

Можна також погодитись і з висновком судів попередніх інстанції, що з системного аналізу положень Закону №334/94-ВР платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійснені у зв'язку з придбанням послуг, для подальшого використання їх у господарській діяльності.

Крім цього, 02.07.2007р. між позивачем та ТОВ «Доломіт Плюс»укладений договір, предметом якого згідно з п.1.1 є: поставка запасних частин до спец. техніки та вантажних автомобілів проведення ремонту та технічного обслуговування вантажних автомобілів, загальною вартістю 500000,0грн. На виконання Договору виконавець (ТОВ «Доломіт Плюс») здійснив передпродажне технічне обслуговування спец. техніки на загальну сум 28098,28грн., в тому числі ПДВ в сумі 4683,05грн, (напівпричепів bodex bx 2978, bx 2633, bx 3511 на суму 14852,73грн. та тягача daf bx 6198 на суму 8562,50грн). Факт надання послуг підтверджується первинними документами: актом здачі-приймання робіт від 25.09.2007р., переліком наданих послуг, податковою накладною №3197 від 25.09.2007р. на суму 28098,28грн., в тому числі ПДВ в сумі 4683,05грн., платіжним дорученням №737 від 22.10.207р. та актом звірки взаємних розрахунків від 9.11.2007р.

10.12.2007р. між позивачем та ПППФ «Агрозембуд»укладений договір №120-А про надання послуг з технічного обслуговування, предметом якого згідно з п.1.1 є проведення ремонту та технічного обслуговування вантажних автомобілів, загальною вартістю 80548,58 грн. На виконання Договору виконавець (ПППФ «Агрозембуд») здійснив передпродажне технічне обслуговування самоскидів на загальну сум 80548,58грн., в тому числі ПДВ в сумі 13424,76грн.

Факт надання послуг підтверджується первинними документами: актом здачі-приймання робіт від 27.12.2007р., переліком наданих послуг, податковою накладною №17 від 27.12.2007р. на суму 80548,58грн., в тому числі ПДВ в сумі 13424,76грн., платіжним дорученням №984 від 24.01.2008р. та актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2008р.

Поряд з цим, судами доречно зазначено, що інформаційна довідка ДПІ в м.Каховка про відсутність ПППФ «Агрозембуд»за місцезнаходженням та відсутність звітності з вересня 2007р. не є достатньою підставою для висновків щодо нікчемності договору №120-А від 10.12.2007р., укладеного між позивачем та ПППФ «Агрозембуд».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст.215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судами не встановлено невідповідності умов зазначеного договору вимогам цивільного законодавства. А обов'язки ПППФ «Агрозембуд», як платника податків, не є предметом договору №120-А від 10.12.2007р. Крім того, відсутність виконавця за місцезнаходженням не є перешкодою для виконання умов договору про технічне обслуговування техніки за місцем її розташування в с.Богданівці.

Водночас, судами правильно зазначено, що надані позивачем копії первинних документів: договорів купівлі-продажу транспортних засобів після здійснення передпродажного технічного обслуговування, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних та платіжних доручень, акту звірки взаєморозрахунків від 31.01.2008р. є достатніми доказами реального характеру господарських відносин між позивачем ТОВ «Доломіт Плюс»та ПППФ «Агрозембуд».

03.12.2007р. між позивачем та ПП «Компанія Інтерсолар»укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №118-Б. Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується продати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору. Загальна вартість товару за змістом п.3.2. визначається як сума вартості всіх партій товару, отриманих покупцем відповідно для виставлених рахунків і накладної та становить 400000.0 грн. На виконання укладеного договору відповідно до прибуткового ордеру позивач 3.12.2007р. отримав від постачальника картки на дизельне паливо загальним обсягом 76023,076 літрів та оприбуткував їх. Вказані картки на пальне позивач видавав водіям протягом місяця з 3 грудня по 28 грудня 2007р., що підтверджується відомістю за грудень 2007р., копія якої є в матеріалах справи. Вартість придбаного товару позивач оплатив платіжним дорученням №985 від 24.01.2008р. Видаткова накладна №2712/2 на дизельне паливо на суму 400000.0грн. та податкова накладна №7 про поставку дизельного пального обсягом 76923,076 літрів на суму 400000.0грн, в тому числі ПДВ на суму 66666,67грн. оформлені на видані постачальником (ПП «Компанія «Інтерсолар») 27.12.2007р. Отримавши податкову та видаткову накладні позивач відніс вартість дизельного пального до валових витрат а суму ПДВ -до податкового кредиту за грудень 2007р.

Як встановлено в судовому засіданні, картки на пальне позивач отримав відповідно до прибуткового ордера 3.12.2007р. і не несе відповідальності за несвоєчасне оформлення продавцем податкової та видаткової накладних.

За змістом п.2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Суди попередніх інстанції надали правильну правову оцінку висновкам відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 3.12.2007р., мотивовані п.5 ст.203, ч.1,3 ст.215, 216 Цивільного кодексу, виходячи з наведеного.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні( покупцеві), а покупець приймає та зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже реальними наслідками укладення договору купівлі -продажу для покупця є набуття права власності на товар, а для продавця - отримання коштів за проданий товар.

В даному випадку реальними наслідками укладення спірного договору для позивача є придбання дизельного пального на суму 400000.0грн.

Статтею 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Судом встановлено, що продавець (ПП «Компанія «Інтерсолар») на виконання договору передав позивачеві дизельне пальне у вигляді карток, що не суперечить засадам цивільного законодавства. Факт придбання карток на дизельне пальне підтверджується первинними документами, зокрема прибутковим ордером, податковою та видатковою накладними. При цьому, придбане відповідно до вказаного договору пальне використане позивачем в господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, а саме: подорожніми листами вантажних автомобілів за грудень 2007р. та товаротранспортними накладними за грудень 2007р.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97 вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Крім того, в силу ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Оскільки договір купівлі-продажу нафтопродуктів судом не визнавався недійсним, відповідач неправомірно застосував наслідки недійсності правочину для зменшення валових витрат та податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у випадку придбання товарів вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів. або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, позивач правомірно збільшив валові витрати після оприбуткування карток на дизельне пальне та зарахував до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Судами також встановлено, що 29.05.2006р. позивач уклав з АКІБ «Укрсиббанк»кредитний договір №11158978000 на загальну суму 8282320,0грн. Призначенням кредиту є придбання техніки: HITACHI ZW 310 - 1090800грн., HITACHI ZX 450 LD-3 - 1971520грн., VOLVO A 40 D - 1958000грн., VOLVO A 40 D - 1958000грн., VOLVO L 60 F - 652000грн., VOLVO L 60 F - 652000грн.

Процентна ставка за користування кредитом складає 19% за період з 29.05.2007р. по 29.06.2007р. та 21 % починаючи з 29.06.2007р.

Відповідно до укладеного договору кредитні кошти позивач отримав в травні-липні 2007р. в сумі 8144281.0грн., в тому числі: в травні 2007р. -195800грн. на придбання VOLVO A 40 D; в червні 2007р. -5233520.0грн. на придбання VOLVO A 40 D - 1958000грн., HITACHI ZX 450 LD-3 - 1971520грн. та 2 од. VOLVO L 60 F -на загальну суму 1304000грн.; в липні 2007р. -952761,33грн. на придбання HITACHI ZW 310.

За рахунок отриманих коштів позивачем придбані основні засоби: VOLVO L 60 F НОМЕР_1 та VOLVO L 60 F НОМЕР_2 вартістю без ПДВ 679166,67грн та ПДВ 135833,33грн. кожен; VOLVO A 40 D самоскид НОМЕР_3 та VOLVO A 40 D самоскид НОМЕР_4 вартістю 2039583,33грн. без ПДВ та ПДВ в сумі 407916,67грн. кожен (постачальник ТОВ «Вольтекс»); HITACHI ZW 310 -фронтальний колісний ковшовий навантажувач ХМТО 615 вартістю без ПДВ 1136250грн та ПДВ 227250грн. та HITACHI -гусенечний гідравлічний екскаватор ТО 603 вартістю без ПДВ 2053666,67грн.

Навантажувачі VOLVO L 60 F НОМЕР_1 та VOLVO L 60 F НОМЕР_2 використовувались позивачем для навантаження сипучих матеріалів, які реалізовувались позивачем, а інші придбані основні засоби позивач передав в оренду ТОВ «Український граніт»відповідно до договорів оренди:

HITACHI ZW 310 -фронтальний колісний ковшовий навантажувач ХМТО 615 - договір оренди № 69-А від 10.07.2007р., орендна плата 45000грн. в місяць;

HITACHI -гусенечний гідравлічний екскаватор ТО 603 -договір оренди №67 від 22.06.2007р., орендна плата 74000грн в місяць;

VOLVO A 40 D самоскид НОМЕР_4 -договір оренди №66 від 22.06.2007р., орендна плата 73000грн. в місяць;

VOLVO A 40 D самоскид НОМЕР_3 -договір оренди №55-А від 1.06.2007р., орендна плата 73000грн. в місяць.

Передбачену договорами орендну плату позивач щомісячно отримував від орендаря, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні виписками з банка, поясненнями представників позивача.

Сума сплачених позивачем відсотків за користування кредитом банку за 2007р. склала 698079,32грн.

Судами встановлено, що в акті перевірки (стор.36) відповідач зазначає, що місцем стоянки переданих в оренду транспортних засобів відповідно до свідоцтв про реєстрацію є с.Красносілка Старокостянтинівського району -місцезнаходження кар'єра ВАТ «Старокостянтинівський спецкар'єр», який є одним з поручителів погашення отриманого кредиту. Відповідач вважає що зазначена техніка придбана позивачем з метою передачі її в оренду та отримання економічної вигоди від здачі в оренду та не використовувалась позивачем у власній господарській діяльності. А тому, відповідач вважає, що відсотки за користування кредитом, сплачені позивачем в сумі 585314грн., використаним для придбання техніки переданої в оренду, неправомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Суд першої інстанції, оглянувши копії та оригінали Свідоцтв про реєстрацію придбаних позивачем основних засобів суд встановив, що адресою автогаража (стоянки) основних засобів, в тому числі переданих в оренду є Хмельницький район с.Богданівці, Масівецьке шосе,6 де розташований майновий комплекс, який орендується позивачем.

Відповідно до статуту ТОВ «Союз Транс Лайн», зареєстрованого 15.12.2005р. видами господарської діяльності позивача є зокрема послуги оренди транспортних засобів.

Підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, метою, якої є отримання прибутку. Саме з метою отримання прибутку позивач і передав транспорті засоби в оренду ( вказане підтверджується також відповідачем)

Відтак судами попередніх інстанції встановлено, що саме з метою отримання прибутку позивач і передав транспорті засоби в оренду, що не спростовано відповідачем.

Оскільки позивачем отримані кредитні кошти використав для придбання основних засобів, які використовуються ним в господарській діяльності, а нарахування процентів банківською установою проведено в розмірах та порядку відповідно до укладеного договору то віднесення позивачем відсотків за користуванням кредитними коштами (нарахованих згідно названого договору) до складу валових витрат відповідає нормам діючого податкового законодавства, а зокрема п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ґрунтуючись на висновку щодо передача зазначених вище транспортних засобів в оренду не є господарською діяльністю позивача, та висновках щодо нікчемності договорів оренди транспортних засобів № 55-А від 1.06.2007 року, № 66 від 22.06.2007 року, № 67 від 22.06.2007 року та № 69-А від 10.07.2007 року, відповідач вважає неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 1453816 грн, сплачених на договорами купівлі-продажу цих транспортних засобів.

Відповідач в акті (стор.51) стверджує, що договори оренди транспортних засобів містять ознаки нікчемного правочину, оскільки являють собою імітацію господарської діяльності та є такими, що не призвели до реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача, викладені в акті, щодо нікчемності договорів оренди транспортних засобів №55-А від 1.06.2007року, №66 від 22.06.2007р., №67 від 22.06.2007р. та № 69-А від 10.07.2007р. не доведені відповідачем в судовому засіданні та спростовуються дослідженим судом доказами.

Орендовані транспортні засоби перебувають в тимчасовому користуванні орендаря з моменту укладення відповідних договорів, що підтверджується поясненнями представників сторін та матеріалами перевірки. Позивач своєчасно отримує від орендаря орендну плату в розмірі, передбаченому договорами оренди, що підтверджується матеріалами перевірки та банківськими виписками, дослідженими в судовому засіданні.

Як правильно встановлено судами, загальна сума отриманої позивачем орендної плати за друге півріччя 2007р. склала 698079,32грн. Директор ТОВ «Український граніт», заслухана судом в якості свідка, пояснила, що ТОВ «Український граніт»зареєстроване в м. Київ, однак господарську діяльністю здійснює в Старокостянтинівському кар'єрі, де знаходиться бухгалтерія підприємства. Саме там і використовуються орендовані транспортні засоби.

Оскільки судом встановлено, що передача в оренду транспортних засобів є одним з видів господарської діяльності позивача, то податок на додану вартість, сплачений позивачем за договорами купівлі-продажу вказаних основних засобів правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту звітного періоду.

Щодо договору поставки №82 від 27.08.2007р. позивач продав ПП ОСОБА_5 сипучі будівельні матеріали на загальну суму 43344,48грн., в тому числі ПДВ в сумі 57224.08грн. (видаткова накладна №СТЛ-0001 від 1.09.2007р., податкова накладна №01-09-01 від 1.09.2007р).

Частина придбаного товару (щебінь на загальну суму 16920грн. без ПДВ) повернута покупцем відповідно до прибуткової накладної № ТЮ-00000001 від 5.10.2007р.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, кошти за повернутий товар позивач покупцю не повертав. В зв'язку з поверненням товару позивачем проведено коригування податку на додану вартість в сумі 2820грн. (розрахунок № ТСЛ-000017 коригування кількісних і вартісних показників).

Відповідно до договору купівлі-продажу №95 від 09.09.2007р. позивач продав ПП ОСОБА_4 сипучі будівельні матеріали на загальну суму 400000,00грн., та ПДВ в сумі 66666,67грн. (видаткова накладна №СТЛ-000056 від 14.09.2007р., податкова накладна №61-09-01 від 14.09.2007р).

Частина придбаного товару (пісок митний на загальну суму 80100грн.) повернута покупцем відповідно до прибуткової накладної №СС-00000001 від 29.10.2007р. як пояснив представник позивача, кошти за повернутий товар позивач покупцю не повертав. В зв'язку з поверненням товару позивачем проведено коригування податку на додану вартість в сумі 13350грн. (розрахунок № ТСЛ-000017 коригування кількісних і вартісних показників).

Відповідач вважає (стор.47-48 акту), що в результаті часткового повернення покупцями сипучих будівельних матеріалів у позивача виникла кредиторська заборгованість у сумі, яка відповідає вартості повернутого товару, яку з метою оподаткування ПДВ слід розцінювати непогашеним авансом.

Коригування податку на додану вартість за результатом операцій з часткового повернення придбаного товару проведено позивачем відповідно листа ДПА України від 2.12.2005р. №24078/7/16-1117 «Про деякі питання заповнення податкових накладних», в якому зазначено, що у випадку повернення покупцем постачальнику грошових коштів або відвантажених товарів, сума податкового зобов'язання постачальником повинна бути скоригована. В цьому випадку постачальник поварів виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації. При цьому такий розрахунок виписується в день здійснення такого повернення, незалежно від того, здійснюється така операція в тому ж звітному періоді, в якому виписана податкова накладна, чи в іншому.

За змістом частини д) підпункту 4.4.2 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення або узагальнюючого податкового роз'яснення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праціп.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94 господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.

Разом з тим у частині 1 ст.3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено, як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Як зазначено в підпункті 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

За нормами п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування ( за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.(п.7.1 ст.7 Закону №168/97).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з нього, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту цього періоду.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону вважається , зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на вказані норми права та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, оскільки це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак