Ухвала суду № 25412552, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 року м. Київ К-28359/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецького відділення) Тернопільської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 р.

у справі №2а-1447/09/1970 (53706/09/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак»

до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецького відділення) Тернопільської області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецького відділення) Тернопільської області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2008 р. №0000692303.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена перевірка позивача щодо контролю за додержанням порядку ведення операцій з готівкою, проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатами якої була складена довідка від 18.11.2008 р.

Крім того, представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої було складено акт від 18.12.2008 р. №378/23-01/33390395.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -реалізація через касу підприємства легкового автомобіля «Вольцваген-пасат»на суму 72 000,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2008 р. №0000692303, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360 000,00 грн.

Позивач не погодившись із прийнятим рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про продаж зазначеного легкового автомобіля було прийнято зборами учасників позивача згідно протоколу від 15.12.2006 р. №13. Даний легковий автомобіль був придбаний позивачем у ПП «Кондор»згідно довідки-рахунку від 31.03.2005 р. серії КГС №287092, і був віднесений до матеріальних активів.

Оплата за вказаний автомобіль проводилась фізичною особою ОСОБА_4 на підставі рахунку-фактури від 09.01.2007 р. №1/07 частинами згідно прибуткових касових ордерів: від 10.01.2007 р. №1/07 на суму 17 000,00 грн., від 05.02.2007 р. № 2/07 на суму 10 000,00 грн., від 19.02.2007 р. № 3/07 на суму 10 000,00 грн., від 22.03.2007 р. № 4/07 на суму 11 000,00 грн., від 28.04.2007 р. № 5/07 на суму 11 000,00 грн. та від 22.05.2007 р. № 6/07 на суму 13 000,00 грн.

Так, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За змістом статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюються операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що матеріальний актив - це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

У той же час, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що основі фонди -це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і не придатних), що належить підприємству і використовується для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Виходячи з наведеного, висновок суду апеляційної інстанції, що у даному випадку реалізація позивачем вказаного транспортного засобу не є розрахунковою операцією з метою продажу товарів у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є обґрунтованим, а нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360 000,00 грн. - безпідставним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецького відділення) Тернопільської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 р. у справі №2а-1447/09/1970 (53706/09/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.