Ухвала суду № 25412551, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2012 р. м. Київ К-17675/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 р.

у справі №5/404/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор»(далі -позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2008 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 09.01.2008 р. №00000010802/0, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі фактичні обставини.

Так фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача став висновок, викладений у акті перевірки від 21.12.2007 р. №479/08-02/00213428, про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за контрактом від 25.05.2005 р. №К000573 з фірмою «CF TECHNOLOGIES LTD», (ЛІМАСОЛ, Кіпр).

Вирішуючи питання про обрання та застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування приписів Господарського кодексу України, у той час як суд апеляційної інстанції висловив позицію, що визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на підставі норм Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

Так, нарахована позивачу фінансова санкція не є податком чи збором (обов'язковим платежем), вичерпний перелік яких передбачено ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування», а отже не є податковим зобов'язанням у розумінні п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відтак нормативні приписи зазначеного закону не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

У той же час, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним, а відтак спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Зазначені обставини судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взяті до уваги не були, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 р. у справі №5/404/08-АП скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 24.11.2008 р. у справі №5/404/08-АП залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.