Ухвала суду № 25412613, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К/9991/66297/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Звичайної Г.М.відповідача:не з'явився, відповідача:не з'явився, прокурора:Суходольського С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р.

у справі №2а-7726/10/1070

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»,

за участю Прокурора Київської області,

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»(далі - відповідачі) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р. рішення суду першої змінено шляхом виключення з мотивувальної частини висновку щодо безтоварності угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», в інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідачів на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ріверс ЛТД»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»за листопад - грудень 2009 р., результати якої викладені в акті від 10.06.2010 р. №802/23-33011056.

У ході проведення перевірки було використано отриману інформацію від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а саме - акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»стосовно дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з листопада 2008 р. по червень 2009 р.; серпень 2009 р. - вересень 2009 р.; листопад 2009 р. - грудень 2009 р. від 30.03.2010 р. №23-03/34965423 та копію пояснення директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ТОВ «Ріверс ЛТД»(покупець) та ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(продавець) було укладено договір про поставку скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n = 1.523 на загальну суму 480 271 547,40 грн.

Між тим, контролюючий орган вважає що спірну угоду було укладено без мети реального настання правових наслідків та виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

У своїх доводах податковий орган посилається на пояснення директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»ОСОБА_7 від 13.10.2010 р., згідно яких остання непричетна до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, підписання документів в банківських установах та у нотаріуса здійснювала за грошову винагороду, бухгалтерські документи, податкові накладні не складала, не підписувала, печаткою підприємства не користувалась, фактичною господарською діяльністю не займалась.

Вказане підтверджується висновком почеркознавчого дослідження підписів від 28.01.2011 р. №191/11-11, яким встановлено, що підписи у рахунках-фактурах та податкових накладних ТОВ «Ріверс ЛТД»виконані не ОСОБА_7

Крім того, відповідач вказує на той факт, що згідно даних зустрічних перевірок ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не задекларувало податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Ріверс ЛТД».

Позивач вважає наведені обставини достатніми для висновку про те, що спірну угоду було укладено між відповідачами з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом зменшення податкового зобов'язання, яке необхідно було сплатити до Державного бюджету України, відтак у їх діях вбачається умисел, спрямований на завдання шкоди інтересам держави та суспільства, а тому спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У даній справі суд першої дійшов висновку, що наявність показань свідка ОСОБА_7 є достатньою підставою для визнання спірного господарського зобов'язання таким, що не взагалі не було вчинено, так, зокрема, суд вказував на відсутність фактів які б свідчили про фактичну поставку товарів та сплату коштів, а отже у даному випадку сторонами не було одержано ані коштів, ані товару, відтак необхідність застосування положень ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України до відповідачів є необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції із наведеними доводами не погодився та вказав, що первинними документами з передачі придбаного товару, довіреностями, документами про оренду складу та транспортних засобів, відрядженнями, товарно-транспортними накладними, відомостями обліку залишків матеріалів на складі, картками складського обліку підтверджується реальність здійсненої операції, що свідчить на користь висновку про відсутність у відповідачів наміру на укладання правочину, що порушує публічних порядок.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів обох інстанцій помилковими та передчасними, так докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість доводів податкової інспекції щодо недійсності господарських зобов'язань та вчинення їх з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства

Так, відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презумується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній. Відтак, позовні вимоги в наведеній частині не можуть бути предметом судового розгляду.

У той же час, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У такому випадку, суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у сторін докази, які підтверджували реальність або фіктивність спірної господарської операції. Якщо сторонами таких доказів не надано або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платників податку, яка полягала у відповідності вчинених ними дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Суди повинні досліджувати насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, щодо фіктивності правочинів. Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Саме з урахуванням усіх доводів податкового органу, щодо фіктивності проведених відповідачам господарських операцій, суди мали визначитись із вирішенням питання про необхідність задоволення позовних вимог контролюючого органу щодо застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області на Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 р. у справі №2а-7726/10/1070 скасувати.

Справу №2а-7726/10/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.